У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Під іншими діями громадян та організацій розуміються дії, не передбачені цивільним законодавством, але такі, що в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні правовідносини. Розглядувана концепція законодавства пояснюється тим, що неможливо в ньому охопити всю різноманітність видів правомірної діяльності громадян і організацій.

Таким чином, перелік юридичних фактів в законі не є вичерпним. Різноманітні юридичні факти залежно від притаманних їм рис підлягають певній класифікації.

Всі юридичні факти поділяються на події та дії. В основі цього поділу лежить вольовий характер юридичного факту. До подій відносяться такі обставини, як народження, смерть, стихійне лихо, сплив часу та інше. тобто природні явища, які проходять незалежно від волі людини. Дії - це поведінка людей, вольові акти (наприклад, укладення договору), з якими закон пов'язує виникнення, зміну та припинення цивільних правовідносин.

Необхідно враховувати, що події можуть бути викликані не лише силами природи, але й діями людини. Наприклад, причиною пожежі може бути і удар блискавки (так звана абсолютна подія), і підпал, здійснений правопорушником (відносна подія). Однак незалежно від причини виникнення, пожежа - це завжди подія, оскільки її дія відбувається поза волею людини.

Далеко не всі дії та події породжують цивільно-правові наслідки, а лише ті з них, з якими норми цивільного права пов'язують ці наслідки.

Всі юридичні дії об'єднує їх вольовий характер. Однак юридичні дії неоднорідні, окремим їх групам властиві специфічні риси. Тому вони підлягають подальшій класифікації.

Дії поділяються на правомірні і неправомірні. Правомірні - ті, що відповідають закону або хоча б не суперечать йому. Це переважна більшість юридичних фактів (численні договори та інші правочини, адміністративні акти, які викликають цивільно-правові наслідки).

До неправомірних відносяться не дозволені цивільним законодавством дії, вчинення яких суперечать нормам права. В ЦК до неправомірних юридичних дій відносяться, зокрема:

- порушення договірних зобов'язань;

- спричинення шкоди іншій особі;

- придбання або збереження майна своїми діями за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав. Здійснення неправомірної дії тягне за собою застосування передбачених цивільним законодавством цивільно-правових санкцій до правопорушника.

Правомірні дії, в свою чергу, поділяються на дії, які викликають цивільні права і обов'язки в силу досягнення певного результату (юридичні вчинки) та дій, що шляхом безпосереднього волевиявлення породжують цивільно-правові наслідки (юридичні акти).

До юридичних вчинків відносяться:

- творча діяльність, що призводить до відкриттів, створення творів науки, літератури, мистецтва, винаходів, раціоналізаторських пропозицій;

- виявлення скарбу, знахідка.

При здійсненні юридичних вчинків для виникнення цивільних прав та обов'язків достатньо одних дій по досягненню об'єктивного результату, але в цих діях не завжди втілюється намір стати учасником відповідного цивільного правовідношення. Так, авторське правовідношення виникає в момент створення письменником твору в доступній для відтворення форми незалежно від того, чи прагнув він при написанні твору до набуття авторських прав, чи не прагнув; знахідка загубленої речі породжує зобов'язання по її поверненню власнику навіть тоді, коли у того, хто знайшов, не має жодного бажання повертати річ.

На відміну від юридичних вчинків, що потребують для виникнення цивільних правовідносин обов'язкового настання об'єктивного результату, юридичні акти здатні викликати правові наслідки одним лише виявленням разом із здійсненням будь-яких інших дій. Так, права та обов'язки по договору позики виникають при наявності правочину та передачі обумовленої суми грошей.

Юридичні акти, тобто правомірні дії, які для породження правових наслідків потребують вираження зовні спеціального наміру, поділяються на правочини та адміністративні акти .

Правочини - це дії громадян та організацій, спеціально спрямовані на виникнення, зміну та припинення цивільних правовідносин. Приклад: дарування, оренда тощо.

Адміністративні акти являють собою індивідуальні акти, що адресуються конкретним особам з метою породити між ними відповідні правовідношення.(розпорядження про утворення юридичної особи публічного права ). Адміністративні акти завжди породжують адміністративні правовідносини, але в деяких випадках можуть мати як наслідок встановлення цивільних правовідносин, напр., видачею громадянину ордера на жиле приміщення виконкомом породжує не тільки адміністративне правовідношення між ЖЕКом, але й цивільно-правове відношення між громадянином та ЖЕКом з приводу укладення договору житлового найму.

Основна відмінність між адміністративним актом та правочином полягає у тому, що правочин породжує лише цивільні права та обов'язки та добровільно здійснюється учасниками цього правовідношення. Адміністративний же акт виходить від органа влади чи управління, який учасником правовідношення не стає і спрямований на встановлення тільки адміністративних або адміністративних та цивільних правовідносин.

Таким чином, юридичні факти класифікуються на: а) події і дії; б) дії: правомірні та неправомірні; в) юридичні акти та юридичні вчинки; г) адміністративні акти та правочини.

Цивільно-правові наслідки виникають в окремих випадках з настанням одного (одиничного) факту, в інших при наявності сукупності фактів, яка називається юридичним складом.

Наприклад, 1) зупинення перебігу строку позовної давності, зокрема, настає при наявності комплексу юридичних фактів: перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сіл, переведення їх на воєнний стан, дані обставини мали місце протягом останніх шести місяців строку позовної давності (п. 4 ст. 26 ЦК України);

2) для оголошення особи померлою необхідною є наявність трьох юридичних фактів: тривала відсутність (протягом 3-х років) громадянина в місці постійного проживання; б) відсутність відомостей про місце проживання громадянина протягом цього ж строку; в) вжиті заходи щодо розшуку особи не змогли усунути невідомість місця перебування. Рішення суду про оголошення особи померлою є четвертим юридичним фактом серед підстав припинення різних особистих та майнових правовідносин, в яких перебував оголошений померлим.

Отже, юридичний склад - це сукупність юридичних фактів, необхідних та достатніх для виникнення передбачених законом юридичних наслідків.

Таким чином, юридичні факти та юридичні склади прийнято називати підставами виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин. Саме вони перетворюють норму права на конкретні суб'єктивні права та обов'язки сторін.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Питання 1. ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ.	\|	Питання 2. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ПРАВОЧИНІВ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.