• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Принцип зв'язку теорії з практикою, навчання з життям.

Характеристика загальних принципів навчання технології: гуманізації, індивідуалізації та диференціації, політехнічної спрямованості, поєднання навчання з трудовою діяльністю, наочності, систематичності і послідовності, доступності і посильності, свідомості і активності, врахування вікових та індивідуальних особливостей.

Провідні принципи технологічної освіти в школі: природовідповідності, культуровідповідності, творчості, варіативності, інтегративності, диференціації, системності, ергономічності, педагогічного проектування.

Поняття про принципи навчання.

Тема 8. ПРИНЦППИ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Лекція № 8

План.

1.Поняття про принципи навчання.

2.Провідні принципи технологічної освіти в школі: природовідповідності, культуровідповідності, творчості, варіативності, інтегративності, диференціації, системності, ергономічності, педагогічного проектування.

3.Характеристика загальних принципів навчання технології: гуманізації, індивідуалізації та диференціації, політехнічної спрямованості, поєднання навчання з трудовою діяльністю, наочності, систематичності і послідовності, доступності і посильності, свідомості і активності, врахування вікових та індивідуальних особливостей.

Дидактичні принципи — це керівні положення, на основі яких будується навчальний процес у школі.

В сучасній школі запроваджено такі дидактичні принципи: науковість, зв'язок теорії з практикою, систематичність і послідовність, наочність, свідомість і активність та ін. Тому говорять про систему дидактичних принципів.

Систему розуміють у тому, що розв’язуючи будь-яке навчальне завдання, проводячи кожне конкретне заняття, треба одночасно враховувати дидактичні принципи і створювати умови для їх здійснення. Виконання такої вимоги полегшується тим, що дидактичні принципи взаємозв'язані між собою. Застосування кожного з них сприяє застосуванню всієї системи дидактичних принципів у цілому.

Забезпечуючи принцип науковості внавчанні, легше добитися свідомості й активності учнів і навпаки, якщо учні ставляться до навчання свідомо й активно, легше забезпечити науковий рівень навчання. Втілення принципу зв'язку теорії з практикою полегшується, якщо забезпечується наочність у навчанні і навпаки, якщо вивчення теорії проводиться в тісному зв'язку з практикою, створюються умови для унаочнення навчального процесу. Дидактичні принципи єдині для всіх навчальних предметів, проте застосування їх у кожному конкретному випадку має свої особливості.

Принцип природовідповідності вимагає максимального врахування

у навчально-трудовому процесі індивідуальних нахилів, здібностей й обдарувань з метою розробки стратегії та тактики розвитку особистості.

Вперше обґрунтував цей принцип Я.Коменський, який писав, що чужим є те, що не властиве натурі того чи іншого учня. Боротися з натурою марна справа. Бо таким чином ти або зовсім нічого не досягнеш, або досягнеш того, що не виправдає витраченої праці.

Принцип природовідповідності висуває до процесу технологічної підготовки такі вимоги: врахування індивідуальних відмінностей; опора на розвиток творчого мислення; активність, свідомість; прагнення самостійного пошуку тощо. Однією з функцій принципу природовідповідності є формування гармонійної цілісності природи та людини, в основі якої лежать природнізадатки, що їх необхідно виявляти, враховувати в навчально-трудовому процесі та розвивати далі. Відтак принцип природовідповідності має основоположне значення для процесу формування творчої активності особистості.

Принцип культуровідповідності передбачає органічний зв’язок з історією народу, його культурними і побутовими традиціями, з народним мистецтвом, ремеслами і промислами, забезпечення духовної єдності та спадкоємності поколінь. Під культурою розуміють всі здобутки тисячолітньої праці людства як на матеріальному полі, так і на духовному; розвиток продукції, винаходів, поступ у виробництві, в духовного розвитку людини – в мистецтві, науці, філософії. З цього можна зробити висновок, що культура поєднує матеріальні й духовні надбання певної нації. У зв’язку з цим значні можливості для національно-культурного розвитку підростаючого покоління дає відродження народних ремесел і промислів. Постійне перебування особистості під впливом матеріальної і духовної культури рідного народу необхідне для найповнішого розкриття і розвитку природних здібностей, оскільки саме за таких умов етнопсихологічні особливості дітей певного народу використовуються найдоцільніше. Формуючи індивідуальну культуру, як вираження сутнісних сил людини, необхідно враховувати, що вона ґрунтується на національній культурі сукупності духовних та матеріальних надбань того чи іншого народу, які відображають рівень розвитку суспільства в цілому та певної етнічної групи зокрема.

