• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Травматизмом.

План.

1. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція, повноваження.

2. Органи державного нагляду, їх повноваження і права.

3. Громадський контроль по дотриманню законодавства про охорону праці.

Зміст лекції.

1. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження.

Відповідно до ст. № 37 Закону України „Про охорону праці” державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

Кабінет Міністрів України :

· забезпечує реалізацію державної політики в області охорони праці;

· затверджує національну програму по поліпшенню стану безпеки, гігієна праці і виробничого середовища;

· визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади по створенню безпечних і нешкідливих умов праці і нагляду за охороною праці;

· визначає порядок створення і використання державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду Міністерства з надзвичайних ситуацій України (Держпромгірнагляд України) здійснює:

· комплексне управління охороною праці;

· держнагляд за дотриманням законодавства по безпеці, гігієні праці і виробничого середовища, а також за проведенням робіт по геологічному вивченню надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини;

· координація робіт по профілактиці травматизму невиробничого характеру;

· проведення експертизи проектної документації і видача дозволів на введення в експлуатацію нових підприємств, об’єктів і засобів виробництва, що реконструюються;

· координація науково-дослідних робіт з питань охорони праці і підвищення ефективності державного нагляду за охороною праці, контроль за їх виконанням, державне замовлення з цих питань;

· встановлення і розвиток міжнародних зв’язків з питань нагляду за охороною праці.

Рішення Держнаглядохоронпраці, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування і підприємствами усіх форм власності і громадянами.

Міністерства і інші центральні органи державної виконавчої влади в області охорони праці здійснюють:

· проведення науково-технічної політики в області охорони праці;

· розробка і реалізація комплексних заходів по поліпшенню безпеки, гігієна праці і виробничої сфери в галузі;

· здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств галузі по охороні праці;

· укладення з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки руда;

· фінансування розробки і перегляду нормативних актів по охороні праці;

· організація в установленому порядку навчання і перевірки знань і норм охорони праці керівними працівниками і фахівцями галузі;

· створення при необхідності професійних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань, які діють відповідно до типового положення, затвердженого Держнаглядохоронпраці;

· здійснення внутрішньовідомчого контролю за станом охорони праці.

Місцеві державні адміністрації і органи місцевого самоврядування:

· забезпечують реалізацію державної політики в області охорони праці;

· формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієна праці і виробничого середовища, що має міжгалузеве значення;

· організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування;

· здійснюють контроль за дотриманням нормативних актів по охороні праці;

· створюють, при необхідності, фонди охорони праці.

Для виконання названих функцій місцеві органи влади створюють відповідні структурні підрозділи.

Асоціації, концерни, корпорації і інші об’єднання підприємств.

Їх повноваження визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, які утворили об’єднання. Для виконання делегованих об’єднанню функцій, в його апараті створюються служби охорони праці.

2. Органи державного нагляду, їх повноваження і права.

Державний нагляд - діяльність уповноважених органів і посадовців (державних інспекторів, державних санлікарів і так далі), спрямована на забезпечення виконання органами державної влади, суб’єктами господарювання і працівниками вимог законів і інших нормативно-правових актів про охорону праці.

Контроль - система перевірок дотримання законодавчих актів про охорону праці, яка здійснюється на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності уповноваженими посадовцями, службами або представниками органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання, громадських організацій, трудових колективів.

Буває:

відомчий,

регіональний,

внутрішній,

громадський.

Відповідно до закону України «Про охорону праці» (ст.44) державний нагляд за дотриманням законодавчих і інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

- Державний комітет України по нагляду за охороною праці;

- Державний комітет України з нагляду за ядерної і радіаційної безпеки.

- органи Державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства з надзвичайних ситуацій України;

- органи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України;

- вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підлеглими йому прокурорами.

Держпромгірнагляд України забезпечує проведення державної експертизи умов праці із залученням служб санітарного епідеміологічного нагляду, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці.

