МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Марксизм, комунізм.Сучасним варіантом консерватизму є неоконсерватизм, який пристосовує цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства. Серед теоретиків неоконсерватизму можна відзначити Д.Мойніхена, І.Крістола, Д.Белла, Р.Дарендорфа. Основні ознаки неоконсерватизму: 1) захист вільного ринку і обмеження державного втручання в економіку (як запозичення ліберальних цінностей); 2) необхідність обмеження індивідуалізму сучасної людини; 3) пріоритетність інтересів держави та нації, а не окримих індивідів; 4) збереження самобутності та єдності нації, напротивагу наднаціональним корпораціям, міжнародним організаціям (критика «великого уряду»); 5) елітизм та антиегалітаризм (допуск до влади лише представників елітних прошарків суспільства, збереження нерівності і традиційної ролі еліт, протидія ідеї рівності). Різновидом консерватизму є і християнсько-демократична ідеологія. Вона розповсюджена в країнах Західної Європи, Латинській Америці. Ідейну основу христянсько-демократичної ідеології становить синтез «світу любові» та «світу влади», визнання унікальності людського існування, необхідності солідарних форм суспільної організації та зміцнення держави як гаранта свободи всіх громадян. Провідним принципом християнської демократії є визнання залежності благополуччя кожної людини від процвітання держави і суспільства загалом. В Україні діють ряд політичних партій, які в своїх програмних документах декларують консервативну ідеологію: · Українська консервативна партія; · Християнсько-демократична партія України; · Республіканська Християнська партія України. Висновок. Вцілому консерватизм не суперечить ідеї розвитку, а лише прагне, щоб розвиток був органічним і майбуття не знищувало минулого, традицій суспільного ладу конкретної країни. Успіх неоконсерваторів багато в чому пов’язаний з усвідомленням ними необхідності технологічних, соціально-економічних і політичних змін у суспільстві. У більшості країн Заходу неоконсерватизм сьогодні виступає як могутня інтелектуальна сила (правління консервативних сил: Рональд Рейган у США (1980-1984), Маргарет Тетчер у Великобританії (1979-1989), Гельмут Коль у ФРН (1982-1988).
В XIX ст. в країнах Європи формується і поширюється нова ідейно-політична течія – соціалізм. Соціалізм (з латинського sozialis – суспільний) – вчення і теорії, які стверджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей. Ця течія виникає як реакція на односторонність лібералізму. Адже лібералізм, захищаючи індивідуальні права та свободи громадян, ігнорували соціальну нерівність. Натомість, соціалісти починають підкреслювати наобхідність вирішення «соціального питання» – захистити права трудового народу, поліпшити їхнє матеріальне положення, загалом розширити сфери демократії. Зародки соціалістичної доктрини суспільного ладу виникають ще в XVI-XVII ст. (Томас Мор «Утопія», Томаззо Кампанелла «Місто Сонця»). Пізніше, в кінці XVIII – в сер. XIX ст. А.Сен-Сімон, Ш.Фур’є, Р.Оуен формулюють концепції ідеального соціального устрою. В сер. XIX ст. в Європі та Російській імперії розповсюдження набувають революційно-демократична течія (В.Белінський, О.Герцен, М.Чернишевський, Х.Ботєв, К.Сабіна, Ш.Петефі). Революціонери-демократи вважають, що тільки соціальна революція може змінити суспільний устрій на краще. Руйнівну силу революції вони вбачають у селянстві. Майбутній суспільний устрій має бути побудований на зразок селянської общини.
|
||||||||
|