• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Самодопомога у випадку, коли ви зіткнулись з жорстокістю або насилля у своїй сім'ї

Психічні особливості дітей, що постраждали від насилля

1. Практично всі діти, що постраждали від насилля, пережили психічну травму, в результаті чого вони розвиваються далі з певни­ми особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, які негативно впливають на їхнє подальше життя.

2. Діти, які зазнали різного роду насилля, самі відчувають гнів, якій частіше за все виливають на більш слабких: молодших за віком дітей, тварин. Часто їхня агресивність проявляється у грі, інколи спалахи їхнього гніву не мають видимої причини.

3. Деякі з них, навпаки, надто пасивні, не можуть себе захисти­ти. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з ровесниками. У занедбаних, емоційно депривованих (ті, що довго не отримують ласки, турботи, людської теплоти, розуміння) дітей намагання будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді вияв­ляється у вигляді зухвалої, ексцентричної поведінки.

4. Діти, які пережили сексуальне насилля, набувають невлас­тивих віку знань про сексуальні взаємовідносини, що проявляєть­ся в їхній поведінці, в іграх з іншими дітьми або іграшками. Навіть малюки дошкільного віку, які постраждали від сексуального на­силля, згодом самі можуть стати ініціаторами розпусних дій та втя­гувати в них велику кількість учасників.

5. Найбільш універсальною та важкою реакцією на будь-яке, а
не тільки сексуальне насилля, є низька самооцінка, яка сприяє
збереженню та закріпленню психологічних порушень, пов'язаних
з насильством. Особистість з низькою самооцінкою переживає по­
чуття провини, сорому. Для неї характерна постійна впевненість у
власній неповноцінності, в тому, що «ти гірший(а) за всіх». Внаслі­док цього, дитині важко домогтися поваги оточуючих, успіху, спіл­кування її з ровесниками утруднене.

6. Серед таких дітей навіть у старшому віці відмічається висока частота депресій. Це виявляється у нападах занепокоєння, туги, почуття самотності, порушеннях сну. В старшому віці у підлітків можуть спостерігатися спроби покінчити з собою або завершені са­могубства.

<Не приховуйте свої почуття.

<Проявляйте ваші емоції і давайте можливість вашим друзям обговорювати їх разом з вами.

<Не уникайте говорити про те, що сталося. Використовуйте кожну можливість переглянути свій досвід наодинці з собою або разом з іншими.

<Будьте готові до того, що спогади не пройдуть самі по собі, почуття залишаться з вами і будуть відвідувати вас ще протягом деякого часу.

<Намагайтеся зберігати нормальний розпорядок вашого жит­тя, наскільки це можливо.

<Якщо зберігаються тривалі наслідки насилля, то рекоменду­ється звернутися до кваліфікованого спеціаліста (психолога).

У період статевої зрілості та юнацтва особистість звертається до визначення сенсу життя та переглядає його цінності.

Певну роль у провокації самогубств, особливо серед підлітків, відіграє імітаційна поведінка.

Необхідно враховувати, що суїцид — «заразне» явище, на нього може виникнути мода, особливо коли з життя йдуть кращі, ті, кого поважають (смерть услід за кумиром). Також суїцидальна поведін­ка підлітків часто пов'язана з жорстокістю, насилля, нехтуванням або занедбаністю в сім'ях. Важливим чинником може бути дефіцит спілкування в родині. Дуже часто підлітки не знаходять розуміння, підтримки і навіть батьківської любові.

Для попередження суїцидів необхідно проводити первинну про­філактику, основним завданням якої є поширення у школі інфор­мації про типові ознаки суїцидальної поведінки дітей та підлітків.

У психологічній реабілітаційній роботі з підлітками основними заходами є:

<індивідуальна психотерапія, розрахована на активну, усвідо­млену перебудову стосунків у мікросоціумі;

<сімейна психотерапія, що містить у собі з'ясування особливо­стей ставлення батьків до підлітка, виховних впливів, які застосо­вуються в родині, а також аналіз сімейної ситуації очима самого підлітка, ступінь психологічного комфорту підлітка в родині;

< соціальна допомога, що проводиться в анонімних кабінетах соціально-психологічної допомоги та служби невідкладної телефон­ної допомоги, «телефон довіри» для дітей і підлітків.

Вагому роль у проведенні суїцидальної превенції молоді відіграє турбота і психологічна підтримка з боку рідних, друзів і знайомих, а також самодопомога. Суїциданти страждають від сильного почуття соціальної ізоляції та відчаю. Вони потребують обговорення свого болю, фрустрації, розуміння власних проблем. Іноді юнакові, що перебуває у кризовій ситуації, потрібний лише уважний добрий слухач. Рідні та друзі повинні сприймати суїциданта як особистість, допомагати визначити витоки психологічного дискомфорту, пропо­нувати альтернативні рішення проблем. Емоційні проблеми, що призводять до суїциду, рідко вирішуються, і головне завдання рід­них і друзів — не залишати суїциданта наодинці, доки він повністю не адаптується до життя.

Переглядів: 598