Посадові особи (державні інспектори) Держпромгірнагляду мають право:

- безперешкодно у будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці;

- отримувати від власника необхідні матеріали і інформацію з цих питань;

- направляти керівникам підприємств, а також їх посадовцям, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерств і інших центральних органів державної і старанної влади, обов’язкові для виконання розпорядження про усунення порушень і недоліків в області охорони праці;

- припиняти роботу і експлуатацію підприємств, цехів, окремих виробництв до усунення порушень по охороні праці, що створюють небезпеку для здоров’я або життя працюючих;

- притягати до адміністративної відповідальності винних в порушенні законодавства про охорону праці;

- направляти власникам, керівникам підприємств уявлення про невідповідність окремих посадовців займаної посади, передавати з потреби матеріали в прокуратуру для притягнення їх до карної відповідальності;

Посадові особи Держпромгірнагляду зобов’язані:

· нести відповідальність за виконання покладених на них обов’язків згідно із законодавством;

· встановлювати порядок розробки і твердження власниками положень, інструкцій і інших актів про охорону праці, діючих на підприємстві;

· розробляти типові документи з цих питань.

Власник повинен безкоштовно надати усі необхідні умови для роботи представників Держпромгірнагляду..

3. Громадський контроль по дотриманню законодавства про охорону праці.

Громадський контроль по дотриманню законодавства про охорону праці здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених представників; комісії підприємств; професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників.

- Уповноважені представники обираються трудовим колективом на колективних зборах, в місячний термін проходять навчання з питань охорони праці і здійснюють свою діяльність в процесі виробництва безпосередньо на своїй ділянці, цеху, зміні, бригаді; не рідше за один раз в рік звітують про виконану роботу на колективних зборах і здійснюють контроль за:

· виконанням вимог законодавства про охорону праці;

· забезпеченням працівників інструкціями, положеннями по охороні праці (внутрішніми, тобто діючими на цьому підприємстві), і дотримання їх працівниками;

· своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням і обліком нещасних випадків і профзахворювань;

· використанням фонду охорони праці підприємства за призначенням і так далі;

· беруть участь в комісіях з розслідування нещасних випадків і профзахворювань.

Уповноважені представники мають право:

· безперешкодно перевіряти стан безпеки і гігієни праці, дотримання працівниками нормативних актів про ВІД на підприємстві, колектив якого його обрав;

· вносити в спеціально заведену для цього книгу обов’язкові для розгляду власником пропозиції по усуненню виявлених порушень;

· вимагати від керівника виробничого підрозділу припинення роботи у разі створення загрози життя або здоров’ю працюючих;

· вносити пропозиції про залучення працівників, що порушують нормативні акти про охорону праці.

Уповноважений може бути відкликаний із посади, яку займає, у разі невиконання ним зобов’язань тільки зборами трудового колективу. Гарантії для них з приводу звільнення з роботи за ініціативою власника або про притягнення до дисциплінарної або матеріальної відповідальності передбачаються колективним договором.

Профспілки. Повноваження і права.

Головною метою профспілок є захист прав і законних інтересів працівників у сфері охорони праці, надання їм практичній допомозі у вирішенні цих питань.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» представники профспілок беруть участь у вирішенні наступних основних питань :

· у розробці державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці;

· у опрацюванні вже діючих програм поліпшення стану безпеки, гігієна праці і виробничого середовища;

· у розробці власником комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів по охороні праці;

· у розслідуванні нещасних випадків і профзахворювань, в т.ч. спеціальних розслідуваннях за участю фахівців з охорони праці вищих профорганів, в розробці заходів по їх профілактиці;

· у визначенні разом з власником і трудовим колективом порядку оплати і розмірів одноразової допомоги потерпілим, а також зменшенні її розмірів залежно від міри провини потерпілого;

· у розробці і внесенню пропозицій про охорону праці в колективний договір підприємства;

· у організації соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань на підставі законодавства і колективного договору підприємства;

· у роботі комісій з охорони праці підприємств, в атестації посадовців на знання ДНАОП, в прийнятті в експлуатацію нових об’єктів, що реконструюються.