Принцип творчості має на меті залучення особистості до нового, оригінального та значущого процесу, як для самої людини, так і для суспільства в цілому; цілеспрямовано й свідомо змінювати себе та навколишню дійсність, забезпечує найвищу форму активності, самостійної діяльності, саморозвитку, само актуалізації людини. Творчість притаманна людині суб’єкту творчої діяльності – як вища форма активності. Існують різноманітні види творчості: наукова, технічна, художня тощо. Всі вони мають специфічні риси, спільне і відмінне. У свій час Л.Виготський, відстоюючи право кожної дитини на творчість, зазначав, що існує дуже поширена думка, що творчість є справою обраних, і що тільки той, хто обдарований особливим талантом, повинен його розвивати в собі і може вважатися здатним до творчості. Це положення не є правильним… Якщо розуміти творчість у її істинному психологічному розумінні, як творіння нового, легко прийти до висновку, що творчість є справою кожного більшою чи меншою мірою, вона ж є нормальним і постійним супутником дитячого розвитку… основний закон дитячої творчості полягає в тому, що її цінність слід бачити не в результаті, не в продукті творчості, але у самому процесі. Важливо не те, що створюють в творчій уяві і її втіленнях. Подібну думку висловлює й відомий український психолог В.Моляко, який стверджував, що творчість у тій чи іншій формі не є якістю “вибраних”, вона доступна кожному, більше того – її можна виявити, стимулювати та розвивати цілеспрямованими заходами, підвищуючи ефективність продуктивної діяльності людини в процесі її предметно-перетворювальної діяльності.

Принцип варіативності. У конструюванні змісту технологічної освіти має утвердитися і принцип варіативності змісту навчальних програм, підручників, технологій навчання і навчально-методичного забезпечення і цим самим сприяти більш повній реалізації творчого потенціалу як учнів, так і вчителя. Різне виробниче оточення, національні трудові традиції, характерні для даного регіону народні промисли і ремесла вимагають варіативності у побудові змісту технологічної освіти. Мета варіативності полягає в тому, щоб, зберігаючи усі змістові лінії державного стандарту, розкрити різні дидактико-методичні підходи до реалізації завдань навчального предмета технології (трудове навчання) в межах годин Базового навчального плану.

Інтегративність як принцип розглядається з позицій об’єднання змісту різних циклів дисциплін (гуманітарних, соціально-економічних, природничонаукових, професійної та практичної підготовки, вибіркових тощо). Такий широкий спектр дисциплін, насамперед професійно орієнтованих та вибіркових, дає змогу шляхом здійснення між предметних зв’язків вивчати теоретичні та прикладні особливості декоративно-прикладного мистецтва, формувати в студентів практичні вміння і навички з обробки різних матеріалів.

Принцип диференціації полягає у врахуванні гендерних ознак учнів, вибір ними напряму технологічної підготовки у відповідності до статі, потреб, уподобань, здібностей, професійних інтересів, що проявляються у різних видах предметно-перетворювальної діяльності.

Принцип системності – це вміння бачити, сприймати та цілеспрямовано впливати на систему як на єдине ціле, в усій її складності, з усіма її зв’язками та змінами на основі підходів, які доповнюють один одного. Даний принцип передбачає існування освітнього середовища, в якому майбутній вчитель знаходиться в процесі отримання професії, (під таким середовищем мається на увазі інформаційний освітянський простір разом із сукупністю сучасних засобів навчання).

Принцип ергономічності – це комплексне вивчення навчально-трудової діяльності школяра в умовах навчального або виробничого середовища з метою створення оптимальних умов діяльності, які б зберігали здоров’я, робили працю високопродуктивною і надійною при мінімальних затратах біологічних ресурсів, нервової енергії, часу та матеріальних засобів. В основу даного принципу покладені провідні ідеї ергономіки як науки, яка вивчає трудові процеси з метою створення оптимальних умов праці, тобто таких, які сприяють підвищенню продуктивності та якості праці, а також забезпечують працівника необхідними зручностями і зберігають його сили, здоров’я та працездатність. Метою ергономіки є вивчення можливостей та особливостей людини у процесі трудової діяльності в певному середовищі для використання таких методів, форм та умов праці, які сприятимуть продуктивній, надійній, безпечній для здоров’я праці і разом з тим всебічному розвиткові особистості.

Принцип педагогічного проектування покликаний визначити й обґрунтувати зміст технологічної освіти та обсяги знань і умінь, якими має опанувати учень по закінченні початкової, основної і старшої школи. Реалізація даних принципів забезпечить здійснення провідної місії технологічної освіти - забезпечення цілісного фізичного, інтелектуального, соціального і духовного розвитку особистості школяра, формування його технологічної культури, виховання внутрішньої потреби й поважного ставлення до праці, підготовка до успішної творчої предметно-перетворювальної діяльності та професійного самовизначення.

