Консерватизм, неоконсерватизм.

Фундаторами вітчизняного лібералізму прийнято вважати М.Костомарова та М.Драгоманова.

На сьогодні ліберальні партії діють більш як у 130 країнах світу, 60 з них об’єднані в Ліберальний Інтернаціонал.

В Україні ряд політичних партії у своїх програмних документах закладють саме ідеологію лібералізму (неолібералізму). Це такі партії як:

· Ліберальна партія України;

· Ліберальна партія України (оновлена);

· Ліберально-демократична партія України;

· Партія промисловців і підприємців України;

· «Віче».

Висновок. Загалом лібералізм втрачає свої позиції, і не тільки в Україні. Однак, зменшення авторитету ліберальних партій у сучасному політичному житті країн світу не можна трактувати як крах лібералізму. Він, як організована політична сила, нібито і застарів, здійснивши своє завдання на політичному рівні, проте як світоглядна концепція зберігає і буде зберігати в майбутньому значний вплив.

Консерватизм – від лат. «conservare» – «зберігати», «охороняти») – це політична ідеологія і практика суспільного життя, що орієнтується на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

Вперше термін “консерватизм” був вжитий письменником Ф.Шатобріаном, який в 1815 р. заснував журнал “Консерватор”, і розумів під ним ідеологію феодально-аристократичної реакції на Французьку революцію.

Теоретичне обгрунтування консерватизму належить Жозефу де Местру (1754-1821) та Енмунду Бйорку (1729-1797). Глибоко вражені спробами радикального переустрою суспільства в часи Великої Французької революції, консерватори прагнули утвердити думку про неприродність свідомого перетворення соціального порядку.

Характерні ознаки консерватизму:

1) існуючим соціальним інститутам (державі, релігії, сім’ї) слід віддати перевагу перед будь-якою теоретичною конструкцією, якою б оригінальною і завершеною вона не здавалась. Тобто, вони відстоювали пріоритет наступності, традицій перед інноваціями;

2) непорушність природного порядку, ієрархічність суспільного життя;

3) політичні принципи необхідно пристосовувати до національних традицій, які є сталими для суспільства, а не створювати нові соціальні інститути для реалізації нових принципів;

4) консерватизм, на відміну від лібералізму і соціал-демократії, не має конкретної соціальної бази (відповідно, лібералізм – буржуазія, соціалізм – робітничий клас). Тобто, консерватизм є багатопрошарковим явищем, що віддзеркалює захисну реакцію різних соціальних верств населення, які не бажали різких змін, відчували страх перед невідомим майбутнім;

5) консерватизм виступає за поступові зміни, які мають на меті збереження хорошого і виправлення хибного.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лібералізм, неолібералізм.	\|	Марксизм, комунізм.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.