Хрущовська відлига

Події в державі кінця 50 — початку 60-х років (період хрущовської відлиги) свідчать про демократичні тенденції в розвитку суспільного управління. Закон «Про зміцнення зв'язку школи з життям та подальший розвиток системи народної освіти в СРСР», який було прийнято в 1958 р., висунув завдання восьмирічної освіти, політехнізації, залучення дітей до суспільно-корисної праці. У ньому визначалося, що директор здійснює управління школою, оптимально поєднуючи єдиноначало та колегіальність, спирається в своїй діяльності на педагогічну раду, на партійні та профспілкові організації, залучає на допомогу школі батьків учнів, шефські підприємства. В. Сухомлинський у роботі «Розмова з молодим директором» змальовує внутрішню управлінську лабораторію керівника школи, розкриває такі функції директора, як учителську, виховну, організаційну. Він підходить до розкриття причинних зв'язків та закономірностей у роботі керівника.

Основні риси60—70-х У 60—70-ті роки школа стала центром роботи з молоддю, відбувся перехід до управління загальної середньої освіти та були визначені нові завдання щодо виховання дітей та підлітків. У зв'язку з цим зріс інтерес суспільства до школи та зокрема до проблеми школознавства. Почався новий етап розвитку теорії та практики управління. В.І. Маслов визначив його основні риси:

§ інтенсивний пошук нових форм та методів управління,

§ широке і всебічне вторгнення науки у практику управління,

§ подальший розвиток демократичних тенденцій,

§ комплексний підхід до розв'язання завдань, системний аналіз об'єктів управління.

Виокремлюються основні соціально-рольові функції керівника школи — це

· керівництво реалізацією комплексного підходу до виховання учнів,

· наукове управління навчальним процесом, робота з громадськістю та батьками учнів, активний вплив на виховні процеси в селі (місті, мікрорайоні),

· суспільно-політична, адміністративно-педагогічна, господарська діяльність та викладацька робота.

Ці тенденції щодо розвитку теорії та практики управління знаходять відображення в науково-педагогічних працях Є. С. Березняка, М. Г. Захарова, І. С. Мар'єнка, Р. X. Шакурова та інших авторів.

Керівник 80-х років. Досить плідними в історії розвитку управлінської думки, теорії та практики керівництва були 80-ті роки. Розвиток гласності та демократичних тенденцій у суспільстві відбився на управлінні освітою та функціях директора школи. Керівник 80-х років разом із Радою школи повинен був вирішувати всі питання, які стосуються життєдіяльності закладу:

§ вироблення режиму роботи,

§ добір кадрів, оцінка діяльності вчителів, планування та організація навчально-виховного процесу,

§ контроль за його перебігом, аналіз результатів педагогічного процесу тощо.

Директора обирав колектив школи. У Положенні про загальноосвітню школу було передбачено вивільнення директора від адміністративно-господарської діяльності. Це дало змогу зосередитись на педагогічній роботі, творчо-пошуковій діяльності, керівництві вчительським та учнівським колективами. Набирали силу тенденції щодо демократичного стилю керівництва та підвищення рівня професійної компетентності керівника школи.

У наукових працях В. І. Бондаря, Б. С. Кобзаря, Ю. А. Конаржевського, М. І. Кондакова, В. І. Маслова, М. Л. Портнова, Н. С. Сунцова, П. Т. Фролова, П. В. Худомінського та інших учених загострюються проблеми теорії та практики шкільного управління.

90-ті роки У 90-ті роки соціально-економічні, політичні зміни в суспільстві, розпад Радянського Союзу, проголошення самостійності України, прагнення незалежної країни ствердитись та вижити економічно — все це не залишає без змін і систему освіти. Децентралізація державної влади, подальша демократизація суспільства вимагали змін в управлінні освітою.

Державна національна програма«Освіта» (Україна XXIст.)У Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI ст.) було визначено

стратегічні завдання реформування управління освітою:

§ «перехід від державного до державно-громадського управління, чітке розмежування функцій між центральними, регіональними і місцевими органами управління;

§ забезпечення самоврядування навчально-виховних закладів і наукових установ;

§ утвердження в сфері освіти гармонійного поєднання прав особи, суспільства і держави» та пріоритетні завдання шкільної освіти:

Зміни функціональних обов'язків керівника школи. Однією з перших спроб описати, як змінилися функціональні обов'язки керівника школи, як удосконалювати управлінську діяльність в умовах її оновлення, була колективна наукова праця російських учених Ю. А. Конаржевського,

Постала необхідність вчити керівника школи управляти її розвитком, спрямовувати дослідницьку та пошукову діяльність педагогів та учнів. Т. І. Шамова ще не говорить про нову функцію управління розвитком школи, але своїм дослідженням закладає її теоретичні основи.

