• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Рідина, яка циркулює по трубках – кров і лімфа.

II. Анатомічний склад та загальна структурно-функціональна характеристика судинної системи. Кола кровообігу

I. Значення серцево-судинної системи для організму

Серцево-судинна система або система органів крово- і лімфообігу.

ЗАКОНОМІРНОСТІ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

ЛЕКЦІЯ №19.

Основа предмета, який ми вивчаємо – нормальна або системна (описова) анатомія – вивчає будову організму в нормі шляхом послідовного опису органів відповідно до їх системного розміщення.

Різні системи органів об’єднуються в групи, що подібні за будовою, функцією і розвитком:

1. соматичні системи

- скелет (кістки та їх з’єднання);

- м’язова система;

- шкіра та її похідні

2. вісцеральні системи – нутрощі

3. інтегруючі (інтегральні), об’єднуючі системи, які регулюють діяльність як соматичних, так і вісцеральних систем, об’єднують їх в єдине ціле, забезпечують зв’язок організму із зовнішнім середовищем. До них відноситься:

- нервова система;

- ендокринна система;

- імунна система – забезпечує структурно-функціональний гомеостаз у процесі росту й розвитку організму

Наука, яка вивчає будову органів судинної системи називається ангіологія (angiologia).

Серцево-судинна система морфофункціонально дуже лабільна (рухлива), варіабельна, пластична (здатна до різких змін і пристосувань). Структура судин визначається особливостями будови та функції органа, який постачається кров’ю і стає практично невід’ємною його частиною.

Судинна система представлена сіткою порожнистих трубок, які формують подвійне коло і всередині яких циркулює рідина (кров або лімфа), що приводиться в рух завдяки скороченню серця, а також органами кровотворення та імунного захисту.

- інтегруюча функція;

- транспортна функція – переносить кисень (дихання) та продукти обміну (виділення);

- трофічна функція – забезпечує обмін речовин шляхом переносу поживних речовин;

- терморегуляція – акумулює тепло, розподіляє по органах, віддає в навколишнє середовище;

- гуморальна регуляція діяльності органів і систем за допомогою гормонів, медіаторів, електролітів, клітинних метаболітів, разом із нервовою системою забезпечує нейрогуморальну регуляцію;

- захисна функція (імунітет);

- підтримка водно-сольового балансу організму і осмотичного тиску.

1. Судини –системи порожнистих трубок різного діаметру, які густо каналізують організм. На відміну від трубок вісцеральних систем, ніколи не сполучаються із зовнішнім середовищем, формують кола кровообігу. Розрізняють кровоносні і лімфатичні судини.

3.Органи кровотворення та імунного захисту, де утворюються і руйнуються клітини крові і лімфи.

4. Серце – центральний орган серцево-судинної системи, насос, який приводить у рух кров і лімфу.

Кров (haima, sanguis) – один із видів сполучної тканини. Відносна маса крові (від маси тіла) складає: кінь – біля 10%, велика рогата худоба – 8%, свиня – 4,6%, собака – 6,4%, людина – біля 7%. В новонароджених тварин ця цифра приблизно в 2 рази більша.

Кров, яка знаходиться в тілі тварини, поділяється на дві фракції:

- циркулююча – 54-60%;

- депонована у венозних судинах різних органів (40-46%): у печінці – до 20%, селезінці – до 16%, шкірі – до 10%.

Кров складається з плазми (⅔ об’єму) і формених елементів (⅓ об’єму): еритроцити, лейкоцити, тромбоцити.

Кров циркулює по замкнутій системі судин, центром якої, джерелом енергії, що забезпечує рух крові в одному напрямі, є серце. Сітка судин є периферичним відділом. Судини поділяються на артерії, що несуть кров від серця і вени, по яких кров повертається до нього. Між артеріями і венами розміщується мікроциркуляторне русло: артеріола, прекапіляр, капіляр, посткапіляр, венула.

Історичні дані

Про те, що кров рухається по судинах було відомо ще в глибоку давнину. Клавдій Гален (130-200, Рим): частки їжі, які всмокталися із травного каналу, підносяться ворітною веною до печінки і під впливом цього великого органу перетворюються в кров, проте ця кров є недопрацьованою, непридатною для вищої мети крові в організмі. Тому, деякі її частини, що приносяться з печінки через v. cava до правої половини серця проходять з правого шлуночка через численні невидимі пори до лівого шлуночка. Коли серце розширюється, то воно насмоктує з легень через легеневі вени повітря в лівий шлуночок і в цій лівій порожнині кров, яка пройшла через перегородку, змішується з повітрям …

Везалій (1514-1564) … і може бути призначена для великої артерії (аорти) і, таким чином, для всього тіла. Склалося практично неправильне поняття про кровообіг (про перше коло кровообігу): кров із печінки → права половина серця → через серцеву перегородку по v. cava в ліву половину серця → змішування з повітрям, яке поступає по легеневих венах із легень → аорта → по всьому організму.

Згодом було відкинуто думку про те, що кров змішується з повітрям у лівому шлуночку серця. Було встановлено, що кров для збагачення киснем проходить через легені. Таким чином, відкрито мале коло кровообігу: правий шлуночок → легені → легеневі вени → ліве передсердя.

В ХII столітті мале коло кровообігу було відкрите арабським лікарем Ібн-аль-Нафіз із Дамаска.

Другим був Мігуель Сервет (1509-1553) – спалений інквізицією.

Остаточно закономірності руху крові по судинах були сформовані Гарвеєм у 1628 році. Після винайдення мікроскопа Мальпі описав кровоносні капіляри в легенях і тим самим довів, що артерії та вени великого і малого кіл кровообігу з’єднуються капілярами.

Переглядів: 798