Безпосередніми виконавцями функцій профспілок на підприємствах, згідно із Законом України про «ВІД», являється профком (його відділ охорони праці).

Контрольні питання:

1. Хто має право здійснювати державний нагляд за охороною праці, їх основні повноваження і права?

2. Назвіть основні права посадових осіб Держпромгірнагляду.

3. Хто здійснює громадський контроль за дотриманням законодавства по охороні праці?

4. Які основні обов’язки і права представників громадського контролю?

5. Які повноваження і права професійних спілок?

Перелік основної і додаткової літератури

1. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці. - Львів: УАД - 2006 – 336 с.

стор. 43-65

2. Кучерявий В. П. Охорона праці Навч. посібник - Львів. Оріяна -Нова, 2007 - 368 с.

стор. 19-36;

3. Закон України «Про охорону праці»

Л е к ц і я 5

Тема: Організація охорони праці на підприємстві.

План лекції.

1. Система управління охороною праці.

2.Служба охорони праці на підприємстві.

3. Комісія з питань охорони праці підприємства.

Зміст лекції.

1. Система управління охороною праці (СУОП)

Система управління охороною праці (СУОП) - це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність по здійсненню завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і виробничих умов праці, поліпшення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворюванням.

Система управління охороною праці на підприємстві (СУОП) – це совокупність взаємозв’язаних соціально-економічних, науково-технічних. організаційно-праврвих заходів, засобів і методів, спрямованих на забезпечення безпеки, зберігання здоров’я та працездатності працюючих у процесі их праці.

Управління охороною праці відбувається шляхом збору та оцінки інформації, виявлення відхилень від встановлення вимог і здійснення керуючих впливів на об’єкт управління.

Суб’єктом управління в СУОПна підприємстві являється керівник підприємства або керівники відповідальних структурних підрозділів і служб.

Об’єктом управління в СУОП на підприємстві є діяльність структурних підрозділів і служб підприємства по забезпеченню безпечних умов праці на підприємстві.

Функції управління охороною праці :

1. прогнозування і планування робіт, їх фінансування;

2. організація і координація робіт;

3. аналіз і оцінка стану умов і безпеки праці;

4. контроль за станом охорони праці та за функціонуванням СУОТ;

5. облік, аналіз показників стану умов праці;

6. стимулювання діяльності з охорони праці

Завдання управління охороною праці :

1. пропаганда питань охорони праці;

2. навчання працівників безпеці праці;

3. забезпечення безпеки умов праці;

4. забезпечення оптимальних режимів праці і відпочинку працівників;

5. нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

6. забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

7. організація лікувально-профілактичного обслуговування;

8. професійний відбір працівників окремих професій;

9. удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.

Планування роботи по охороні праці.

Функція планування має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Підрозділяється на:

· Перспективне планування - довгострокові проекти, які мають бути обов’язково обгрунтовані розрахунком необхідних фінансових вкладень, матеріально-технічного забезпечення з вказівкою джерел фінансування. Прикладом такого планування є розробка комплексного плану підприємства по поліпшенню стану охорони праці.

· Поточне планування - здійснюється впродовж календарного року і відбивається у розділі «Охорона праці» колективного договору.

· Оперативне планування - здійснюється безпосередньо в процесі виробництва при виявленні яких-небудь недоліків в результаті контролю за дотриманням норм і вимог охорони праці. Відбиваються безпосередньо в наказах керівника підприємства або доповнень до нього.

2. Служба охорони праці підприємства.

Згідно із Законом України „Про охорону праці” (ст. 23) і відповідно до Типового положення, розробленого і затвердженого Держпромгірнаглядом, служба охорони праці створюється на усіх підприємствах, незалежно від видів і форм власності, з числом працюючих 50 і більше чоловік і підкоряється безпосередньо керівникові підприємства.