Принцип гуманізації означає, що учень є повноправним учасником процесу навчання і має почувати себе комфортно під час цього процесу. Тому від педагога вимагається: не принижувати особистість учня, тактовно виправляти помилки, стимулювати слабших студентів на подолання труднощів.

Принцип диференціації навчального процесу. Перед­бачає дозування навчального матеріалу для учнів з ураху­ванням їх загального розвитку, намаганням кожного шко­ляра розвивати свої здібності на основі відповідних умов у школах-ліцеях, школах-гімназіях.

Політехнічний принцип - один з найважливіших принципів педагогіки, згідно якому в процесі навчання в учнів повинні формуватися знання, уміння, навички і якості особистості, які дозволяють орієнтуватись у всій системі суспільного виробництва, а саме: знання з основ сучасного виробництва; уміння і навички необхідні для поводження із знаряддями праці, найбільш розповсюдженими у різних виробничих роботах. Уміння і навички, необхідні для поводження із знаряддями праці, розділяються на загальнотрудові і загальновиробничі. До перших відносяться уміння і навички з планування трудової діяльності, організації робочого місця, самоконтролю, а до других -обчислювальні, графічні, вимірні, .монтажі і інші. В цілому такі уміння і навички можна назвати політехнічними, так як вони необхідні для самих різноманітних професій і засвоюються при виконанні різноманітних виробничих робіт. Політехнічне навчання в школі відбувається на уроках ручної праці в навчальних майстернях, в процесі суспільнокорисної праці, в позакласній роботі, а також при вивченні основ наук. В сучасній школі існує система політехнічного навчання, яка складається з окремих рівноцінних елементів. Створити в учнів уявлення про основи сучасного виробництва можна лише в тому випадку, коли відбувається дидактичний зв’язок між званнями та вміннями, яких учні набувають в кожному з елементів системи політехнічного навчання.

Введення в шкільні програми освітньої області «Технологія» дало нову інтерпретацію такому принципу. Адже при трудовому навчанні за технологією немає чіткого ділення уроків на чисто теоретичні і чисто практичні. Теоретичний матеріал розподіляють між окремими заняттями так, щоб забезпечити безпосередній перехід від вивчення теоретичних відомостей до практичної діяльності. Таким чином, органічна єдність витікає з самого змісту розділів програми.

Що ж до зв'язку навчання з життям, то тут слід брати до уваги наступну обставину. Школа не повинна обов'язково готувати учня до певної професії — в соціально-економічних умовах, що змінилися, ця професія може бути не затребувана. Набагато важливіше сформувати у школярів якості мобільності, уміння гнучко пристосовуватися до вимог трудової діяльності на різних робочих місцях. Необхідно врахувати, що відставання матеріально-технічної бази трудового навчання вітчизняної школи від рівня сучасного виробництва ставить на передній план проблему правильного використання теоретичних знань в різноманітних практичних ситуаціях, а не використання конкретних умінь.

Розробляються нові технологічні напрями (біотехнологія, нанотехнологія, інженерна генетика і ін.). Школа неминуче буде в цьому плані позаду. Але вона повинна відповідати часу, чесно готуючи своїх випускників до реалій життя і виробляючи у них такі якості, які дозволять їм упевнено зайняти в ній своє гідне місце.

Принцип наочності.У процесі трудового навчання застосовують різноманітні види наочності: роздатковий матеріал, таблиці, моделі, діапозитиви, кінофільми та ін.

Специфічним для трудового навчання є такий вид наочних посібників, на яких зображено технологічні процеси у вигляді поопераційних заготовок та інструменту, призначеного для їх обробки.Наочність набуває особливого значення завдяки технічним рисункам. Читання рисунка є одним з етапів трудового навчання. Крім того, без деяких знань з креслення неможливо навчити учнів елементам конструювання і складання технологічних процесів. Але вивчення систематичного курсу креслення починається з восьмого класу, тому вчителеві праці доводиться ознайомлювати учнів з елементами креслення. Досвід показує, що в процесі трудового навчання учні оволодівають навиками креслення, достатніми для того, щоб прочитати рисунок, уявити в просторі нескладну деталь за її умовним зображенням на площині. Щоб їм, цього добитися, слід проводити систематичну планомірну роботу з розвитку просторової уяви учнів, починаючи з перших занять.

