Опитувальники

Ця група методiв спрямована на виявлення якiсної оцінки рiзнорiдних переживань стану, якi бiльшою чи меншою мiрою можуть бути усвідомленi людиною. Видiленi симптоми входять до складу опитувальника у виглядi розгорнутих словесних формулювань, якi мають стверджувальну форму чи форму запитання. Характеристика стану людини будується на основi загального числа зазначених симптомiв та аналiзу їх якiсної своєрiдностi.

До труднощiв, якi виникають при використаннi опитувальникiв в дiагностичних цiлях, належать: вiдсутнiсть адекватних прийомiв кiлькiсної оцiнки отриманих результатiв; сумарна оцiнка загального числа вiдмiчених симптомiв — надто грубий показник, особливо якщо при цьому не враховується порiвняльна значимiсть присутностi тiєї чи iншої ознаки; в опитувальниках, як правило, не визначається ступiнь вираженостi кожного симптому. Названi недолiки значно компенсуються за допомогою методик суб’єктивного шкалування стану.

Опитувальники суб’єктивного шкалування. Ця група методик призначена для бiльш тонкої оцiнки стану. Обстежуваного просять спiвставити свої вiдчуття з рядом ознак, формулювання кожного iз яких максимально стисле. Вони представленi, як правило, парою полярних ознак. Передбачається, що людина здатна оцiнити ступiнь вираженостi кожного симптому, спiвставляючи iнтенсивнiсть внутрiшнього переживання iз заданою оцiночною шкалою.

Для оцiнки суб’єктивного стану, як правило, використовується тест диференцiйованої самооцiнки утоми запропонований В.А.Доскiним та спiвавторами, який грунтується на попередньому видiленнi основних компонентiв психiчних станiв. Автори вважають, що психiчнi стани всебiчно характеризуються за допомогою трьох категорiй ознак: самопочуття, активностi та настрою (САН) та iнтегральної оцiнки суб’єктивного стану. Кожна iз категорiй представлена десятьма полярними ознаками, ступiнь вираженостi яких встановлюється за семибальною шкалою. При цьому дiагностика стану базується не тiльки на абсолютних оцiнках ознак стану, якi знижуються при втомi, але ж i на показниках їх спiввiдношення. У людини, яка вiдпочила, всi три категорії ознак оцiнюються близькими цифрами. Знаростанням ууоми збiльшується їх дивергенцiя за рахунок бiльшого зниження показникiв самопочуття та активностi в порiвняннi з суб’єктивною оцiнкою настрою. Така iнформацiя є корисною для бiльш тонкої диференцiацiї станiв.

Важливого значення для суб’єктивної оцiнки стану набуває застосування опитувальника Спiлбергера—Ханiна для оцiнки ситуативної та особистiсної тривожностi. Психiчна стiйкiсть людини вимiрюється порогом її емоцiйного реагування на ту чи iншу загрозливу ситуацiю.

Аналогiчно розраховується оцiнка рiвня особистiсної тривожностi. Для вивчення особистих якостей операторiв-офiцерiв нами викоростовувався опитувальник Дж.Тейлора — шкала самооцiнки особостiсної тривожностi, яка побудована на основi Мiннесотського багатопрофiльного опитувальника (ММРI) i отримала широке розповсюдження серед практичних психологiв для оцiнки загального рiвня тривожностi.

Однак, враховуючи певну користь, яку можуть надати суб’єктивнi методики для оцiнки психiчних станiв, слiд враховувати ту обставину, що ми отримуємо iнформацiю про психiчнi стани з точки зору самого суб’єкта, її достовiрнiсть повинна пiдкрiплюватися об’єктивно отриманими даними.

Для підтвердження показникiв психічних функційдля дiагностики станів може бути використана практично будь-яка iз розроблених в експериментальнiй психології методик, якi оцінюють ефективнiсть процесiв пам’ятi, уваги, сприймання тощо, але головне, щоб вони були професiйно значимими. До їх числа можна вiднести коректурну пробу з кiльцями Ландольта, таблицi Шульте, якi використовуються для характеристики уваги, комбiнацiйний метод Еббiнгауза, метод парних асоцiацiй, методики безперервного рахунку Крепелiна, призначенi для аналiзу iнтелектуальних процесiв та ряд iнших. Виходячи з особливостей професiйної дiяльностi вiйськових операторiв, для дослiдження їх професiйно важливих функцiй доцiльно також використати методики оцiнки слухової та оперативної пам’ятi. Перерахованi тести в їх численних модифiкацiях широко використовуються в сучаснiй дiагностичнiй практицi, вони вважаються достатньоефективними i складають основний арсенал засобiв, що використовуються психологами.

Отже, враховуючи багаторiвневiсть та специфiку дiагностики психiчних станiв, для їхоцiнювання необхiдно використовувати методики, якi вiдтворюють основнi рiвнi прояву: стан основних професiйно важливих функцiй (пам’ять, увага, мислення); суб’єктивної оцiнки стану (методика САН, шкала реактивної тривожностi та iн.); оцiнки психофізіологічної напруженостi (ЧСС, ШГР, ЕЕГ та iн.); результативностi дiяльностi та адекватностi реакцiй.

Багато факторiв, вiд яких залежить психiчний стан, i рiзноманiтнiсть функцiй, в якому проявляються його специфiчнiсть, слiд вважати найбiльшою складнiстю розв’язання дiагностичної задачi останнiх. Стосовно задач оцiнок та отримання iнформацiї про стани їхдiагностичного дослiдження наповнюється реальним змiстом в контекстi деталiзованого психофiзiологiчного аналiзу.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Діагностика стомлюваності працівників системи ОВС.	\|	Рух і розподіл національного продукту. Взаємозв’язок показників ВНП, ЧНП, НД, особистого доходу, отримуваного доходу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.