СОП формується тільки з фахівців, що мають вищу освіту і стаж роботи за профілем виробництва не менше трьох років.

Працівники служби охорони праці мають право видавати керівникам підприємств і їх структурних підрозділів обов’язкові для виконання приписи по усуненню недоліків, які мають право відмінити у письмовій формі посадовці, яким підпорядкована служба охорони праці. Ліквідовувати СОП допускається тільки у разі ліквідації підприємства.

Служба охорони праці:

· розробляє ефективну цілісну систему управління охороною праці;

· проводить оперативно-методичне керівництво усією роботою по охороні праці;

· складає разом із структурними підрозділами підприємства комплексні заходи по охороні праці, а так само розділ «Охорона праці» колективного договору;

· проводить вступний інструктаж з особами, що приймаються на роботу;

· забезпечує всіх працюючих правилами, інструкціями, тощо;

· організовує проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам охорони праці;

· веде облік та аналіз нещасних випадків. профзахворювань, хвороб, а також збитків від них;

· готує статистичні звіти з охорони праці;

· бере участь у розслідуванні нещасних випадків і аварій на виробництві, роботі комісій з охорони праці.

Служба охорони праці виконує контрольні функції і стежить за:

· дотриманням на підприємстві чинного законодавства;

· виконанням приписів органів державного нагляду;

· своєчасним проведенням навчання та інструктажів;

· забезпеченням працюючих засобами індивідуального захисту ;

· своєчасним проведенням медоглядів;

· виконанням заходів, наказів і розпоряджень з охорони праці.

Працівники СОП мають право:

· відвідати та перевірити будь-яке робоче місце;

· одержати від посадових осіб пояснення щодо питань охорони праці;

· перевіряти стан безпеки праці;

· вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи працівників, що не пройшли медогляд, навчання, інструктаж тощо;

· робити подання керівнику підприємства щодо притягання до відповідальності працівника, винного в порушенні правил безпеки.

3. Комісія з питань охорони праці підприємства.

Рішення про створення комісії приймається на загальних зборах працівників підприємства. Складається з рівних представників власника підприємства і робочого колективу (як правило, до складу входять члени профспілки). Діє комісія відповідно до Закону України «Про охорону праці» ст. № 26.

Головне завдання комісії – залучання представників роботодавця та трудового колективу до співробітництва в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгодженого вирішенням питань у справі створення безпечних умов праці.

Основними завданнями комісії є:

· захист законних прав і інтересів працівників в області охорони праці;

· підготовка, на підставі аналізу стану безпеки і умов праці на виробництві рекомендацій власникові і працівникам по профілактики виробничого травматизму і профзахворювань;

· опрацювання рекомендацій щодо включення до колективного договору питань з охорони праці та використання коштів на охорону праці підприємства.

Комісія має право:

· звертатися до керівництва підприємства з пропозиціями по регулюванню стосунків в області охорони праці;

· отримувати від посадовців потрібну документацію, відомості, інформацію з питань охорони праці, необхідну для виконання функцій і завдань, передбачених Типовим положенням;

· брати участь в розслідуванні нещасних випадків на підприємстві і встановлювати міру провини потерпілого;

· перевіряти стан безпеки, гігієну праці і виробничого середовища на об’єктах підприємства, і видавати керівникам перевіреного об’єкту;

· здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, забезпеченням засобами індивідуального захисту, а також засобами для підтримки санітарно-гігієнічних норм і вимог і тому подібне;

· вільного доступу на усі ділянки виробництва і до усіх матеріалів, пов’язаних з охороною праці, а також обговорення з працівниками питань охорони праці.

Комісія здійснює свою діяльність на підставі планів, що розробляються на квартал, півріччя, або рік. Рішення комісії мають рекомендаційний характер, оформляються протоколами і впроваджуються в життя наказами керівництва (власника). При незгоді власника з рекомендаціями комісії він дає аргументовану (письмову) відповідь.