Принцип систематичності і послідовності. Принцип вимагає, щоб знання, уміння і навички формувались системно, в певному порядку, щоб кожний елемент навчального матеріалу логічно пов'язувався з іншим, а нові знання спиралися на засвоєні раніше і створювали фундамент для засвоєння наступних знань. Реалізації принципу систематичності і послідовності сприяють сучасні програми з загальноосвітніх предметів, у яких передбачено розкриття внутрішньо предметних та між предметних зв'язків і формування системних знань про реальний світ. «Тільки система ... дає нам повну владу над нашими знаннями. Голова, наповнена уривчастими, безладними знаннями, схожа на комору, в якій таке безладдя, що сам господар нічого не знайде». К.Д. Ушинський.

Деякі правила навчання, які реалізують принцип систематичності і послідовності:

1. Не допускайте порушення системи як у змісті, так і в способах навчання, а якщо система порушена, негайно ліквідуйте прогалини, щоб попередити неуспішність.

2. У кінці розділу, курсу обов'язково проводьте уроки узагальнення і систематизації.

3. Вимагайте від учнів засвоєння системи знань, умінь, навичок з кожного розділу і з усієї програми.

Доступність і посильність для учнів, це урахування віковихта індивідуальних особливостей. Школа не повинна відставати від життя, від розвитку науки і техніки. Така вимога стосується і трудовою навчання. Водночас треба, щоб навчальний матеріал був зрозумілим учням. У зв'язку з цим досить часто доводиться вдаватися до різних методичних прийомів, які дають змогу полегшити учням засвоєння навчального матеріалу і ознайомити їх з досить складними теоретичними і практичними питаннями.

Розглянемо приклад, коли учні ознайомлюються з геометрією токарного різця, знання якої потрібне для розуміння фізичних основ процесу різання. Проте учні не підготовлені до вивчення геометрії різця в такій послідовності, яка прийнята в професійних навчальних закладах. Зокрема, у них не сформовано важливих математичних понять і понять з креслення, наприклад: «паралельні площини», «січна площина», «переріз» та ін.

Тому при з'ясуванні цього питання викладати матеріал найдоцільніше в такій послідовності:

1) пояснити, що різальна частина токарного різця являє собою той самий клин (але складнішої форми), з яким учні зустрічалися раніше (зубило, ножівка, напилок і т. д );

2) розповісти, якими додатковими умовами роботи, що виникають при механічній обробці металів різанням, зумовлена зміна форми різальної частини інструмента, і показати на конкретних фактах, чим зумовлена кожна зміна геометрії різця порівняно з простим кликам.

Коли йдеться про доступність і посильність трудової навчання, треба мати на увазі не лише теоретичні відомості, а й фізичне навантаження на організм учня. На жаль, поки що не проведено досить ґрунтовних досліджень, які показали б, наприклад, якої товщини сталь під сипу розрізати учням або якої ширини лезо доцільно робити в долота та ін. Тому вчителеві доводиться самому стежити за зовнішніми ознаками прояву втоми і відповідно до цього регулювати фізичне навантаження.

Принцип свідомості й активності.В основі даного принципу лежить цільова установка школи — необхідність підготовки свідомих і активних громадян держави; установлені наукою закономірні положення: справжню суть людської освіти складають глибоко і самостійно осмислені знання, набуті шляхом інтенсивного напруження власної розумової діяльності; свідоме засвоєння знань учнями залежить від ряду умов і факторів: мотивів навчання, рівня і характеру пізнавальної активності учнів, організації навчально-пізнавального процесу і управління пізнавальною діяльністю учнів, застосованих учителем методів і засобів навчання тощо.

Деякі правила принципу:

1. Не забувайте, що головним є не предмет, який ви викладаєте, а особистість, яку ви формуєте. Вчіть так, щоб учень не був «додатком» до навчального предмета, а навпаки, суб'єктом його активного засвоєння.

2. На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Пам'ятайте, що сьогоднішній активний учень — завтрашній активний член суспільства.

3. Постійно вивчайте і використовуйте індивідуальні інтереси своїх учнів, розвивайте й спрямовуйте їх таким чином, щоб вони погоджувалися з особистими і суспільними проблемами.

4. Допомагайте учням оволодіти найпродуктивнішими методами навчально-пізнавальної діяльності, вчіть їх учитися.

5. Навчаючи, використовуйте всі види і форми пізнавальної діяльності, об'єднуйте аналіз з синтезом, індукцію з дедукцією, зіставлення з протиставленням, частіше застосовуйте аналогію.

