• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Техносфера.

Техносфера – це регіон біосфери в минулому, перетворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам.

Техносфера включає в себе регіони, міста, промислові зони, виробниче і побутове середовище. До нових, техносферних, належать умови проживання людини в містах і промислових центрах, виробничі, транспортні й побутові умови життєдіяльності.

Щоб жити, людина має забезпечити своє життя, насамперед матеріально.

Матеріальне виробництво – це діяльність, спрямована на освоєння навколишнього природного середовища.

Воно включає в себе промисловість і сільськогосподарську діяльність. Провідну роль у системі матеріального виробництва відіграли:

1)аграрне виробництво;

2)промислове виробництво;

3)інформаційне виробництво.

2.3 Соціально-політичне середовище.

Виділяють такі сфери суспільного життя:

1)матеріальна – охоплює процеси матеріального виробництва;

2)соціально-політична – включає соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві – класові, національні, групові, міждержавні;

3)духовна – комплекс ідей, поглядів, уявлень;

4)культурно-побутова – такі явища, як виробництво культурних цінностей, життя сім'ї, побутові проблеми, освіта, виховання.

Усі сфери суспільного життя взаємопов’язані.

Усе історичне суспільство постає перед нами як конфліктне. У зв’язку з цим конфлікт виявляється не відхиленням від норми, а нормою співіснування людей у соціумі, формою встановлення пріоритетів у системі інтересів, потреб.

Соціальна спільнота – це реально існуюча сукупність людей, об’єднаних відносно стійкими соціальними зв’язками, відносинами, яка має загальні ознаки, умови і спосіб життя, риси свідомості, культури, що надають їй неповторної своєрідності, цільності.

3. Фізіологічні особливості організму людини.

Організм людини – це сукупність тілесних і фізіологічних систем: нервової, серцево-судинної, кровообігу, травлення, дихання, сенсорної, опорно-рухової та ін.

3.1 Будова і властивості аналізаторів.

Аналізатори – це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.

Структура аналізатора: рецептор – чутливі нейрони – ділянка кори головного мозку.

Види рецепторів:

· механорецепторі – сприймають механічну енергію;

· хеморецептори – нюховий, смаковий;

· фоторецептори – зоровий аналізатор.

3.2 Характеристика основних аналізаторів безпеки життєдіяльності.

Зоровий аналізатор. У житі людини зір відграє головну роль. Більше 90% інформації про зовнішній світ ми одержуємо через зоровий аналізатор. Людина розрізняє приблизно 150 відтінків кольорів. У техніці встановлено чотири сигнальних кольори: червоний, жовтий, зелений і синій.

Слуховий аналізатор є другим для сприйняття людиною навколишнього середовища і безпеки життєдіяльності. Вухо реагує на механічні впливи, що пов’язані з періодичними змінами атмосферного тиску у відповідному діапазоні. коливання повітря, що діють із певною частотою і періодичною появою областей високого и низького тиску, сприймаються нами як звуки. Людина може чути звуки з частотою коливань в діапазоні від 16 до 20 тис. Гц.

Шкірний або тактильний аналізатор відіграє виняткову роль у житті людини. Тактильною чутливістю людина зобов’язана функціонуванню механорецепторів шкірного аналізатора. Джерелом тактильних відчуттів є механічні впливи у вигляді дотику або тиску. У шкірі розрізняють три прошарки:

зовнішній (епідерміс);

з’єднувально-тканинний (дерма);

підшкірна жирова клітковина.

Аналізатор внутрішніх органів або вісцеральний аналізатор визначає небезпеки прихованого, неявного характеру. Внутрішнє середовище, незважаючи на всі зміни зовнішнього середовища, зберігає відносну сталість. Гомеостаз – стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що підтримується регулярним поновленням основних ї структур, матеріально-енергетичного складу і постійною функціональною саморегуляцією у всіх її ланках.

4. Психологічні особливості людини.

4.1 Значення нервової системи в життєдіяльності людини.

Людина як жива істота має дві найхарактерніші складові: організм і психіку.

Психіка– це властивість нервової системи.

Нервова система – це сукупність структур в організмі, яка об’єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.

Функції нервової системи людини:

· сприймає зовнішні і внутрішні подразнення;

· аналізує, відбирає і перетворює сприйняту інформацію;

· координує функції організму.

Люди мають дві нервові системи: центральну і вегетативну. Центральна керує відносинами людини із зовнішнім світом. Вона включає: спинний мозок, великі півкулі головного мозку, середній мозок, задній мозок, довгастий мозок, мозочок. вегетативна нервова система керує діяльністю внутрішніх органів.

Безумовні рефлекси – це стереотипи поведінки, набуті людиною у постійних умовах зовнішнього середовища, які формувалися в процесі всієї попередньої історії розвитку і передаються у спадковість.

