Лімітування

Ліміт може встановлюватися по кредитах окремим позичальникам, групі однотипних позичальників, галузі господарства. Це дає можливість уникнути ризику концентрації кредитних вкладень у окремі суб’єкти, що зменшує вірогідність можливих втрат від кредитних операцій.

Лімітуватися можуть також права окремих банківських менеджерів і структур відносно прийняття рішень про надання кредиту (для дирекцій, відділень, менеджерів та інше).

Розрахунок ліміту кредитування здійснюється на підставі фінансових показників позичальника і прогнозування його майбутніх грошових потоків. Розмір ліміту залежить від можливих фінансових результатів об’єкта, що кредитується, з урахуванням діяльності суб’єкта, що кредитується. Розрахунки робляться, як правило, на квартал і після закінчення кожного кварталу на наступний квартал уточнюються.

Комерційні банки використовують таку форму лімітування, як жорсткий ліміт разового характеру і кредитна лінія.

Разовий ліміт встановлюється відносно клієнтів, які звертаються за кредитом епізодично.

Кредитна лінія — це юридично оформлене зобов’язання банку перед позичальником надавати йому впродовж певного терміну позичку у межах узгодженої суми. Кредитна лінія встановлюється при тривалих стосунках між банком і позичальником. Вона має переваги перед разовим лімітом:

— для позичальника спрощується процес оформлення позички тому, що кожна окрема сума платежу за рахунок кредиту не оформляється окремими документами;

— для банку — зменшується робота з оформлення кредитів у межах кредитної лінії.

Деякі банки встановлюють ступінь використання кредитів у межах кредитної лінії. При цьому з клієнта стягуються на користь банку штрафні платежі за невикористання певної суми кредитної лінії.

Банк, який встановив клієнту кредитну лінію, бере на себе зобов’язання незалежно від ситуації на ринку позичкових капіталів забезпечити клієнта сумою кредиту, передбаченою кредитною угодою.

Лімітування прав менеджерів і підрозділів банку може здійснюватися в системі одного банку. При цьому розмір права на видачу кредиту залежить, як правило, від рівня кваліфікації відповідних фахівців і обсягу капіталу, яким оперує банківська установа.

Лімітування — це засіб мінімізації кредитного ризику, який застосовується з ініціативи комерційного банку, але є лімітування з боку НБУ. Це встановлення нормативів, що регламентують кредитний ризик, а саме: ризик на одного позичальника, норматив великих кредитних ризиків, ризик на одного інсайдера, ризик на інсайдерів, нормативи, що обмежують отримані та надані міжбанківські кредити. Ці нормативи є складовою частиною економічних нормативів регулювання банківської діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Оцінка і управління кредитним ризиком	\|	Вивчення та оцінка якості сукупних активів банку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.