Свідомість і активність учнівяк принципи навчання тісно зв'язані між собою, бо активність ґрунтується на свідомості, а свідомість стає вищою завдяки активності. Про свідомість у процесі трудового навчання доводиться говорити й тому, що можливість порушення цього дидактичного принципу досить реальна. Одним з основних недоліків трудового навчання є ремісництво, яке проявляється в тому, що основну увагу приділяють механічному запам'ятовуванню рецептурних відомостей, а не свідомому засвоєнню матеріалу учнями. Ремісницька виучка не озброює учнів умінням орієнтуватися н нових для них виробничих умовах, а саме в цьому й полягає одна и основних вимог, які ставляться до сучасного робітника.

Свідомість у навчанні треба стимулювати. Для цього під час виконання завдань створюють проблемні ситуації, тобто, як було вже сказано, завдання формулюють так, щоб у них не вистачало деяких даних. Ці дані учні підходять самостійно. Так, наприклад, учням пропонують, використовуючи свої знання, вибрати матеріал дня заготовки, підібрати для обробки інструмент та ін. Свідомість у навчанні вважається досягнутою, якщо учні вміють використовувати свої знання на практиці.

Свідомість тісно пов'язана з активністюучнів. У процесі трудового навчання створюються особливо сприятливі передумови для розвитку активності учнів в наслідок продуктивного характеру праці. Установлено, що учні працюють з більшим бажанням виконати завдання якісно і своєчасно, якщо знають, що наслідки їхньої роботи матимуть суспільне корисне значення. Тому замовлення підприємств, підшефного дитячого садка, шкільних навчальних кабінетів, які під силу учням і відповідають змісту програми, учитель праці повинен використовувати як важливий засіб підвищення активності учнів.

Дидактичні дослідження показують, що активність учнів зростає також при забезпеченні самоконтролю, застосуванні навчально-технічної документації, використанні знань учнів з основ наук, застосуванні проблемного навчання та ін.

Принцип індивідуального підходу до учнів. Означає врахування рівня розумового розвитку, знань та умінь, працездатності, пізнавальної та практичної самостійності учнів, їх особливостей пізнавальних інтересів, вольового розвитку учнів, їх ставлення до навчання. Одна з основних вимог, що ставляться до трудового навчання, полягає в урахуванні індивідуальних особливостей кожного учня. Індивідуальні особливості учнівпроявляються не лише в засвоєнні навчального матеріалу, в оволодінні трудовими вміннями і навичками, а й у ставленні до праці. Індивідуальні особливості засвоєння навчального матеріалу в процесі трудового навчання проявляються помітніше, ніж на уроках з інших навчальних предметів. Це пояснюється тим, що одні учні дістають першу трудову підготовку в сім’ї, а інші в технічних гуртках. Усе це доводиться враховувати вчителеві праці при підбиранні завдань.

За ставленням до виконання практичної роботи, як показано в дослідженнях, учнів можна поділити на три групи:

До першої групи належать такі учні, які впевнені в своїх здібностях і в можливості оволодіти трудовими вміннями та навичками, охоче беруться за нову для них справу, не розгублюються при виникненні труднощів, не соромляться звернутися за допомогою до вчителя. До цієї групи входять головним чином учні, які починають трудове навчання з посильною підготовкою.

Друга група — це учні, які недооцінюють своїх здібностей і можливостей. Зустрічаючись з найменшими труднощами, вони розгублюються, припиняють роботу, не насмілюються звернутися за допомогою до вчителя. Учні другої групи потребують особливої уваги. Треба вселяти в них віру в свої сили. При оцінці виконаних завдань учитель повинен підкреслювати найменші успіхи учня, збуджуючи в нього прагнення працювати більш старанно, наполегливо, не можна залишати такого учня без уваги і в процесі роботи: треба своєчасно його підбадьорити, прийти на допомогу, вселити впевненість у тому, що він із заданою роботою впорається.

До третьої групи слід віднести учнів, які переоцінюють свої здібності до фізичної праці. Вони проявляють самовпевненість, а інколи навіть хвалькуватість. Вважаючи, що можуть виконати будь-яку роботу, вони, як і учні першої групи, з готовністю беруться за всяку нову справу і лякаються труднощів, навіть не намагаючись їх подолати. Учні третьої групи часто розчаровуються в роботі, якщо вона виявляється складною, втрачають до неї інтерес. Учитель повинен допомогти цим учням досягти успіху в подоланні труднощів. Лише пересвідчившись багато разів на власному досвіді, що будь-яка робота потребує затрати сил, наполегливості, ці учні активно включаються її роботу, починають більш, критично оцінювати себе.

Завершуючи розповідь про дидактичні принципи, слід підкреслити, що це — інструменти вчителя технології, що дозволяють грамотно організувати сучасний учбовий процес для досягнення поставленої мети.

Переглядів: 6372