Контрольні питання:

1. Що являє собою система управління охороною праці (СУОП)?

2. Як СУОП реалізовується в межах підприємства?

3. Які основні функції та завдання управління охороною праці та яким чином вони реалізовуються?

4. Сформулюйте основні положення щодо служби охорони праці?

5. В чому полягають функції і права служби охорони праці та кому вона підпорядковується?

6. Яке головне завдання комісії з питань охорони праці?

7. Які основні завдання та права комісії з питань охорони праці підприємства?

Література:

1. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці. - Львів: УАД - 2006 – 336 с

Л е к ц і я 6

Тема: Організація охорони праці на підприємстві.

План лекції

1. Атестація робочих місць за умовами праці

2.Карта умов праці.

Зміст лекції

1. Атестація робочих місць за умовами праці

Атестація робочих місць за умовами праці – це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, що впливають на здоров’я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах праці.
Правовою основою для проведення атестації є чинні законодавчі і нормативні акти з питань охорони і гігієни праці, списки виробництв, робіт, професій і посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги і компенсації залежно від шкідливих і небезпечних умов праці.
Атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання, використовувані сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів. Для виробництв, робіт, професій та посад, для яких у списках N 1 і N 2 передбачено показники умов праці, атестацію проводять тільки за цими показниками.
Атестація робочих місць передбачає:

• виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх виникнення;
- дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;
- комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці щодо відповідності їх вимогам стандартів, санітарних норм і правил;
- обгрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії за шкідливими і небезпечними умовами праці;
- підтвердження (встановлення) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і компенсації залежно від шкідливих і небезпечних умов праці;
- перевірку правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;
- розв’язання спорів, які можуть виникнути між юридичними особами і громадянами (працівниками) стосовно умов праці, пільг і компенсацій;
- розроблення комплексу заходів по оптимізації рівня гігієни і безпеки, характеру праці і оздоровлення трудящих;
- вивчення відповідності умов праці рівневі розвитку техніки і технології, удосконалення порядку та умов установлення і призначення пільг і компенсацій.
Періодичність атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника (роботодавця, власника) підприємства, організації.
Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводять санітарні лабораторії підприємств і організацій, науково-дослідних і спеціалізованих організацій, атестованих органами Держстандарту і Міністерства охорони здоров’я за списками, узгодженими з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторії територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

2. Карта умов праці.

Л е к ц і я 7

Тема: Навчання з питань охорони праці.

План лекції.

1.Організація навчання працівників з питань охорони праці

2. Інструктажі з питань охорони праці.

3. Стажування (дублювання) і допуск працівників до роботи.

Зміст лекції.

1. Організація навчання працівників з питань охорони праці.

Згідно із законом України «Про охорону праці», працівники при прийомі на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок працедавця навчання і інструктажі з питань охорони праці, по наданню першої медичної допомоги потерпілим в результаті нещасних випадків і правилам поведінки у разі аварії.

Згідно ЗУ «Про охорону праці» було розроблено і затверджено «Типове положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників із охорони праці» (накази № 2717 від 02.1999 р. та № 15 від 26.01.2005 р). Згідно з цим положенням навчання, перевірка знань та проведення інструктажів з питань охорони праці організовується для всіх працівників при прийнятті на роботу та в процесі роботи, а також при переведенні на іншу роботу на тому ж підприємстві.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або таких, де є необхідність професійного відбору, повинні щорічно проходити за рахунок працедавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів по охороні праці.

Посадовці, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, при прийомі на роботу і періодично (один раз в три роки) проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадовці, що не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань по охороні праці.

У разі виявлення у працівників, у тому числі посадовців, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні в місячний термін пройти повторне навчання і перевірку знань.

Вивчення основ охорони праці, а також підготовка і підвищення кваліфікації фахівців з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних об’єктів економіки забезпечення спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в області освіти і науки в усіх учбових закладах по програмах, погоджених із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади по нагляду за охороною праці.

