• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Виконання господарських зобов'язань

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських від­носин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і в натурі.

Належністьполягає у виконанні зобов'язання належним чи­ном - відповідно до вимог закону, інших нормативно-правових актів, договору, а за відсутності в цих правових документах конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (іншими словами,- від­повідно до звичаїв господарсько-ділового обігу). Це стосується і місця, і часу виконання зобов'язання, і можливості (неможливості) розстрочення виконання.

Відповідно до ст. 197 ГК господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським дого­вором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

У разі якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зо­бов'язання повинно бути виконано:

• за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за міс­це знаходженням нерухомості;

• за грошовими зобов'язаннями - за місцем розташування управненої сторони на момент виникнення зобов'язання або за но­вим місцем її розташування за умови, що управнена сторона своє­часно повідомила про нього зобов'язану сторону;

за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням постійно діючого органу управління (місцем проживання) зобов'язаної сто­рони, якщо інше не передбачено законом. • У разі відсутності управненої сторони, ухилення її від при­йняття виконання або іншого прострочення нею виконання зобов'я­зана сторона за грошовим зобов'язанням має право внести належні з неї гроші або передати за зобов'язанням цінні папери до депозиту нотаріальної контори, яка повідомляє про це управнену сторону. Внесення грошей (цінних паперів) до депозиту нотаріальної конто­ри вважається виконанням зобов'язання.

Виконання грошових зобов'язань має певну специфіку, що ви­значена ст. 198 ГК. Так, платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, (а) здійснюються у безготів­ковій формі або готівкою через установи банків (якщо інше не вста­новлено законом), (б) повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях (в іноземній валюті - лише у випадках, передбачених актами законодавства, та відповідно до встановленого ним порядку); (в) на­рахування відсотків за такими зобов'язаннями застосовується у випа­дках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Господарське зобов'язання має виконуватися зазвичай зобов'я­зана особа. Проте відповідно до ст. 194 ГК виконання господарсь­кого зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. При цьому управ-нена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване тре­тьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, госпо­дарського договору або характеру зобов'язання не випливає обо­в'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Статтею 195 ГК передбачається можливість делегування прав у господарських зобов'язаннях. Управнений суб'єкт господарського зобов'язання вправі (якщо інше не передбачено законом) передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом чи договором права (з обумовленням певним строком або без такого) на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном або делегувати права для здійс­нення господарсько-управлінських повноважень. Передача прав має бути документально оформлена - актом передачі, що вважа­ється чинним з дня одержання повідомлення про це зобов'язаною стороною, а акт делегування господарсько-управлінських повно­важень іншому суб'єктові - від дня офіційного опублікування цього акта. Передача (делегування) прав тягне за собою обов'язок су­б'єкта, який одержав у результаті такої передачі (делегування) до­даткові повноваження, вирішувати відповідне до цих повноважень коло господарських питань та нести відповідальність за наслідки рішень, що ним приймаються.

У господарському зобов'язанні можуть брати участь кілька управнених або кілька зобов'язаних суб'єктів (ст. 196 ГК). В тако­му випадку кожний з управнених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зо­бов'язанням. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним, якщо це передбачено законодавством або дого­вором. При такому виконанні господарських зобов'язань застосо­вуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Вимога закону щодо виконання господарського зобов'язання в натурі підкріплюється положенням ч. 2 ст. 194 ГК України, відпо­відно до якого неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в нату­рі, крім випадків, передбачених чйЬгиною третьою статті 193 ГК: (1) якщо інше передбачено законом або договором; (2) якщо управ-нена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Кожна сторона господарського зобов'язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'я­зання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загаль­ногосподарського (публічного) інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК, іншими законами або договором. Проте застосування госпо­дарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звіль­няє його (суб'єкта) від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'я­зання.

Зобов'язання має бути виконане також:

• у повному обсязі(управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено за­коном, іншими нормативно-правовими актами або договором, або
не випливає зі змісту зобов'язання;

• вчасно(зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає зі змісту зобов'я­
зання).

Одностороння відмова від виконання господарського зобов'я­зання зазвичай вважається порушенням. Проте вона допускається у випадках:

• передбачених законом;

• у разі неналежного виконання іншою стороною (згідно із ч. 6 ст. 193 зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною
обов'язків, що є необхідною умовою виконання);

• у разі відмови від виконання або відстрочки виконання з мо­тиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК).

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зо­бов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати пись­мове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його час­тини.

Переглядів: 742