Сторони в зобов'язанні

Суб'єкти зобов'язання, тобто особи між якими виникло зобов'язання, - це кредитор і боржник.

Кредитором (creditor) називається уповноваженою особа, що володіє правом вимоги від боржника вчинити певні дії або утриматися від них.
Боржник (debitor) - це сторона, яка зобов'язана вчинити дії або утриматися від них на вимогу кредитора.

Заміна осіб у зобов'язанні в римському праві стала можливою лише в класичний період. У древньому праві це взагалі не допускалося, так як зобов'язальні відносини розглядалися як строго особисті відносини між певним кредитором і боржником. Винятком були опікуни та піклувальники - офіційні представники.
Перехід зобов'язання у спадок. У разі смерті кредитора чи боржника їх права та обов'язки переходили на їх спадкоємців, які вважалися продовжувачами особистості спадкодавця. Строго особисті зобов'язання (доручення) не могли передаватися. Крім переходу зобов'язання у спадщину, тобто в силу вимог права, заміна осіб у зобов'язанні була можлива з волі самих сторін.
Уступка вимоги або переведення боргу в зобов'язанні називалися цессісею (сessio, delegatio). В залежності від цього розрізнялася активна і пасивна цесія.
Активна цесія представляла собою передачу права вимоги кредитором іншій особі. Відбувалася заміна кредитора. Особа, яка передавало своє право вимоги - цедент; особа, якій він передавав це право - цессінарій.
Спочатку це відбувалося у вигляді стипуляции по новації - досить складною процедурою. За новації припинялося старе зобов'язання і замість нього встановлювалося нове. Це вимагало згоди та участі не тільки старого і нового кредиторів, а й боржника. В кінці посткласичного права була введена ще простіша форма цесії. Передача права вимог стала здійснюватися за згодою між старим і новим кредиторами з наступним повідомленням боржника про укладення цесії. Після отримання повідомлення боржник зобов'язувався виплатити борг новому кредитору, до цессионарию переходило право вимоги, у цедента ж це право припинялося. Цессія - угода абстрактна, тобто підстава її вчинення не мала значення. Однак цесія не допускалася, якщо права були нерозривно пов'язані з особою кредитора: переуступка аліментних прав; за позовами про особисту образу, більше впливовому особі; переуступка прав, за якими пред'явлено позов.

Пасивна цесія - це переведення боргу з боржника на іншу особу. Таким чином відбувалася заміна боржника, що вимагало згоди кредитора.
Пасивна цесія відбувалася у формі новації. Кредитор і особа, яка погодилася виплатити чужий борг, укладали новий договір з метою припинення колишнього зобов'язання цього ж кредитора і старого боржника. Тим самим виникали нові зобов'язальні відносини.
На кожній стороні суб'єктів зобов'язання могло бути не по одному кредитору та боржнику, а по кілька.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття позадоговірних зобов'язань	\|	Припинення зобов'язання окрім виконання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.