Механізми висування лідерів у спортивних командах.

Види лідерів.

Виділяють лідерів ситуативних та постійних.

До перших відносять, наприклад, гравців, які своєю гарною грою надихнули команду на перемогу( лідери-натхненники). Виявлено, що спостерігається деякий переніс сприйняття цього лідера гравцями команди на інші ситуації: стоїть спортсмену в будь-чому проявити себе лідером в одній ситуації, як і в інших від нього будуть чекати поведінки лідера (хоча в нових ситуаціях він вже не буде виявляти таких якостей).

Фідлер виділяє лідерів, які орієнтовані:

1) на задачу (діловий лідер);

2) на взаємовідношення в колективі (емоційний лідер).

Ділові лідери часто мало цікавляться міжособистісними стосунками. Вони діють найбільш ефективно лише у виключно сприятливих, або в край несприятливих умовах. При середніх умовах найбільш ефективні лідери, які зорієнтовані на міжособистісні стосунки. Їх стиль керівництва більш демократичний, вони з повагою відносяться навіть до самих некорисних членів команди.

Ці типи лідерства виникають на базі різної спрямованості особистості: ділової, особистісної та суспільної.

Неформальне лідерство виникає стихійно. Наприклад, в парному фігурному катанні, як сказала відома фігуристка Тетяна Войтюк, «співвідношення: хто лідер, а хто – ведений – не встановлюється на загальних зборах, це відбувається само по собі та обговоренню не підлягає» (см.: Советский спорт. 1973. 5 июля).

Шляхи висунення людини в лідери різні. Звідси виникла одна з теорій, яка пояснює механізми висунення лідерів, - лідерство як функція ситуації. Згідно до цієї теорії, людина стає лідером в одній ситуації і не може ним стати в іншій. Наприклад, людина, краще всіх розв’язує задачу, яка стоїть перед групою, і швидко стає лідером в групі людей, які не знають один одного. І навпаки, в групі людей, які гарно знають один одного, і які вже мають лідера, людина, яка гарно розв’язала завдання, не буде швидко висунута в лідер ери, так як група зорієнтована на дії свого лідера. Лише за умов невдачі останнього та виникнення напруги група почне з’ясовувати, хто ж краще справиться з завданням. Тоді-то і відбувається зміна лідера. При цьому, якщо група орієнтована на задачу. То лідером буде член групи, який також орієнтований на задачу. Якщо ж група орієнтована на спілкування, відповідно – лідером буде член групи орієнтований також на спілкування.

Проте для того, щоб член групи був висунутий в даній ситуації в лідери, він повинен володіти такими особливостями та здібностями, які виведуть групу із тупика, приведуть до досягнення мети.

Протилежною до цієї є теорія вроджений рис лідерства, згідно якої деякі вроджені властивості допомагають людині в будь-якій ситуації зайняти верховенство та взяти на себе роль лідера. Але спроба обґрунтувати наявність типових для всіх умов діяльності та спілкування рис лідера була приречена на неуспіх. Адже кожна ситуація вимагає прояву різних рис особистості і різних здібностей. І дійсно, ця теорія, яка була висунута ще в 1930-х роках в США Е. Богардусом, не отримала в подальшому фактичного підтвердження. В наш час роль вроджених властивостей людини у висуненні в лідери заперечується.

Екстремальні умови, в яких протікає спортивна діяльність, висуває до лідера особливі та жорсткі вимоги. Вважається, що ряд лідерських якостей можна в певному сенсі розвинути. Можна, наприклад. Навчити спортсмена бути більш уважним до стосунків у групі, краще взаємодіяти з членами команди, більш стурбовано відноситися до різних потреб інших спортсменів.

В той же час є дані про те. Що лідерам притаманні і деякі вроджені особливості ( типологічні особливості властивостей нервової системи та темпераменту).

Необхідною умовою висунення в лідери є авторитет спортсмена. Авторитет має двояке значення. З одного боку, авторитету намагаються наслідувати, а з іншого – з авторитетом легше погодитися, йому довіряють. Також авторитет розглядають з двох параметрів: ділові якості 9людина як спеціаліст) та емоційні якості (людина як особистість). Авжеж ідеальним є випадки, коли спортсмен має авторитет і як спеціаліст, і як людина.

Фактори, які впливають на висування лідера:

1) ситуація, яка вимагає лідера, який здатний управляти групою в даних умовах;

2) наявність людини, яка відповідає за своїми характеристиками тій ситуації, яка склалася;

3) бажання групи підкорятися цій людині.

В спорті необхідними для лідера характеристиками є:

1) наявність авторитету по діловим та особистісним якостям;

2) наявність стійкості до екстремальних ситуацій, ініціативність та налаштованість на перемогу;

3) виконання в команді ролі «ключового» гравця.

Можливі три ситуації висунення спортсмена на роль лідера:

1) спортсмен хоче бути лідером в групі, але група не приймає його лідерства;

2) група висуває людину в лідери, а він сам до лідерства на прагне;

3) спортсмен прагне бути лідером, а група його підтримує.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лідерство та його ознаки.	\|	Вболівальники як соціально-психологічне явище.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.