2. Інструктажі з питань охорони праці.

Інструктажі з питань охорони праці проводяться з працівниками усіх підприємств, установ і організацій не залежно від характеру їх виробничої діяльності, рівня освіти, кваліфікації, стажу роботи по цій спеціальності або посаді. Керівництво, організація і відповідальність за своєчасне і правильне проведення інструктажів покладається на роботодавця (керівника), а в підрозділах - на їх керівництво.

По характеру і періодичності проведення інструктажі підрозділяються на ввідний і на робочому місці. Розрізняють інструктажі на робочому місці: первинний, повторний, позаплановий і цільовий.

Вступний інструктаж проводиться за програмою, розробленою службою охорони праці і затвердженою керівництвом підприємства (виробництва) з усіма особами, що приходять на постійну або тимчасову роботу, а також прибули у відрядження або на практику і повинні брати безпосередню участь у виробничому процесі. Цей інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в спеціально обладнаному для цього приміщенні фахівцем служби охорони праці або особою, на яку наказом по підприємству покладений цей обов’язок. Про проведення його робиться запис в спеціальному журналі встановленої форми (знаходяться в службі охорони праці), а також в документі про прийом на роботу особи, що пройшла інструктаж. Метою ввідного інструктажу є ознайомлення з характером майбутньої роботи, загальними її умовами, вимогами безпеки; ознайомлення з основними положеннями законодавства про охорону праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку, трудової дисципліни; ознайомлення з призначенням і порядком застосування засобів індивідуального захисту, спецодягу і спец взуття; інформація про основні вимоги пожежної безпеки і ін.

Усі подальші інструктажі з питань охорони праці проводяться керівниками робіт безпосередньо на робочому місці.

Первинний інструктаж на робочому місці повинні проходити усі особи, що знову поступили на роботу, працівники, яким належить виконувати нову для них роботу або що переводяться з одного цеху в іншій, студенти, що прибули для проходження виробничої практики, особи, що перебувають у відрядженні і беруть безпосередню участь у виробничому процесі. Проводиться цей інструктаж індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідної до виконуваних робіт, а також з урахуванням вимог орієнтовного переліку питань первинного інструктажу Програма цього інструктажу розробляється керівником структурного підрозділу спільно із службою охорони праці і затверджується керівником підприємства.

Повторний інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за повною програмою первинного інструктажу в наступні терміни: один раз в квартал - для працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою; один раз в півроку - для інших працівників.

Позаплановий інструктаж проводиться в наступних випадках: введення в дію нових або переглянутих нормативних документів по охороні праці; зміна технологічного процесу, заміна або модернізація устаткування; порушення працівником нормативно-правових актів по охороні праці, яке могло привести або привело до аварії, травми або отруєння; вимога посадовця органу державного нагляду за охороною праці, господарської вищестоящої організації або виконавчої державної влади, якщо встановлено незнання працівником безпечних методів, прийомів роботи або нормативно-правових актів по охороні праці; у разі перерви в роботі з підвищеної небезпеки більше тридцяти календарних днів, а інших робіт - більше шістдесяти календарних днів. Зміст і об’єм цього інструктажу залежать від причин і обставин, що привели до необхідності його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками перед виконанням наступних робіт : виконуваних по нарядах-допусках (дозволом) разових, не пов’язаних безпосередньо з обов’язками за фахом; по ліквідації аварії, наслідків стихійного лиха.

Інструктажі на робочому місці завершуються перевіркою отриманих знань і навичок у безпеці роботи. При цьому в журналі реєстрації інструктажів, який є в кожному структурному підрозділі підприємства, робляться записи про проведення кожного з видів інструктажів(окрім цільового), при цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, журнали прошнуровані і скріплені печаткою. Запис про проведення цільового інструктажу робиться в наряді - допуску або в іншому аналогічному документі.

При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів для працівника протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань. При незадовільних результатах і повторної перевірки знань питання щодо працевлаштування працівника вирішується згідно з чинним законодавством.

При незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна перевірка знань при цьому не дозволяється.

Працівники, які суміщають професії (в тому числі працівники комплексних бригад), проходять інструктажі як з їх основних професій, так і з професій за сумісництвом.

Від проходження первинного, повторного і позапланового інструктажу можуть бути звільнені особи, робота яких не пов’язана з обслуговуванням устаткування, використанням інструментів, зберіганням сировини, матеріалів. Перелік професій і посад працівників, що звільняються від вказаних інструктажів, затверджується керівником підприємства, установи, організації після узгодження з інспектором Держпромгірнагляду.

3. Стажування (дублювання) і допуск працівників до роботи.

Стажування – набуття особою практичного досвіду виконання виробничих завдань і обов’язків на робочому місці підприємства після теоретичної підготовки до початку самостійної роботи під безпосереднім керівництвом досвідченого фахівця.

Дублювання – самостійне виконання працівником (дублером) професійних обов’язків на робочому місці під наглядом досвідченого працівника з обов’язковим проходженням проти аварійного і протипожежного тренування.

Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців пройти стажування протягом 2-15 змін або дублювання протягом не менше 6 –ти змін.

Допуск до стажування (дублювання) оформляється наказом (розпорядженням) по підприємству (структурному підрозділу), в якому визначається тривалість стажування (дублювання) та вказується прізвище працівника, відповідального за проведення стажування (дублювання).

Стажування (дублювання) проводиться на робочих місцях за програмами для конкретної професії, посади, робочого місця, які розробляються на підприємстві і затверджуються керівником підприємства (наказом або розпорядженням).

В процесі стажування працівник повинен:

· поповнити знання правил безпечної експлуатації технологічного устаткування, технологічних і посадових інструкцій, в т.ч. і по охороні праці;

· опанувати навички орієнтування у виробничих ситуаціях в нормальних і аварійних умовах;

· засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси і устаткування і методи безаварійного управління ними з метою забезпечення вимог охорони праці.

Про проведення стажування (дублювання) і допуск працівника до самостійної роботи безпосереднім керівником робіт робиться запис в журналі реєстрації інструктажів. Якщо в процесі стажування (дублювання) працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку, то стажування (дублювання) новим наказом може бути продовжено на термін, що не перевищує двох змін.

Контрольні питання:

1. Як здійснюється навчання і перевірка знань з питань охорони праці на підприємстві?

2. Які існують види інструктажів по охороні праці; з ким, як і коли вони проводяться та яким чином реєструються?

3. Коли проводиться позаплановий інструктаж з охорони праці?

4. Який порядок стажування і допуску працівників до роботи?

Перелік основної і додаткової літератури:

1. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці. - Львів: УАД - 2006 – 336 с. , стор.57-65

2. Кучерявий В. П. Охрона праці Навч. посібник - Львів. Оріяна -Нова, 2007 - 368 с., стор.37-40

Л е к ц і я 8

Тема: Профілактика травматизму і професійних захворювань

План лекції

1. Виробничі травми, професійні захворювання, нещасні випадки.

2. Основні причини виробничого травматизму і професійної захворюваності.

3. Основні заходи по запобіганню травматизму та. професійних захворювань.

Зміст лекції

1. Виробничі травми, професійні захворювання, нещасні випадки.

На підприємствах під час експлуатації обладнання та вико­нання технологічних процесів робітники можуть перебувати в небезпечних зонах.

Слід звернути увагу на те, що виробничі фактори (рухомі машини та механізми, рухомі частини виробничого обладнання та ін.) можуть сприяти заподіянню травм.

Небезпечним виробничим чинником називають такий виробничий фактор, діяння якого на працівника за певних умов приводить до трав­ми чи різкого погіршення здоров’я.

