• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Питання 3. СКЛАД ПРАВОЧИНУ.

Склад правочину характеризують наступні моменти: 1) суб'єкти; 2) воля та волевиявлення; 3) форма правочину; 4) зміст.

СУБ'ЄКТИ. Здатність до самостійного укладення правочину являє собою елемент цивільної дієздатності як фізичних і юридичних осіб так і держави Україна. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Отже, відносно кола правочинів, які вони можуть укласти то це залежить від змісту та обсягу правосуб'єктності.

ВОЛЯ ТА ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ. Укладення правочину передбачає наявність відповідного наміру. Намір укласти правочин (його називають внутрішньою волею) формується під впливом певних мотивів та спрямований на досягнення певної мети. Для того, щоб правочин був укладений, зміст внутрішньої волі необхідно довести до відома тих, кого вона стосується; іншими словами, вона повинна бути не лише сформована, а й виражена зовні. Зовнішній вигляд волі, який робить її доступним для сприйняття іншими особами, називається волевиявленням. Волевиявлення повинно задовольняти двом вимогам:

1) відповідати внутрішній волі;

2) бути вираженим у передбаченій законом формі.

ФОРМА. Під формою правочину розуміється зовнішній прояв людської поведінки, який відображає волевиявлення, спрямоване на укладення правочину.

Волевиявлення, спрямоване на укладення правочину, може втілюватись:

1) в словах; 2) у так званих конклюдентних діях; 3) в окремих спеціально вказаних в законі випадках у мовчанні.

Словесна форма правочину може бути усною та письмовою. Усна форма виражається в словах, вимовлених сторонами правочину та незафіксованих документально. Вона допускається у всіх випадках, за виключенням тих, відносно яких закон встановлює обов'язкову письмову форму. Зокрема, за загальним правилом, усна форма вважається достатньою для правочинів, що виконуються під час їх укладення.

Стаття 206 ЦК передбачає правочини, які можуть вчинятися усно:

1. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. 2. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. 3. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Письмова форма виражається в словах зафіксованих в документі, підписаному особами, які укладають правочин. При цьому договори можуть бути оформлені як шляхом складання одного документу, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. Дозволяється відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно – числового підпису або іншого аналога власноручного підпису.

Закон встановлює спеціальні правила на той випадок, коли громадянин не може власноручно підписувати ( внаслідок хвороби, фізичних вад тощо). Тоді за його дорученням правочин може підписати інший громадянин, підпис якого засвідчується нотаріусом або органом чи посадовою особою, що має право на нотаріальні дії.

Письмова форма може бути простою та нотаріальною. В останньому випадку правочин повинен бути не тільки підписаний сторонами, але і засвідчений нотаріусом у встановленому порядку.

В простій письмовій формі повинні укладатись правочини, спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань: договір про неустойку, завдаток, заставу, поручительство. Є обов'язковою письмова форма для правочинів між громадянами на суму більше 20 разів розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Такий правочин, як заповіт, повинен бути укладеним, за загальним правилом, в нотаріальній формі. Також письмова форма передбачена для правочинів між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 ЦК.

Закон встановлює спеціальні правила щодо укладення договорів купівлі-продажу жилого будинку: він повинен бути нотаріально посвідченим, а якщо хоча б однією із сторін є громадянин, то ще й зареєстрований у виконкомі місцевої ради.

Закон дозволяє сторонам на свій розсуд укласти в письмовій формі (як в простій, так і в нотаріальній) формі і такий договір, який по закону може бути укладений в усній формі або засвідчити у нотаріуса договір, для якого за законом достатньо простого письмового оформлення.

Правочин може укладатись за допомогою конклюдентних дій: "правочин, для якого законом не встановлена певна форма, вважається також укладеним, якщо з поведінки особи видно її волю укладати правочин". Наприклад, відвідувач магазина бере з полиці товар та мовчки дає гроші касиру. В наведеному випадку правочин може бути укладеним або в усній формі, або шляхом конклюдентних дій.

Зустрічаються і такі правочини, які можуть бути укладені тільки шляхом конклюдентних дій. Мова йде про правочини, пов'язані з використанням різного роду автоматів: розташування речей в автоматичній камері схову, користування ігровими автоматами тощо.

У випадках, особливо передбачених законом, правочини можуть укластись в формі мовчання. Наприклад, за договором майнового найму після закінчення строку договору, якщо наймач продовжує користуватись майном, а наймодавець не заперечує проти цього, договір вважається поновлений на невизначений строк.

ЗМІСТ ПРАВОЧИНУ як юридичний факт складає сукупність її умов. Для здійснення правочину необхідно, щоб зміст правочину відповідав вимогам закону чи іншим правовим актам. Правочини за своїм змістом можуть відрізнятись від встановлених законодавством диспозитивних норм або взагалі не бути передбаченими законом, але вони повинні відповісти загальним принципам та змісту цивільного законодавства.

Таким чином, до складу правочину належать наступні моменти: суб'єкти; воля та волевиявлення; форма; зміст. Недотримання передбачених законом обов'язкових правил може призвести до визнання правочину недійсним (зокрема, деякі вимоги щодо форми правочину).

Читайте також:

1. D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
2. I. При підготовці до переговорів визначите склад делегації і її керівника.
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
5. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
6. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
7. IV. Питання самоконтролю.
8. V. Питання для самоконтолю
9. V. Питання туристично-спортивної діяльності
10. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
11. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
12. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.

Переглядів: 2681