Диференціація освіти зумовила інтенсивний розвиток закладів нового типу, авторських шкіл та експериментальних майданчиків на базі загальноосвітніх шкіл. З'явилися проблеми, пов'язані зі специфікою управління такими закладами, оновленням функціональних обов'язків керівників шкіл та виробленням нової структури та змісту професійної компетентності директора. «Зміст управлінських функцій у нових умовах передбачає розгляд їх з позиції психологічного, педагогічного та організаційного аспектів і виявляється в органічному поєднанні та послідовності управлінських дій».

У цей час набувають поширення тенденції щодо психологізації управлінської діяльності та адаптації ефективних технологій управління виробництвом до управління освітою, школою, поширення менеджменту в освіті. Оновлення функцій управління школою обумовлюється новими видами діяльності, які виконує директор із тенденцією входження керівників шкіл до загального складу менеджерів.

«Керівник»—«менеджер»Саме в середині 90-х років поряд із поняттям «керівник» почав широко вживатися термін «менеджер». Розвивається менеджмент освіти.

«Менеджмент освіти — це вид управлінської діяльності, який складається із сукупності засобів, методів та форм впливу на індивідумів та колективи з метою ефективного функціонування даної галузі». А людина, яка володіє цими знаннями та уміннями, — менеджер. Наукові роботи Г. А. Дмитренка, Л. І. Каращук, Н. Л. Коломінського, Ю. А. Конаржевського, В. А. Коростєлєва розкривають сутність освітнього менеджменту та зміст діяльності менеджера освіти.

Місія школи Ідея « знаходження свого обличчя»

Л. І. Даниленко, Н. М. Островерхова вважають можливим удосконалення управління сучасною школою тільки на основі модернізації функцій керівника. Л. І. Даниленко визначає нові функції директора школи: прогностичну, консультативну, представницьку, менеджерську та політико-дипломатичну. На її думку, вони існують поряд із традиційними функціями: організаторською та контролюючою.

Оновленню функцій управління сприяє світова тенденція щодо моделювання навчально-виховних закладів.

Так, у Фінляндії, Нідерландах, США, Росії знайшов суспільну підтримку процес визначення місії школи. Місія — це загальна мета розвитку школи, яка виробляється, обговорюється, усвідомлюється і підтримується на всіх рівнях навчально-виховного закладу: адміністративному, учительському, учнівському, батьківському, громадському. Перспектива розвитку школи повинна бути чіткою, зрозумілою для всіх учасників навчально-виховного процесу. Кожен шкільний колектив на чолі зі своїм керівником моделює освітній заклад майбутнього.

У 90-ті роки і в Україні поширюється ідея «знаходження свого обличчя». Вона втілюється в життя кожної окремої школи шляхом складання програми розвитку закладу, в основу якої покладені конкретні принципи, засади організації навчально-виховного процесу, ідеї, завдання. Це цілеспрямовує діяльність усіх, хто працює і навчається в школі.

Однією з основних функцій директора школи стає управління розвитком освітнього закладу. Російські вчені В. І. Єрошин, Г. Ю. Капто, В. С. Лазарєв,

0. В. Лоренсов, О. М. Моїсєєв, О. М. Моїсєєва, М. М. Поташник, О. Г. Хомерікі заклали теоретичні основи управління розвитком школи, розробивши систему, яка вміщує відомості про школу як об'єкт розвитку, роз'яснює функцію управління та розвиток керівної системи [67].

Такі підходи до моделювання навчально-виховних закладів мають величезні можливості створення шкільної культури та розвитку педагогіки співробітництва. Зрозуміло, що школі майбутнього потрібен і керівник майбутнього. Головна його риса — постійна готовність до саморозвитку та самовдосконалення, бо відмова від традиційного навчально-виховного закладу, вибір мети розвитку та місії школи вимагають і відмови від використання сталої моделі управління та потребують постійного оновлення менеджерських знань та умінь. Відтак підвищувати рівень свого професіоналізму вимагає саме розвиток школи.

Ю. А. Конаржевський висловив слушну думку, що школознавство стоїть перед невідкладним завданням оновлення та узагальнення підходів, методів, ознак теоретичного вивчення управління школою, уніфікації своєї термінології, приведення її у відповідність до загальноприйнятої термінології теорії управління.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціально-головний рушій розвитку управління	\|	Сутність та специфіка менеджменту в освіті

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.