• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види господарських зобов'язань

Різноманітність господаських зобов'язань зумовлює необхід­ність їх класифікації з практичних міркувань (виявлення характер­них рис у процесі наукового дослідження з метою розробки пропозицій щодо правового регулювання; врахуванні специфіки в процесі правового регулювання; полегшенні вивчення в процесі навчання та ін.).

Основними видами господарських зобов'язань згідно з ч. 2 ст. 173 є майново-господарські зобов'язання та організаційно-госпо­дарські зобов'язання.

Майново-господарськими(згідно із ч. 1 ст. 175) визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками гос­подарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господар­ську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Ці відносини регулюються Цивільним кодексом України з ураху­ванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути:

• суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 ГК;

• негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, які вступають у відносини із суб'єктами господарювання з метою забезпечення влас­них господарських потреб;

• органи державної влади, наділені господарською компетенцією;

• органи місцевого самоврядування, що діють у межах своєї гос­подарської компетеції.

Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єк­тами господарювання або між суб'єктами господарювання і негос-подарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Проте від майново-господарських слід відрізняти негосподар­ські зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами -громадянами (споживачами, зокрема) та регулюються іншими актами законодавства (Законом «Про захист прав споживачів», зокрема).

Організаційно-господарськими(згідно з ч. 1 ст. 176 ГК України) визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарю­вання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, у силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єктами господарювання є особи, визначені ст. 55 ГК України.

До категорії суб'єктів організаційно-господарських зобов'язань належать:

• органи державної влади, наділені господарською компетен­цією,— щодо підпорядкованих їм державних підприємств та підконт­рольних (з певних питань) підприємств та інших господарських ор­ганізацій будь-яких форм власності;

• органи місцевого самоврядування, що діють у межах своєї гос­подарської компетенції,- щодо комунальних підприємств і органі­зацій та підконтрольних (з певних питань) підприємств і організацій будь-яких форм власності, що розташовані на території відповідної територіальної громади;

• господарські об'єднання - щодо підприємств-учасників;

• головне підприємство промислово-фінансової групи – щодо інших учасників такої групи;

• засновники унітарних підприємств (у т. ч. дочірніх) та влас­ники їх майна (ними можуть бути суб'єкти господарювання - гос­подарські товариства, виробничі кооперативи, господарські об'єд­
нання та ін.);

• учасники господарських організацій корпоративного типу, що володіють корпоративними правами (в т. ч. правом брати участь в управлінні організацією такого типу);

• суб'єкти господарювання, наділені управлінськими повнова­женнями щодо інших суб'єктів на підставі укладених між ними до­говорів підприємницького характеру,- щодо делегування управлінських повноважень одному з них, щодо підпорядкування двох і більше суб'єктів господарювання іншому та ін.

Відтак, розрізняють окремі підвиди організаційно-господарсь­ких зобов'язань залежно від підстав виникнення (закон, договір, акт управління), від складу суб'єктів, у т. ч.:

• між суб'єктом господарювання та власником, який є заснов­ником даного суб'єкта;

• між суб'єктом господарювання та органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською ком­петенцією щодо цього суб'єкта;

• між суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єд­нання підприємств чи господарське товариство, та органами управ­ління цих об'єднань чи товариств;

• між суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є що­до іншого дочірнім підприємством;

• між двома і більше суб'єктами господарювання відповідно до укладеного між ними договору про спільну діяльність, за яким керів­ництво спільною діяльністю доручається одному з учасників з по­
кладенням на нього обов'язку ведення спільних справ (такий учас­ник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками);

• в інших випадках, передбачених ГК, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.

Як окремі види господарських зобов'язань ГК України визна­чає соціально-комунальні зобов'язання суб'єктів господарювання (ст. 177, ч. 4 ст. 175) та публічні зобов'язання суб'єктів господа­рювання(ст. 178).

Соціально-комунальні зобов'язання суб'єктів господарювання можуть виникати:

• за рішенням місцевої ради, відповідно до якого на суб'єктів господарювання покладається обов'язок за рахунок власних коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з
обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підго­товку (ч. 1 ст. 177 ГК);

• за власним бажанням суб'єктів господарювання щодо покла­дення на себе зобов'язання про: (а) господарську допомогу у вирі­шенні питань соціального розвитку населених пунктів за їх місце­
знаходженням, у будівництві й утриманні соціально-культурних об'єктів та об'єктів комунального господарства і побутового обслуго­вування, наданні іншої господарської допомоги з метою розв'язання
місцевих проблем; (б) участь у формуванні відповідних фондів міс­цевих рад (якщо інше не встановлено законом) та у виконанні робіт щодо комплексного економічного і соціального розвитку територій
(ч. 4 ст. 175, ч. 2 ст. 177 ГК). Проте такі добровільні зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Публічні зобов'язання суб'єктів господарювання(ст. 178 ГК) виникають відповідно до закону та установчих документів суб'єк­та господарювання, на якого покладається обов'язок здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах. При цьому суб'єкт господа­рювання не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передба­чених законодавством. У разі безпідставного ухилення від виконання публічного зобов'язання суб'єкт господарювання повинен відшкоду­вати другій стороні завдані ним збитки в порядку, визначеному за­коном. Кабінет Міністрів України може у визначених законом ви­падках видавати правила, обов'язкові для сторін публічного зо­бов'язання, в тому числі щодо встановлення або регулювання цін. Умови зобов'язання, що не відповідають цим правилам або вста­новленим цінам, є недійсними.

Положенням ст. 178 ГК значною мірою відповідають положен­ня ст. 633 ЦК щодо публічних договорів.

Переглядів: 960