Захисне заземлення.

Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок.

До технічних засобів безпечної експлуатації електроустановок під час нормальних режимів роботи відносяться такі: ізоляція струмовідних частин, недосяжність до неізольованих струмовідних частин, захисні огородження, блокувальні пристрої, засоби орієнтації та сигналізації, малі напруги, вирівнювання потенціалів, захисне розділення електромереж.

До технічних засобів безпечної експлуатації електроустановок у разі переходу напруги на нормально неструмовідні частини відносяться такі: захисне заземлення, занулення електроустановок, захисне вимикання.

Закисним заземленням називається навмисне електричне з'єднання з заземлюючим пристроєм металевих неструмовідних частин електроустановки, які у разі пошкодження (пробою) ізоляції можуть опинитися під напругою.

Заземлюючим пристроєм називається сукупність заземлювача І заземлювальних провідників.

Заземлювач - металевий провідник чи група провідників, які знаходяться в безпосередньому зіткненні з землею (грунтом).

Заземлювальний провідник - це провідник, який з'єднує заземлювальні частини електроустановки з землею.

Заземлення застосовується в мережах з ізольованою нейтраллю до 1000 В і в мережах з ізольованою і глухозаземленою нейтраллю напругою понад 1000 В.

У трифазних мережах з ізольованою нейтраллю (мал.4.7.13.) у разі замикання струмовідних частин на корпус споживача останній опинеться під напругою Uз =Rз Із. У разі дотику до корпусу людина включиться паралельно опору заземлення (Rз) і

опиниться під напругою Uд = Uзα₁α₂. Струм, що протікає в цьому cпадку через людину (Iл):

З цього видно, що струм через людину можна знизити через зменшення опору заземлення Рз і коефіцієнта дотику осі або підвищення загального опору людини Rлз=Rл+Rв+Rп. Легше всього зменшити Rз, забезпечуючи добре з'єднання корпусу електроустановки з землею.

Заземлення влаштовують для обмеження до безпечної величини струму, що протікає через тіло людини внаслідок дотику до металевих неструмовідних частин електроустановки, які опинилися під напругою у разі пошкодження (пробою) ізоляції.

Згідно з Правилами влаштування електроустановок (ПВЕ) опір заземлюючого пристрою не" повинен перевищувати таких знамень:

- для електроустановок напругою до 1000 В з ізольованою нейтраллю Rз <40м;

у разі потужності установки менше 100 кВт - Rз < 10 Ом;

- для електроустановок напругою понад 1000 В з ізольованою нейтраллю Rз = 250/Із<10 Ом;

- для електроустановок напругою понад 1000 В з Ізольованою нейтраллю за умовою використання заземлюючого пристрою одночасно для електроустановок до 1000В Rз = 125 /Із;

- для електроустановок напругою понад 1000 В з глухозаземленою нейтраллю Rз ≤0,5 Ом.

Для заземлення електроустановок, в першу чергу, мають використовуватися природні заземлювачі - металеві і залізобетонні конструкції будівель, споруд, що надійно з'єднані з землею, трубопроводи (крім тазових і з горючими рідинами ) та інші комунікації, які прокладені в землі.

Якщо вказані конструкції відсутні, то використовують штучні заземлювачі, як спеціально зроблені для заземлення. Для штучних заземлювачів використовується сталь без фарбування у виді труб, кутка, прута, смуги.

Алюмінієві оболонки кабелів, а також голі алюмінієві провідники, як заземлювачі не використовують тому, що вони в грунті окислюються, а окис алюмінію не проводить електричний струм. В фунтах, де заземлювачі підлягаються корозії, їх виконують з оцинкованого металу.

Для зменшення напруг дотику і кроку, як правило, влаштовують контурні заземлення. Заземлювачі в контурному заземленні розташовують як по контуру, так і всередині захисної зони.

У разі замикання струмовідних частин електроустановок на корпус, з'єднаний з таким контурним заземленням, ділянки землі всередині контуру отримують високий потенціал, близький до потенціалу заземлювачів. На мал. 4.7.14. безперервною лінією показана крива потенціалів поверхні землі відносно віддалених точок нульового потенціалу ("землі"). Як бачимо вирівнювання потенціалів досягає бажаного результату тільки Схема вирівнювання потенціалів всередині контуру. За його межами спостерігається різкий спад потенціалів. Розподіл потенціалів на поверхні землі поза контуру заземлення відрізняється від розподілу їх у разі розтікання з одиночного заземлювача. Точки поверхні землі, що мають нульовий потенціал, віддалені від контуру заземлення значно більше 20м.

Для вирівнювання потенціалів поза контуром заземлення за його периметром прокладаються сталеві смуги.

Заземлювальні провідники приєднують до магістралі заземлення зварюванням, а до корпусів електрообладнання - зварюванням чи надійним болтовим з'єднанням. Усі об'єкти, які підлягають заземленню приєднуються до магістралі тільки окремим заземлювальним провідником. Заборонено послідовне з'єднання заземлювальних провідників з декількома об'єктами. Пояснюється це тим, що в разі порушення суцільності з'єднання незаземленими можуть опинитися одразу декілька корпусів електроустановок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Напруга кроку.	\|	Занулення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.