МЕХАНОРЕЦЕПЦІЯ.

СОМАТИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА.

ТЕМА: “Фізіологія соматичної сенсорної системи”.

ПЛАН:

1.Соматична сенсорна система.

2.Механорецепція.

3.Терморецепція.

4.Больова рецепція.

5.Еволюція соматовісцеральної системи.

Поняття "соматовісцеральна сенсорна система" об'єднує соматичну (тактильну, температурну, больову, пропріоцептивну) і вісцеральну (інтероцептивну) сенсорні системи. Спільним для всіх цих систем є те, що рецептори, які забезпечують цю чутливість, не створюють окремих органів чуття, а розміщені по всій поверхні і всередині тіла.

Соматична сенсорна система зосереджена у покривах тіла, починаючи з мембрани одноклітинних організмів. Через зовнішній покрив і його похідні тварини отримують інформацію про фізичні властивості навколишнього середовища. Покриви тіла виконують різні функції: захисну, видільну, обмінну, опорну, дихальну, а також сенсорну.

У шкірі й підшкірній основі (клітковині) знаходяться спеціалізовані нервові закінчення, чутливі до дотику, тиску, а також до механічних коливань у діапазоні 6 — 2000 Гц. У людини рецепторна поверхня шкірного аналізатора величезна — від 1,4 до 2,1 м2. У шкірі з волосяним покривом (90 % усієї поверхні) основним типом рецепторів вважають дотикові (тактильні) рецептори у вигляді вільних нервових закінчень уздовж дрібних судин чи волосяного фолікула. Ці рецептори забезпечують високу дотикову чутливість.

У решті шкірного покриву (10 %) — у дермі пальців кінцівок, на долонях, підошвах, губах, язиці, статевих органах і сосках грудей розміщені некапсульовані дотикові нервові тільця (Мейсснера), а також глибше розміщені пластинчасті тільця (Фатера-Пачіні) — рецептори тиску й вібрації, які мають у людини розмір 0,5 — 0,7 мм (у птахів вони називаються тільцями Гербста).

На прикладі механочутливого пластинчастого тільця (Фатера-Пачіні) розглянемо механізм механорецепції. Своєю будовою нагадує цибулину і складається з 7 шарів зовнішньої цибулини, внутрішньої цибулини та аферентного немієлінізованого нервового закінчення (терміналі).

Уздовж нервового закінчення, у пальцеподібних виростах 0,3 — 3,0 мкм завдовжки, які знаходяться в перетяжках Ранв'є, відбувається перетворення механічної енергії на електричну. Механічний стимул викликає деформацію мембрани цих виростів, її опір знижується, збільшується проникність до йонів натрію, з'являється йонний струм, далі — генерація РП. Після досягнення критичного рівня цього потенціалу в аферентному волокні генерується ПД, що поширюється далі.

Пластинчасті тільця належать до групи рецепторів, що швидко адаптуються. У зв'язку з цим вони адекватно реагують лише на коливання механічного подразнення частотою 30 — 200 Гц, тобто сприймають вібрацію. Механорецептори з повільною адаптацією (дотикові меніски — диски Меркеля, капсульовані дотикові тільця — тільця Руффіні) реагують па постійні подразнення — вони є рецепторами тиску. Проміжну групу утворюють рецептори з помірною швидкістю адаптації — дотикові закінчення волосяного фолікула і некапсульовані дотикові тільця (Мейсснера). Вони реагують на подразнення, що рухається, і тим активніше, чим швидкість руху більша.

Для дотикових рецепторів визначають абсолютну і розрізняльну чутливість. У людини абсолютна тактильна чутливість у різних ділянках шкіри становить від 50 мг до 10 г, а поріг просторового розрізнення становить: на язиці й губах — 1,2 мм; на шкірі спини — 54,1 мм, на середині долоні — 8,9 мм.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інтерорецептори.	\|	ТЕРМОРЕЦЕПЦІЯ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.