Умовні рефлекси – це поведінка, яку набувають у результаті навчання або у разі дій, які часто повторюються, особливо якщо послідовність їх виконання довго залишається незмінною.

4.2 Психіка людини і безпека життєдіяльності.

Психіка – це здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу. Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

Психічні процеси – це короткочасні процесі отримання, переробки інформації та обміну нею (відчуття, сприйняття, воля, мислення).

Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

Психічні властивості – сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, інтелект).

Рівні розвитку нервової системи визначають типи поведінки людини:

Інстинктивна поведінка – це дії, вчинки, які успадковуються видом «Homo sapiens». На цьому рівні концентрується вся інформація, нагромаджена у ході еволюції людства (самозбереження, продовження роду).

Поведінка за навичками – це дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань.

Свідома поведінка – найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах.

Властивості людини:

ü атрибути – це невід’ємні властивості, без яких людину не можна уявити і без яких вона не може існувати (стать, вік, темперамент, мова);

ü риси – це стійкі властивості, що проявляються постійно, їх дуже багато (розум, наполегливість, сміливість, самостійність);

ü якості – це ті властивості, які мають різний ступінь вияву залежно від умов, ситуацій (здібності, сприйняття, пам'ять, мислення).

Властивості людини становлять неперервну єдність з внутрішнім і зовнішнім середовищем.

5. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини.

Біологічні ритми – це періодичне повторювання зміни характеру та інтенсивності біологічних процесів та явищ у живих організмах.

Видатний хронобіолог Ф. Хальберг поділив усі біологічні ритми на три групи:

ü ритми високої частоти з періодом, що не перевищує півгодинний інтервал (скорочення серцевих м’язів, дихання,біохімічні реакції, перистальтика кишечника);

ü ритми середньої частоти з періодом від півгодини до семи діб (зміна сну і бадьорості, активності і покою, коливання температури, артеріального тиску);

ü низькочастотні ритми з періодом від чверті місяця до одного року (тижневі, місячні, сезонні ритми).

6. Основні положення ергономіки.

Ергономіка(от греч. аргон – робота, номос – закон) – наукова дисципліна, що комплексно вивчає людину в конкретних умовах її діяльності в сучасному виробництві. Вона вивчає трудову діяльність людини у системі «людина – техніка – середовище» з метою її ефективності, безпеки та комфорту.

Ергономіка займається вивчанням:

ü характеристик людини, техніки і середовища, які проявляються в умовах їх взаємозв’язку;

ü методів врахування цих факторів при модернізації діючих і створенні нової техніки і технології;

ü проблем доцільного розподілу функцій між людиною та технікою;

ü оптимізації системи «людина – техніка – середовище» з урахуванням можливостей і особливостей працівника, специфіки експлуатації технічних систем і факторів довкілля.

7. Медико - біологічні та соціальні проблеми здоров’я.

Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад.

Ознаки здоров’я:

· нормальна функція організму на всіх рівнях його організації, органів, організму в цілому, гістологічних, клітинних та генетичних структур, нормальна поточність типових фізіологічних і біохімічних процесів, які сприяють вираженню та відтворенню;

· здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій, участь у соціальній діяльності та суспільнокорисній праці;

· динамічна рівновага організму і його функцій та чинників навколишнього середовища;

· здатність організму пристосовуватися до умов існування в навколишньому середовищі, що постійно змінюється, здатність підтримувати нормальну і різнобічну життєдіяльність та зберігати живу основу в організмі;

· відсутність хвороби, хворобливого стану або хворобливих змін, тобто оптимальне функціонування організму за відсутності ознак захворювання або будь-якого порушення;

· повне фізичне, духовне, розумове і соціальне благополуччя, гармонійний розвиток фізичних і духовних сил організму, принцип його єдності, саморегулювання і гармонійної взаємодії всіх органів.

Здоров’я людини залежить від багатьох факторів:

ü кліматичних умов,

ü стану навколишнього середовища,

ü забезпечення продуктами харчування і їх цінності,

ü соціально-економічних умов,

ü стану медицини.

Внаслідок катастрофічного погіршення стану навколишнього середовища загальний рівень здоров’я населення України в останні роки різко знизився.

Для вирішення проблеми збереження здоров’я та працездатності людини, продовження її життя в масштабах держави створена система охорони здоров’я (СОЗ).

СОЗ України охоплює підсистеми:

1) санітарно-профілактичні

2) лікувально-профілактичні

3) фізкультурно-оздоровчі

4) санітарно-курортні

5) науково-медичні

6) санітарно-епідеміологічні.

