Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Питання 2. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ПРАВОЧИНІВ.

Правочини належать до найпоширеніших юридичних фактів. нагадаємо, що правочин - це дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Внаслідок правочинів виникають майнові та немайнові цивільні правовідносини. Правочинам притаманні наступні ознаки:

1) вони завжди є вольовим актом;

2) це завжди юридичний факт, а саме - правомірні дії;

3) вони укладаються між суб'єктами, які мають достатній об'єм право- та дієздатності;

4) вони спеціально спрямовані на виникнення, зміну та припинення цивільних правовідносин (цим вони відрізняються від юридичних вчинків, правові наслідки яких виникають незалежно від того, чи були дії спрямовані на ці наслідки).

Класифікація правочинів проводиться за різноманітними критеріями:

1. Залежно від кількості сторін, що здійснюють правочин, останні поділяються на одно-, двох- та багатосторонні. Одностороннім називається правочин, для здійснення якого достатньо дії однієї сторони. Наприклад, акт прийняття спадщини, оголошення конкурсу тощо. При цьому необхідно зауважити на наступне. По-перше, правові наслідки, що виникають з одностороннього правочину, стосуються не однієї, а двох чи більше осіб, наприклад, якщо громадянин заповідає все своє майно одному з декількох повнолітніх працездатних синів, то решта тим самим позбавляється права на отримання спадкового майна. По-друге, односторонні правочини не завжди суб'єктні. Наприклад, конкурс може бути оголошений як однією, так і кількома організаціями, що спільно виступили в якості організатора конкурсу. В цьому випадку правочин не перестає бути одностороннім, але для сторони, що його вчиняє, характерна множинність осіб.

Для здійснення двостороннього правочину потрібні зустрічні дії двох сторін. Кожна з сторін при цьому може бути представлена декількома особами (коли, наприклад, чоловік та дружина продають свій будинок іншій подружній парі). Зустрічний характер дій сторін означає, що ці дії вчиняються для досягнення протилежних цілей. В той же час правочин визнається укладеним лише тоді, коли згадувані зустрічні дії сторін будуть узгодженими, іншими словами, щоб між сторонами не було суперечностей з приводу умов правочину. Ось чому двосторонні правочини прийнято називати договорами.

До договорів відносяться і багатосторонні правочини, які відрізняються від двосторонніх:

- по-перше, тим, що за прямою вказівкою закону число сторін в багатосторонньому провочину складає не менше трьох;

- по-друге, дії сторін здійснюється для досягнення не протилежних, а однакових цілей.

Так, за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються спільно діяти для досягнення однієї господарської мети.

2. За співвідношенням прав та обов'язків сторін, що виникають із правочини, розрізняють платні та безоплатні правочини.

Так, в договорі купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати річ у власність покупця та вправі вимагати за це уплати обумовленої грошової суми, покупець в свою чергу, зобов'язаний сплатити продавцю обумовлену суму та вправі вимагати передати річ у власність. Платні правочини породжують правовідношення, в якому кожна із сторін вправі вимагати від іншої того чи іншого зустрічного майнового задоволення за виконання своїх обов'язків по договору.

В правовідношеннях, що виникають з безоплатних правочинів, обов'язки здійснити те, чи інше майнове задоволення лежить лише на одній стороні, якій ніякого прямого задоволення не припадає. Наприклад, за договором дарування річ безоплатно передається у власність. Оплатний або безоплатний характер правочину визначається законом, угодою сторін або суттю самого правовідношення.

3. Враховуючи момент, з яким пов'язується виникнення правочину, вони можуть бути консенсуальними (від лат. consensus - погодження) або реальними (від лат. res - річ).

Для укладення консенсуального правочину достатньо лише волевиявлення. В момент, коли таке волевиявлення виражене ( а в необхідних випадках йому надано певну форму), правочин вважається укладеним, і у сторін виникають права та обов'язки. Наприклад, договір купівлі-продажу вже в момент досягнення згоди між продавцем та покупцем породжує обов'язок продавця по передачі майна у власність покупця зустрічний обов'язок останнього по сплаті покупної ціни. Передача речі, сплата грошей, інші подібні дії здійснюються вже на виконання укладеного договору.

Для здійснення реального правочину одного волевиявлення (згоди сторін) недостатньо, необхідна також передача майна, передбаченого правочином або вчинення інших дій. І лише після цього правочин вважається вчиненим, а права та обов'язки такими, що виникли. Неможливо, наприклад: 1) прийняти на себе зобов'язання по зберіганню (схову) чужої речі до тих пір, коли вона не буде передана охоронцю; 2) набувати обов'язків по договору позики, поки позикодавець не передав позичальнику гроші. Не треба плутати фактичне виконання правочину з моментом його виникнення. Наприклад, сторони вправі домовитись про те, що передача речі за договором купівлі-продажу може співпасти з моментом укладення договору. Однак така умова не робить договір купівлі-продажу реальним.

4. За значенням підстави правочину для його дійсності правочини поділяються на казуальні та абстрактні.

