Євстахій (Стах) Габа

Народився 26 квітня 1930 року в м. Судова Вишня. Закінчив гімназію в перехідному таборі «Гайденав», там же включився у пластове життя. У 1948 році отримав нагоду бути учасником пластового табору в Франції.

У 1948 році разом із сім’єю прибув до м. Торонто (Канада), де активно занурюється у спортивне життя СТ «Україна». Впродовж декількох років основний бомбардир футбольної команди СТ «Україна», один з найпопулярніших українських футболістів діаспори. Неодноразово визнається кращим спортсменом СТ «Україна» (Торонто).

Після завершення активної спортивної кар’єри не залишає футбольної справи і стає тренером юніорської футбольної дружини СТ «Україна». Привівши своїх вихованців до перемоги у Національній Канадській Юніорській Лізі, стає тренером першої команди СТ «Україна», яка у 1991 році стала чемпіоном Ліги і не програла жодних змагань. Цього ж року Євстахій Габа визнається «Тренером року».

У 1993 році став Головою СТ «Україна» (Торонто) і переобраний на цю посаду 1994-1998 роках. Також у 1993 році обраний головою «Фонду сприяння Національному Олімпійському Комітету України» в Канаді, який досить вагомо працює в справі підтримки виступів збірних команд України на Олімпійських іграх і чемпіонатах світу. Був членом української делегації на літніх Олімпійських іграх 1996 р. в Атланті і зимових Олімпійських іграх 1998 р. в Нагано. Нагороджений НОК України почесною грамотою за підтримку команди України на різних міжнародних змаганнях.

Отже, Євстахій Габа зробив вагомий внесок у справу самоутвердження українського спорту на теренах США і Канади.

Професор Мирослав Іван Велигорський

Народився 4-го січня 1920 року в селі Серафинці, Городенківського повіту Івано-Франківської області.

Мирослав 1938 р. вступає і в 1940 р. закінчує Педагогічний інститут у Львові. Репрезентує Педінститут в волейбольній команді і є чемпіоном в десятиборстві і в стрільбі.

В 1940 - 1941рр. вчителює в середній школі в Щирці і є позаштатним інспектором шкіл Щирецького району і інструктором зі стрільби і цивільної оборони. В ті ж роки заочно вивчає у Львівському Університеті старослов’янську - українську мову й історію письма.

В 1941 році переїжджає з родиною до Львова. У Львові М.І. Велигорський вивчає медицину в Державному медичному інституті в 1942-1943 рр. Є членом Українського Спортивного Студентського Клубу, спортивним референтом і ланковим легкоатлетичної секції і виступає в спринті. В 1944 р. виїжджає до містечка Висові а з відти переходить Словацьку границю в Старій Любовні і доїжджає до Братіслави. Заарештований німцями потрапляє у примусові табори праці. Після закінчення війни Мирослав переїхав до табору в Фюссені, де включився в діяльність Спортивного Товариства "Калина", вчителював в гімназії і пережив насильну репатріацію.

В червні 1946 р. табір Фюссен ліквідують і перевозять всіх в Міттенвальд. Тут він є членом таборової управи, секретарем Таборової Ради, секретарем УРСТ "Лев" і ланковим багатьох секцій, засновником і головою відділу Української ІМКИ - ІВКИ, вчителем фізкультури при реальній гімназії, комендантом українського табору. Член Ділового Комітету Ради Фізичної Культури (РФК) в Німеччині і шеф української збірної команди з легкої атлетики на "Олімпіаді Ді Пі." В 1948 р. успішно закінчує Вищі Курси Педагогів Фізичної Культури в Міттенвальді, організовані Українським Вільним Університетом і РФК.

В жовтні 1948 р. родина Велигорських емігрує до Канади. В м. Торонто реорганізувавши СТ "Україна», стає його головою. Редактор «Спортивної Сторінки» в журналах «Гомін України» і «На Варті», організаційний референт Спілки Української Молоді (СУМ) відділу Фізичної Культури на Канаду, член-основоположник "Ліги Визволення України". З родинних причин, в 1951 р., переїжджає до Еспаньолі, малого 6000 тисячного містечка в Північному Онтаріо. В 1951-1953 рр. засновує тут Лещетарський Клуб і стає його президентом. За відновлення спортивного рибальства і другі заходи в охороні природного середовища, міністр Океанів і Рибальства нагородив Велигорського, як одного з трьох осіб в Канаді, спеціальною медаллю і грамотою у грудні 1996 року. Він був вибраний Спортсменом року Канади в 1976 і 1989 рр. Він також член управи Товариства охорони природних ресурсів Канади, редактор англомовного журналу “Кол оф автдорс”, член видавничого комітету “Гомону України”.

За ці та інші заслуги Геральдичий Авторитет Канади, базуючись на елементах родинного гербу де Семигород Велигорських надав Мирославові особистий герб під іменем - Мирослав Іван де Семигород Велигорський. Це перший герб в Англійській і Канадській геральдиці з українським гаслом: «Клени буйно ростуть на великій горі».

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Піонер українського хокею в Австралії - Омелян Бучацький	\|	Херсонці на Олімпійських іграх.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.027 сек.