Інтерорецептори.

Інтероцептори — групи рецепторів у внутрішніх органах, тканинах, судинному руслі. Інтероцептори разом з центральними структурами, що обробляють їх інформацію, утворюють систему вісцерального аналізатора.

Як і екстероцептори, інтероцептори поділяються за модальністю на механорецептори – реагують на зміну тиску у порожнистих органах і судинах, їх розтягнення і змикання (барорецептори дуги аорти, рецептори розтягання легень, сечового міхура), хеморецептори – повідомляють ЦНС про зміни хімізму органів і тканин (сонних клубочків, бронхів, тканин – особливо велика роль належить їм у підтриманні гомеостазу); терморецептори – приймають участь у терморегуляції (печінки та інших внутрішніх органів); больові рецептори (шлунка, серця тощо).

Крім периферійних в організмі є центральні інтерорецептори — нейрони деяких відділів головного і спинного мозку, здатні сприймати зміни складу й параметрів цереброспінальної рідини, що їх омиває: глюко-, термо- та осморецептори гіпоталамуса, нейрони вентробічної ділянки довгастого мозку, які реагують на зміни хімічного складу крові й цереброспінальної рідини.

3. Провідниковий і центральний відділи.

Нейрони 1 порядку (аферентні). Більша частина імпульсів від вісцеральних рецепторів потрапляє до ЦНС чотирма шляхами: через IX і X (блукаючий) пару черепно-мозкових нервів, черевний і тазовий нерви. Блукаючий нерв передає аферентні сигнали у ЦНС по тоненьким волокнам з малою швидкістю практично від всіх органів грудної і черевної порожнин. Черевний нерв – від шлунка, бризжейки і тонкого кишечнику; тазовий – від органів малого тазу, у складі яких ( і того і того нерву) є як швидко, так і повільно провідникові волокна

Нейрони 2 порядку знаходяться в довгастому мозку і ряді структур стовбура головного (у гіпоталамусі знаходяться проекції черевного і блукаючих нервів).

Нейрони 3 порядку знаходяться в проміжному мозку (перемикальне задньобічне вентральне ядро таламуса) і потім ідуть до кори.

Нейрони 4 порядку. Кіркове представництво інтерорецепції розміщене у лімбічній системі і сенсомоторній зоні кори великого мозку.

4. Відчуття спраги і голоду.

Дані відчуття відносять до загальних відчуттів, бо їх виникнення не пов’язане з подразненням будь – якого конкретного органу. Вони викликаються стимулами, які виникають в самому організмі, а не в навколишньому середовищі. Ці адекватні стимули не тільки викликають відповідні відчуття, але і приводять до виникнення певних мотивацій, направлених на усунення причини даного відчуття. Мотивації відіграють життєво важливу роль, бо спрямовані на виживання індивідууму або виду в цілому.

Спрага. Бажання напитися виникає, коли втрата води становить 0,22% маси тіла (150мл) для людини масою 70кг, а спрага – при втраті 0,5% = 350 мл. При цьому змінюється осмотичний тиск у клітині, позаклітинному просторі, зменшується секреція слини і виникає почуття сухості слизової оболонки рота і глотки. Чутливими рецепторами, що сприймають усі ці зміни є внутрішньоклітинні рецептори і рецептори порожнини рота і глотки. Внутрішньоклітинні рецептори знаходяться у проміжному мозку (зорові бугри – зробити тварини ін’єкцію хлористого натрію у цю ділянку, то вона через 30-60 хв випиває 2-8л води; видалення цієї ділянки – зникнення потреби у воді, навіть у тому випадку коли вичерпуються її запаси). Позаклітинні рецептори знаходяться можливо у стінках великих вен поблизу серця і реагують на розтягнення. Рецептори порожнини рота і глотки не відіграють суттєвої ролі – зволоження слизової оболонки рота не припиняє спраги. Адаптація до спраги не відбувається. Контроль за станом водного балансу здійснює проміжний мозок, особливо структури підзоровогорбової ділянки.

Голод. У регуляції відчуття голоду виділяють 2 механізми: короткочасний (скорочення пустого шлунку, яке сприймається механорецепторами; зменшення концентрації глюкози в крові – сприймається глюкорецепторами, які можливо знаходяться у печінці, шлункі і тонких кишках) і тривалий (працює за участю терморецепторів – зниження загальної теплопродукції викликає відчуття голоду і ліпорецепторів – проміжні продукти обміну жирів сприймають відхилення ідеальної маси тіла).

Насичення. Це сукупність процесів, які примушують організм припинити процес живлення. Відчуття насичення настає задовго до того, як внаслідок всмоктування поживних речовин у травному каналі зникне дефіцит енергії. Виділяють 2 механізми насичення: передабсорбтивний (у процесі поглинання їжі до всмоктування), що пов’язаний з стимуляцією нюхових, смакових і механорецепторів порожнини рота, глотки, стравоходу під час їжі, склад, об’єм їжі і розтягнення шлунка вмістом (основне значення – механорецептори шлунка і верхніх шляхів тонкої кишки особливо чутливі до вмісту глюкози і амінокислот у їжі – вони є головним передабсорбтивним механізмом насичення) та післяабсорбтивний, що пов’язаний з підвищенням рівня глюкози в крові, загальної теплопродукції, рівня обміну жирів.

Цент регуляції цих механізмів знаходиться у бічних ядрах підзоровогорбової ділянки (руйнування – збільшення маси тварин внаслідок не насичення). При порушенні присередніх ядер даної ділянки у тварин не виникає відчуття голоду і тварина гине від виснаження. Отже, у бічних ділянках підзоровогорбової ділянки знаходиться центр голоду, у при середніх – центр насичення.

Взаємовідношення між усіма центрами підзоровогорбової ділянки контролюються вищими рівнями лімбічної системи і асоціативної кори.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Обчислення строків погашення судимості.	\|	МЕХАНОРЕЦЕПЦІЯ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.