• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розглянемо внутрішні та зовнішні характерис­тики людини як суб'єкта активності.

До внутрішньої організації активності людини, за А. В. Петровським, входять мотиваційна, цільова та інструментальна основи ак­тивності.

Мотиваційна основа активності. Кожна жива істота, зокрема й людський індивід, несе в собі внутрішній образ своїх життєвих відносин зі світом. Для людини ці відносини досить різноманітні: відгукування на потреби інших людей, відчування себе частиною природи та ін. Все це — різноманітні форми суб'єктності людини.

По-перше, суб'єкт активності являє собою "індивідуальне Я"люди­ни. Діяльність людини, як вважає вона сама, мотивується її влас­ними інтересами і потребами: "Я чиню так, тому що саме цього я хочу", "Я роблю це для себе самого" тощо.

По-друге, суб'єкт активності — це "Я іншого в мені", коли "при­сутність" іншого переживається як певне вторгнення у свій внут­рішній світ.

По-третє, суб'єкт активності безпосередньо надіндивідуальний, тобто такий, що не ототожнюється з кимось з інших людей. Але водночас він стосується кожного, виражаючи собою те, що має бути властивим усім людям — "людське в людині: совість, розум, Добро, красу, волю".

По-четверте, суб'єкт активності ототожнюється з природним тілом індивіда ("не Я"): він занурюється при цьому в стихію при­родного. В психоаналітичних концепціях це активне начало поз­начається терміном "Воно" (3. Фройд). "Не Я" при такому підході не вичерпується власне біологічними потягами: творчість, альт­руїзм і навіть релігійні спрямування іноді розглядаються як вияв­лення тільки природного начала.

Цільова основа активності. Процес задоволення потреб суб'єкта передбачає досягнення ним тієї чи іншої мети (кінцевої і проміжної).

Інструментальна основа активності. Однією з внутрішніх харак­еристик активності людини є її інструментальна основа. Розвиток особистості неможливий без оволодіння людиною соціально вироб­леними засобами виконання діяльності (інструментами, знаряддя­ми, пристроями тощо).

При застосуванні тих чи інших інструментів, способів виконання діяльності, кожна людина насамперед уявляє, як діяти, як застосову­вати ті чи інші знаряддя. Кожне таке уявлення розкриває внутрішню сторону дій, які відбуваються в зовнішньому плані. Сукупність цих уявлень називають інструментальною основою діяльності. Для позна­чення інструментальної основи діяльності досить часто використо­вується слово "компетентність", а цей термін можна розкрити через такі важливі поняття, як "знання" , "уміння", "навички".

Знання — це не лише сукупність відомостей про навколишній світ, а й здатність людей орієнтуватись у системі соціальних взаємин, діяти відповідно до обставин у різних життєвих ситуаціях. Знання як частина інструментальної основи діяльності тісно пов'язані з на­вичками.

Навички — це опанування до автоматизму способами використання певних засобів діяльності.

уміння — це здатність людини усвідомлено за­стосовувати набуті знання адекватно новим обставинам діяльності.. Якшо навички людина застосовує у знайомих їй ситуаціях, уміння відповідають ширшому класу ситуацій. Наприклад, людина може ви­являти свої уміння за нових обставин діяльності. Адекватність умінь обставинам, у які людина ще не потрапляла і які не входять до її досвіду, базується на усвідомленому застосуванні знань, а також на досвіді певним чином діяти. Уміння становлять основу майстерностіособистості.

Уміння і навички поділяють на кілька типів: рухові, пізнавальні, теоретичні та практичні. До рухових належать різні рухи, складні та прості, які стосуються зовнішніх, моторних аспектів діяльності. Пізнавальні уміння охоплюють здібності, пов'язані з пошуком, сприйманням, запам'ятовуванням і обробкою інформації. Вони співвідносяться з основними психічними процесами і передбачають формування знань. Теоретичні уміння і навички пов'язані з абстрак­тним інтелектом, виявляються у здатності людини аналізувати, уза­гальнювати матеріал, будувати гіпотези, теорії тощо.

Важливе значення для формування всіх типів умінь і навичок ма­ють вправи. Завдяки їм відбуваються автоматизація навичок, удоско­налення умінь, діяльності загалом. Без постійного, систематичного вправляння уміння та навички втрачаються.

Відповідно до різних підходів до визначення меж творчості визначають певні типи творчості, для наочності позначені як творчість "Артиста" (мистецтво), творчість "Мудреця" (наука та інженерія) та творчість "Блазня" (гумор).

Творчість складається з 2-х етапів:

1. процесу мислення

2. процесу втілення задуму

Творчість у мистецтві спирається на уяву, яке, у свою чергу, нерозривно пов'язане з емоціями та почуттями людини.

Уява - психічний процес, що полягає у створенні нових образів (подань) шляхом переробки матеріалу сприйнять і уявлень, отриманих у попередньому досвіді.

Креативність як показник творчих можливостей людини розуміється багатогранно: «креативність - це продукування чогось нового (ідеї, об'єкта, нової форми старих елементів тощо)», це «трансляція, переведення знань та ідей в нову форму», «перетин двох ідей одночасно »,« креативність - це самовираження особистості, здатність думати в недосліджених областях без впливу звичаїв, властивих для минулої практики ».

Чи у всіх є креативність?Одні вчені вважають, що креативність проявляється тільки в особливих людей в рідкісні моменти часу, інші вважають, що креативні процеси піддаються тренуванню і розширення, але більшість упевнена, що креативний процес тренувати не можна, так як він виникає тільки в результаті поєднання проблем, індивідуальностей, навичок та спеціального оточення.

Творцем так само, як і інтелектуалом, не народжуються.Все залежить від того, які можливості надасть оточення для реалізації того потенціалу, який в різній мірі властивий кожному з нас.Як зазначає Фергюсон, «творчі здібності не створюються, а вивільняються».

Переглядів: 756