Самодопомога у випадку, коли ви зіткнулись з жорстокістю або насилля у своїй сім'ї

Психічні особливості дітей, що постраждали від насилля

1. Практично всі діти, що постраждали від насилля, пережили психічну травму, в результаті чого вони розвиваються далі з певними особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, які негативно впливають на їхнє подальше життя.

2. Діти, які зазнали різного роду насилля, самі відчувають гнів, якій частіше за все виливають на більш слабких: молодших за віком дітей, тварин. Часто їхня агресивність проявляється у грі, інколи спалахи їхнього гніву не мають видимої причини.

3. Деякі з них, навпаки, надто пасивні, не можуть себе захистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з ровесниками. У занедбаних, емоційно депривованих (ті, що довго не отримують ласки, турботи, людської теплоти, розуміння) дітей намагання будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді виявляється у вигляді зухвалої, ексцентричної поведінки.

4. Діти, які пережили сексуальне насилля, набувають невластивих віку знань про сексуальні взаємовідносини, що проявляється в їхній поведінці, в іграх з іншими дітьми або іграшками. Навіть малюки дошкільного віку, які постраждали від сексуального насилля, згодом самі можуть стати ініціаторами розпусних дій та втягувати в них велику кількість учасників.

5. Найбільш універсальною та важкою реакцією на будь-яке, а
не тільки сексуальне насилля, є низька самооцінка, яка сприяє
збереженню та закріпленню психологічних порушень, пов'язаних
з насильством. Особистість з низькою самооцінкою переживає по
чуття провини, сорому. Для неї характерна постійна впевненість у
власній неповноцінності, в тому, що «ти гірший(а) за всіх». Внаслідок цього, дитині важко домогтися поваги оточуючих, успіху, спілкування її з ровесниками утруднене.

6. Серед таких дітей навіть у старшому віці відмічається висока частота депресій. Це виявляється у нападах занепокоєння, туги, почуття самотності, порушеннях сну. В старшому віці у підлітків можуть спостерігатися спроби покінчити з собою або завершені самогубства.

<Не приховуйте свої почуття.

<Проявляйте ваші емоції і давайте можливість вашим друзям обговорювати їх разом з вами.

<Не уникайте говорити про те, що сталося. Використовуйте кожну можливість переглянути свій досвід наодинці з собою або разом з іншими.

<Будьте готові до того, що спогади не пройдуть самі по собі, почуття залишаться з вами і будуть відвідувати вас ще протягом деякого часу.

<Намагайтеся зберігати нормальний розпорядок вашого життя, наскільки це можливо.

<Якщо зберігаються тривалі наслідки насилля, то рекомендується звернутися до кваліфікованого спеціаліста (психолога).

У період статевої зрілості та юнацтва особистість звертається до визначення сенсу життя та переглядає його цінності.

Певну роль у провокації самогубств, особливо серед підлітків, відіграє імітаційна поведінка.

Необхідно враховувати, що суїцид — «заразне» явище, на нього може виникнути мода, особливо коли з життя йдуть кращі, ті, кого поважають (смерть услід за кумиром). Також суїцидальна поведінка підлітків часто пов'язана з жорстокістю, насилля, нехтуванням або занедбаністю в сім'ях. Важливим чинником може бути дефіцит спілкування в родині. Дуже часто підлітки не знаходять розуміння, підтримки і навіть батьківської любові.

Для попередження суїцидів необхідно проводити первинну профілактику, основним завданням якої є поширення у школі інформації про типові ознаки суїцидальної поведінки дітей та підлітків.

У психологічній реабілітаційній роботі з підлітками основними заходами є:

<індивідуальна психотерапія, розрахована на активну, усвідомлену перебудову стосунків у мікросоціумі;

<сімейна психотерапія, що містить у собі з'ясування особливостей ставлення батьків до підлітка, виховних впливів, які застосовуються в родині, а також аналіз сімейної ситуації очима самого підлітка, ступінь психологічного комфорту підлітка в родині;

< соціальна допомога, що проводиться в анонімних кабінетах соціально-психологічної допомоги та служби невідкладної телефонної допомоги, «телефон довіри» для дітей і підлітків.

Вагому роль у проведенні суїцидальної превенції молоді відіграє турбота і психологічна підтримка з боку рідних, друзів і знайомих, а також самодопомога. Суїциданти страждають від сильного почуття соціальної ізоляції та відчаю. Вони потребують обговорення свого болю, фрустрації, розуміння власних проблем. Іноді юнакові, що перебуває у кризовій ситуації, потрібний лише уважний добрий слухач. Рідні та друзі повинні сприймати суїциданта як особистість, допомагати визначити витоки психологічного дискомфорту, пропонувати альтернативні рішення проблем. Емоційні проблеми, що призводять до суїциду, рідко вирішуються, і головне завдання рідних і друзів — не залишати суїциданта наодинці, доки він повністю не адаптується до життя.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стажування, дублювання і допуск працівників до роботи	\|	Допомога потенційному суїциданту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.