Соціал-демократична доктрина суспільного устрою.

Марксизм– одна з найрадикальніших течій європейського соціалізму, що злилася з комунізмом (найбільш радикальною гілкою робітничого руху). Виникнення теорії пов’язують з іменами Карла Маркса (1818-1883) та Фридріха Енгельса (1820-1895).

Соціалізм – багатозначне поняття, котре в науці одержало різноманітні тлумачення. Найголовнішими серед них вважаються два підходи: з точки зору марксизму та комунізму і з погляду соціал-демократії.

В концептуальному аспекті ця течія містить наступні тези:

1) рушійною силою в антагоністичних формаціях є класова боротьба;

2) рушійною силою в буржуазному суспільстві є пролетаріат, що виконує месіанську роль;

3) пролетаріат має здійснити свою диктатуру (правління);

4) пролетарська місія полягає у зламі буржуазної державної машини через здійснення соціальної революції та побудові комуністичного суспільства;

5) для перемоги пролетаріату потрібна своя партія;

6) пролетарська партія очолить революційний процес за умов рішучої ідеологічної боротьби не лише із супротивниками, а й у своїх лавах.

Перша невдала спроба втілення ідей комунізму на практиці мала місце під час повстання паризьких комунарів у 1871 р. Подальший розвиток марксизм отримує в працях Володимира Леніна (1870-1924). Очолювана ним партія здійснила революцію в 1917 р. в Росії, а отже теоретичні постулати марксизму почали реалізовуватись на практиці. Згодом ця течія отримала назву марксизм-ленінізм (більшовизм).

Побудова соціалізму в цілому ряді країн світу привела до виникнення цілого ряду модифікацій марксистсько-ленінської доктрини, головними з яких були наступні:

1) сталінізм (сталінська модель суспільного устрою);

2) титоїзм (від імені президента Югославії Й.Б.Тіто. Головні ідеї: мирне співіснування з капіталістичними країнами, визнання внутрішніх конфліктів і протиріч, можливість поєднання ринкових відносин і соціалізму тощо);

3) маоізм (від імені генерального секретаря Комуністичної партії Китаю Мао-Цзедуна. Головні ідеї: невпинна боротьба із зовнішніми і внутрішніми ворогами, рушійна сила розвитку – селянство тощо).

В Україні діють ряд політичних партій, які в своїх програмних документах декларують комуністичну ідеологію:

· Комуністична партія України;

· Комуністична партія України (оновлена);

· Комуністична партія робітників і селян (КПРС).

Висновок. Отже, марсистська (як теорія) або ж комуністична (як практика) ідейно-політична течія виникає в сер. XIX ст. Головними її теоретиками Були К.Маркс та Ф.Енгельс. Програмно-політичний рівень реалізації цієї доктрини був представлений В.Леніним, Й.Сталіним та ін. Вони значно вульгаризували марсистську доктрину суспільного ладу, спрямувавши її в русло комунізму (більшовизму).

Поряд з революційним (марксистським) баченням соціалізму в другій половині XIX ст. в його ж лоні зароджується й інше бачення – соціал-демократичне.

Соціал-демократична точка зору на соціалізм розглядає його як суспільний лад, який досягається не в результаті революційної ліквідації капіталізму, а шляхом його реформування зі збереженням приватної власності, забезпечення соціального партнерства тощо.

Одним із найперших розгорнуте обгрунтування соціал-демократичної ідеї здійснив Едуард Бернштейн (1850-1932), якого називають засновником сучасної соціал-демократії. Свої ідеї він виклав у працях “Передумови соціалізму і завдання соціал-демократії”, “Чи можливий науковий соціалізм”, “Класи і класова боротьба”.

Формула Е.Бернштейна доволі проста: “Кінцева мета – ніщо, рух – все”. Теоретична позиція Бернштейна тісно пов’язана з його політичною орієнтацією на реформи. На відміну від К.Маркса він вважав, що пролетаріат не може завоювати політичну владу, так як не досяг потрібного рівня політичної та моральної зрілості. Більше того, Е.Бернштейн вважає соціалізм законним спадкоємцем лібералізму.

На думку мислителя, розвиток суспільства буде здійснюватися на таких засадах:

1) з розвитком науково-технічного прогресу проходитиме децентралізація капіталу;

2) розширятиметься акціонерний капітал;

3) з підвищенням рівня освіти, добробуту робітничого класу необхідність диктатури пролетаріату відпаде сама по собі;

4) розвиток парламентаризму сприятиме трансформації політичної влади у соціалістичну, шляхом послідовних реформ, результатом яких буде поступова еволюційна зміна суспільства в напрямі до соціалізму.

Головними складниками ідеології сучасної соціал-демократії є «три С»:

свобода – можливість робити все, що не завдає шкоди іншим;

справедливість – рівність стартових можливостей для всіх громадян;

солідарність– можливість для людини, яку спіткали життєві невдачі, розраховувати на допомогу суспільства і держави.

Координатором діяльності соціал-демократів виступає Соціалістичний Інтернаціонал, який об’єднує понад 170 партій, що налічують більш як 20 млн. членів.

Соціалістична партія України (О.Мороз) та Соціал-демократична партія України (Ю.Буздуган) є членами Соцінтерну. Соціал-демократичну ідеологію декларують в своїх документах також соціал-демократи (об’єднані) В.Медведчука, «Соціал-демократичний союз».

Висновок. Отже, соціалістична ідея пройшла в своєму розвитку складний шлях, етапами якого були утопічний комунізм, критично-утопічний соціалізм, революційно-демократичний утопічний соціалізм та науковий соціалізм (комунізм). В ХХ ст. в рамках наукового комунізму були започатковані ще два напрями: марксизм-ленінізм з його модифікаціями (сталінізм, титоізм, маоізм) та соціал-демократія як еволюційний варіант наближення до справедливого соціалістичного ладу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Марксизм, комунізм.	\|	Фашизм, неофашизм.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.