Під підставою правочину розуміється юридична мета, досягненню якої присвячен правочин. За загальним правилом, дійсність правочину прямо залежить від наявності підстави. Наприклад, договір купівлі-продажу забезпечує оплатне придбання майна у власність; договір майнового найму дозволяє отримати чужу річ у тимчасове користування за винагороду; заповіт складається з метою розпорядження своїм майном на випадок смерті. В перерахованих правочинах підстава, по-перше, випливає із самого змісту правочину, і по-друге, свідчить про його юридичну силу.

Правочина, укладена з дотриманням усіх формальних вимог, але при відсутності підстави, визнається недійсною. Якщо, наприклад, виявляється, що оформлений за всіма правилами договір купівлі-продажу жилого будинку укладений лише для вигляду, без наміру, створити юридичні наслідки, цей договір буде визнаний недійсним. Це є казуальні правочини.

Загалом можуть бути передбачені випадки, коли підстава є юридично байдужою, необов'язковою, такі правочини визнаються абстрактними. Прикладом абстрактного правочину є вексель. Він видається в якості плати за конкретні товари та послуги і являє собою не обумовлене ніяким зустрічним задоволенням загальне зобов'язання сплатити певну грошову суму. Таким чином, належним чином оформлений вексель, зберігає дійсність незалежно від підстави його передачі. Можливість заперечення векселя внаслідок відсутності підстави до його видачі, таким чином, виключається, що сприяє укріпленого довір'я до векселів та підвищує їх обігоздатність. Для дійсності абстрактних правочинів обов’язковою є вказівка в законі на їх абстрактний характер.

СТРОКИ ТА УМОВИ ПРАВОЧИНУ. Правовідношення, що виникає з правочину, діє на протязі певним чином визначеного строку. Цей строк може бути надзвичайно коротким: в правочинах, що виконуються при самому їх укладенні: правовідношення виникає в момент укладення правочину і в цей же час припиняє свою дію. Наприклад, при покупці газети громадянин тут же бере її, розраховується та уходить.

З другої сторони, правочини можуть породжувати правовідношення з невизначеним строком дії. Такі правовідносини припиняються за вимогою уповноваженої (або за ініціативою зобов'язаної) сторони.

Іноді передбачені правочиним правові наслідки наступають не одразу, а зі спливом деякого проміжку часу, тобто відкладаються на певний строк. Наприклад, договір поставки може бути укладений в листопаді з тим, що обов'язок постачальника по відвантаженню продукції та зустрічний обов'язок покупця та її оплаті виникають лише з початком нового календарного року. Строк, спливом якого обумовлене настання правових наслідків, що виникають з правочину, називається відкладальним строком. Можливий і такий варіант, коли правовідношення, що виникає в момент укладення правочину, зі спливом певного строку втрачає силу. Так, зобов'язання, що виникає з договору добровільного страхування будівлі, що належать громадянину, припиняється через рік після укладення договору. Строк, спливом якого обумовлено припинення правових наслідків, що виникають з правочину, називається скасувальним строком.

Іноді настання або навпаки, припинення пов'язаних з правочином правових наслідків пов'язується з такою обставиною, відносно якої невідомо, настане вона чи не настане. В такому випадку правочин вважається укладеною під умовою. Як і строк, умова може бути відкладальною, коли в залежність від неї ставиться виникнення прав і обов'язків (наприклад, власник жилого будинку погоджується здати в найм одну з кімнат, якщо його син успішно здасть іспити та буде зарахований в інститут в іншому місті) та скасувальною, коли з її настанням права та обов'язки припиняються (наприклад, власник будинку надає в найм кімнату з застереженням, що якщо його син поступить, кімната підлягає терміновому звільненню).

На відміну від строку, настання якого неминуче, умова може і не наступити. При ненастанні відкладальної умови правочин взагалі не породжує тих правових наслідків, на які він був розрахований. При ненастанні скасувальної умови правовідношення, що виникає з правочину, продовжує діяти до тих пір, поки воно не буде припинене через сплив строку чи за інших підстав, передбачених законом.

Таким чином, правочин є найбільш поширеною підставою виникнення, зміни та припинення правовідносин. Залежно від їх особливостей вони можуть бути класифіковані : за кількістю сторін, дії яких необхідні для вчинення правочину; за співвідношенням прав та обов'язків сторін, що виникають з правочину; по моменту, з яким пов'язується укладення правочину; за характером зв'язку правочину з актами планування; за значенням підстав правочину для її дійсності та інші. Особливого значення для виникнення та припинення правочину мають строки та умови.

 

 


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. IV. Питання самоконтролю.
  3. V. Питання для самоконтолю
  4. V. Питання туристично-спортивної діяльності
  5. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  6. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
  7. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
  8. А/. Поняття про судовий процес.
  9. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  10. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  11. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  12. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони




Переглядів: 1274

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події. | Питання 3. СКЛАД ПРАВОЧИНУ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.013 сек.