Що і кому продавати?

Міжнародна торгівля патентами та ліцензіями.

Якщо винахідник не хоче або не в змозі розробляти свій винахід, він може продати патент зацікавленим особам чи фірмі, втрачаючи на нього всі права. Але вів може продати і ліцензію, тобто право користуватися патентом. З цього моменту між. винахідником, котрий продав ліцензію, і фірмою, котра купила її, встановлюються відношення ліцензіата і ліцензіата, а патент тепер захищає як автора, так і власника ліцензії.

Продаж і купівля ліцензій справа не нова. У межах однієї держави ними стали торгувати ще в минулому столітті. Але лише на рубежі XIX - XX віків торгівля ліцензіями переросла національні рамки, і вже тоді виявилися особливості цього процесу, що збереглися до нашого часу. На перших порах торгували ліцензіями країни-сусіди, близькі за мовою, традиціями, укладом життя і, головне, за .рівнем розвитку техніки. Навіть зараз 90% загального числа ліцензій Австрія закуповує в Німеччині, Канада - у США.

Ще одна особливість торгових зв'язків виявилася вже після перших міжнародних ліцензійних операцій: вони встановлюються головним чином між рівними партнерами, з приблизно однаковим рівнем і культурою виробництва. Немає сенсу торгувати ліцензіями з країною, у якій немає кваліфікованих інженерів і робітників, які здатні сприйняти тонкі технологічні нюанси сучасного виробництва. Не випадково в останні десятиліття із загального числа ліцензій, котрі були продані американськими фірмами за кордон, 51 % припадає на Західну Європу, 9 % - на Японію, 6% - на Канаду. На всю ж Латинську Америку -17%, на Африку - 5%, на Азію (без Японії) - 3%.

Ще на одну деталь перших ліцензійних угод слід було би звернути увагу фахівцеві, який бажає передбачити майбутній розвиток міжнародної ліцензійної торгівлі. Вже з початку XX століття покупець був готовий сплатити не тільки за право користування патентом, але і за технологічні знання і прийоми, опрацьовані ліцензіаром. На них звичайно не видають патенти. Якщо інша особа чи фірма самостійно осягає їх, то не можна заборонити їм розпоряджатися ними за своїм розсудом. Тільки надзвичайна складність або секретність технології може забезпечувати її захист, чи "know-how".

Без знання секретів, тільки за одним патентом, іноді неможливо розпочати випуск . продукції. Тому, вже на початку XX століття на секрети виробництва почали видавати ліцензії, як на патенти. Ця тенденція згодом лише посилилася. У загальній масі ліцензійних угод на першому місці (більше 50% від загального числа) стоять патентні ліцензії з передачею секретів виробництва і досвіду, на другому (25...30%) - ліцензії на секрети виробництва, і тільки на третьому - чисто патентні ліцензії.

Навіть наймогутніші фірми іноді дорого розплачуються за намагання зекономити на придбанні секретів виробництва. Вісім американських хімічних фірм купили в Німеччині патентну ліцензію на метод виробництва поліетилену, винайдений нобелівським лауреатом професором Циглером. З них лише одна закупна ліцензію і на секрети виробництва. Вона вийшла на ринок першою і "зняла" найвищі прибутки. Гіркий досвід не пройшов даремно: пізніше, купуючи ліцензію в англійськоїІСІ, усі вісім американських компаній подбали про придбання ліцензії і на патент, і на секрети виробництва.

Кризи і особливо світові війни пригальмували міжнародну торгівлю ліцензіями, яка е набагато чутливішою до соціальних потрясінь, ніж торгівля сировиною чи промисловою продукцією. У роки другої світової війни, наприклад, воюючі держави конфіскували патенти противника. широко використали приватні патенти у військовій промисловості, поставили під контроль і наклали заборони на обмін технічною інформацією. Лише до середини 50-х років міжнародні ліцензійні операції зміцнилися настільки, що обігнали за масштабами внутрішню торгівлю ліцензіями, і продовжують швидко рости.

Декілька причин роблять міжнародну торгівлю і обмін ліцензіями необхідними.

Нові галузі і напрями в промисловості рідко базуються на одному патенті. Він. як правило “обростає" залежними, які належать часом громадянам різних країн. Щоб такий винахід пішов у справу, необхідно зібрати в один блок безліч патентів, що є неможливим без міжнародних ліцензійних операцій. Наприклад, один з нових методів виплавки сталі було винайдено в Австрії. Остаточно "довели" процес у Бельгії і Люксембурзі, а всі патенти зрештою сконцентрувалися в руках швейцарської компанії. Часто звертатися до торгівлі ліцензіями багато фірм змушені під тиском політичних причин. Друга причина, котра стимулює торгівлю ліцензіями, є небажання вкладати капітал у країнах з нестійкою політичною ситуацією. І нарешті, мілітаризація в багатьох країнах примушує фірми, які виробляють зброю, продавати ліцензії компаньйонам по військових блоках. Німеччина першою заявила, що не буде закуповувати з інших країнах зброю, не отримуючи при цьому ліцензій на її виробництво.

Але, звичайно, головними і найбільш важливими причинами торгівлі ліцензіями треба вважати економічні причини.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Товарний знак	\|	Чому вигідно продавати ліцензії?

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.