Але бути чи не бути здоровому – це насамперед залежить від самої людини: від її активності чи пасивності, індивідуальних особливостей, темпераменту, характеру, звичок, ставлення до інших людей.

Теми для рефератів, доповідей

1. Природа людини, її походження і сутність.

2. Потреба праці як одна з найважливіших потреб людського існування.

3. Природна (біологічна) та соціальна сутність людини.

4. Природне середовище та його роль у життєдіяльності людини.

5. Соціум як система суспільного співжиття людей.

6. Людина і техносфера.

7. Вода як найважливіший фактор середовища життєдіяльності людини.

8. Ґрунт - важливий компонент біосфери і основа життя.

9. Ідеї В. І. Вернадського про ноосферу.

10. Системи сприйняття людиною стану навколишнього середовища.

11. Значення якості харчових продуктів у життєдіяльності людини.

12. Людина і її здоров'я.

13. Навколишнє середовище і здоров'я людини.

14. Проблеми «третього стану» в самопочутті людини.

15. Стан здоров'я населення в Україні.

16. Залежність здоров'я людини від кліматичних умов навколишнього середо­вища.

17. Врахування біоритмів в управлінні життєдіяльністю людини.

18. Значення ергономіки в системі безпеки життєдіяльності людини.

19. Психологічні властивості людини.

20. Таємниця довголіття.

Завдання для самостійного опрацювання

1. Дайте визначення поняття «життя».

2. Дайте характеристику основних гіпотез виникнення життя на Землі.

3. Проаналізуйте основні відмінності між людиною і тваринним світом.

4. Дайте визначення поняття «діяльність людини» і перелічіть її характерні ознаки.

5. Охарактеризуйте працю як цілеспрямовану діяльність людини; позитивні та негативні наслідки праці.

6. Поясніть значення атмосфери, гідросфери та літосфери в життєдіяльності людини.

7. Дайте оцінку ноосфери як нового еволюційного стану біосфери.

8. Проаналізуйте рівновагу в системі «людина - життєве середовище».

9. Дайте характеристику соціуму та соціальних груп як основних елементів життєвого середовища людини.

10. Поясніть вплив людини на середовище, яке її оточує. 11 ((характеризуйте значення органів чуття для безпеки життєдіяльності лю­дніш і їх будову. Поясніть психофізіологічний закон Вебера-Фехнера.

11. Визначте роль органів чуття в забезпеченні безпеки життєдіяльності.

12. Проаналізуйте значення обміну речовин та енергії.

13. Дайте характеристику основних видів харчових речовин і їх ролі в процесі обміну.

14. Ваші уявлення про правильне харчування?

15. З'ясуйте роль нервової системи в забезпеченні життєдіяльності людини.

16. Назвіть види і дайте характеристику поведінки людини.

17. З'ясуйте вплив властивостей людини на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.

18. Визначте значення рис людини в її життєдіяльності.

19. Поясніть вплив якостей людини на безпеку життєдіяльності.

20. Дайте характеристику біоритмам і їх значення в життєдіяльності.

21. Охарактеризуйте основні положення ергономіки.

22. Визначте сутність поняття «здоров'я».

23. Дайте характеристику біологічній та соціальній категоріям здоров'я.

24. Поясніть процес адаптації людини до навколишнього середовища.

25. Назвіть основні ознаки здоров'я.

26. З'ясуйте причини погіршення стану здоров'я населення в Україні.

27. Вкажіть шляхи вирішення проблеми збереження здоров'я населення Укра­їни.

Питання для обговорення на семінарському занятті

1. Людина та її походження.

2. Біологічні та соціальні ознаки людини.

3. Потреби людини.

4. Діяльність людини.

5. Праця як форма діяльності.

6. Мета життя людини.

7. Загальні поняття середовища життєдіяльності людини.

8. Характеристики природного середовища.

9. Техносфера як одна з умов життєдіяльності людини.

10. Соціально-політичне середовище.

11. Рівновага в системі «людина - життєве середовище».

12. Анатомо-фізіологічна структура людини.

13. Будова, властивості аналізаторів.

14. Характеристика основних аналізаторів в безпеці життєдіяльності.

15. Значення гомеостазу для забезпечення здоров'я і безпеки людини.

16. Психіка людини і безпека життєдіяльності. Психічні характеристики людини.

17. Вплив властивостей людини на її дії, вчинки в процесі життєдіяльності.

18. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини.

19. Основні визначення здоров'я.

20. Взаємозв'язок суспільного, групового та індивідуального рівня здоров'я.

21. Біологічна та соціальна сутність здоров'я.

22. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.

23. Характерні ознаки здоров'я.

24. Вплив негативних факторів на здоров'я людини.

25. Система охорони здоров'я в Україні.

26. Загальний рівень здоров'я населення України.

Переглядів: 3214