МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Марксизм, комунізм.Сучасним варіантом консерватизму є неоконсерватизм, який пристосовує цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства. Серед теоретиків неоконсерватизму можна відзначити Д.Мойніхена, І.Крістола, Д.Белла, Р.Дарендорфа. Основні ознаки неоконсерватизму: 1) захист вільного ринку і обмеження державного втручання в економіку (як запозичення ліберальних цінностей); 2) необхідність обмеження індивідуалізму сучасної людини; 3) пріоритетність інтересів держави та нації, а не окримих індивідів; 4) збереження самобутності та єдності нації, напротивагу наднаціональним корпораціям, міжнародним організаціям (критика «великого уряду»); 5) елітизм та антиегалітаризм (допуск до влади лише представників елітних прошарків суспільства, збереження нерівності і традиційної ролі еліт, протидія ідеї рівності). Різновидом консерватизму є і християнсько-демократична ідеологія. Вона розповсюджена в країнах Західної Європи, Латинській Америці. Ідейну основу христянсько-демократичної ідеології становить синтез «світу любові» та «світу влади», визнання унікальності людського існування, необхідності солідарних форм суспільної організації та зміцнення держави як гаранта свободи всіх громадян. Провідним принципом християнської демократії є визнання залежності благополуччя кожної людини від процвітання держави і суспільства загалом. В Україні діють ряд політичних партій, які в своїх програмних документах декларують консервативну ідеологію: · Українська консервативна партія; · Християнсько-демократична партія України; · Республіканська Християнська партія України. Висновок. Вцілому консерватизм не суперечить ідеї розвитку, а лише прагне, щоб розвиток був органічним і майбуття не знищувало минулого, традицій суспільного ладу конкретної країни. Успіх неоконсерваторів багато в чому пов’язаний з усвідомленням ними необхідності технологічних, соціально-економічних і політичних змін у суспільстві. У більшості країн Заходу неоконсерватизм сьогодні виступає як могутня інтелектуальна сила (правління консервативних сил: Рональд Рейган у США (1980-1984), Маргарет Тетчер у Великобританії (1979-1989), Гельмут Коль у ФРН (1982-1988).
В XIX ст. в країнах Європи формується і поширюється нова ідейно-політична течія – соціалізм. Соціалізм (з латинського sozialis – суспільний) – вчення і теорії, які стверджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей. Ця течія виникає як реакція на односторонність лібералізму. Адже лібералізм, захищаючи індивідуальні права та свободи громадян, ігнорували соціальну нерівність. Натомість, соціалісти починають підкреслювати наобхідність вирішення «соціального питання» – захистити права трудового народу, поліпшити їхнє матеріальне положення, загалом розширити сфери демократії. Зародки соціалістичної доктрини суспільного ладу виникають ще в XVI-XVII ст. (Томас Мор «Утопія», Томаззо Кампанелла «Місто Сонця»). Пізніше, в кінці XVIII – в сер. XIX ст. А.Сен-Сімон, Ш.Фур’є, Р.Оуен формулюють концепції ідеального соціального устрою. В сер. XIX ст. в Європі та Російській імперії розповсюдження набувають революційно-демократична течія (В.Белінський, О.Герцен, М.Чернишевський, Х.Ботєв, К.Сабіна, Ш.Петефі). Революціонери-демократи вважають, що тільки соціальна революція може змінити суспільний устрій на краще. Руйнівну силу революції вони вбачають у селянстві. Майбутній суспільний устрій має бути побудований на зразок селянської общини.
|
||||||||
|