Під виробничою травмоюрозуміють пошкодження тканини, порушенняанатомічної цілісності організму людини або його функцій в наслідок впливу виробничих факторів. Залежно від виду травмуючого фактора травми поділяються на:

• механічні (забої, переломи, рани тощо.);

• термічні (опіки, обморожування, теплові удари);

• баротравми ( в зв’язку з різкою зміною атмосферного тиску);

• хімічні (хімічні опіки, гострі отруєння);

викликані радіоактивним опроміненням;

• електричні;

• викликані біологічними агентами (мікроорганізмами, рослинні, тваринні мікроорганізми);

• психофізіологічні, спричинені неврозами, депресіями тощо;

• комбіновані (наприклад механічна травма й опік).

За тривалістю травмуючи факторів травми поділяють на гострі та хронічні.

Відповідно до «Схеми розподілу виробничих травм за ступенем їх серйозності ушкоджень» і «Схеми розподілу гострих професійних отруєнь за ступенем їх серйозності», травми класифікуються за важкістю:

• мікротравма – це травми, після якої непрацездатність триває не більше доби (поріз кінцівок пальців чи долоні);

• легка травма – травма, результатом якої є втрата працездатності за професією більше ніж на одну добу. Після нетривалого лікування працівник повертається на роботу,

• тяжка травма – травма, яка призводить до стійкої втрати працездатності за професією (повністю або частково). Процес лікування триває довго, причому може завершитися встановленням інвалідності (І група – при повній втраті працездатності; ІІ група – неповній і ІІІ – при частковій);

• смертельна травма – травма, після отримання якої смерть наступає одразу або під час лікування ще до встановлення інвалідності.

Крім того, травми можуть бути одиночними та груповими ( якщо травмується два і більше працівників ).

За страховою ознакою травми поділяють на виробничі та невиробничі.

Сукупність виробничих травм називають виробничим

Подію, яка викликала травму, називають нещасним випадком.

Нещасний випадок на виробництві– обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

Нещасні випадки за видами класифікуються: без втрати працездатності; з тимчасовою втратою працездатності; зі стійкою втратою професійної працездатності; одиничні; групові; нещасні випадки зі смертельним наслідком.

Професійне захворювання- захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності та спричинене винятково або переважно впливом речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою.

2. Основні причини виробничого травматизму і професійної захворюваності.

Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива лише при умові ретельного вивчення причин їх виникнення. Для полегшення цього завдання прийнято поділяти причини виробничого травматизму і професійної захворюваності на наступні основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, економічні, психофізіологічні.

Організаційні причини:

• незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;

• відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці;

• порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів;

• допуск до роботи без навчання та перевірки знань охорони праці;

• порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту;

• порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування;

• відсутність або невикористання засобів індивідуального захисту;

• відсутність контролю;

• недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами;

• використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням;

• незадовільний стан території, проїздів, проходів.

Технічні причини:

• несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту;

• недосконалість технологічних процесів;

• конструктивні недоліки устаткування;

• недосконалість або відсутність захисного огородження, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування.

Санітарно-гігієнічні причини:

• підвищений (вище ГДК) вміст у повітрі робочих зон шкідливих речовин;

• недостатнє чи нераціональне освітлення;

• підвищені рівні шуму, вібрації;незадовільні мікрокліматичні умови;

• наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень;

• порушення правил особистої гігієни.

Економічні причини:

• нерегулярна виплата зарплати;

• низький заробіток;

• неритмічність роботи;

• прагнення до виконання понаднормованої роботи;

• робота за сумісництвом чи на двох різних підприємствах.

Психофізіологічні причини:

•помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи;

•монотонність праці;

•хворобливий стан працівника;

•необережність;

•невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі;

•незадоволення роботою;

• несприятливий психологічний мікроклімат у колективі;

•алкогольне і наркотичне сп’яніння або токсикологічне отруєння;

•низька нервово – психічна стійкість;

•травмування внаслідок протиправних дій інших осіб та інші.

4. Основні заходи по запобіганню травматизму та професійних захворювань

Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травма­тизму і професійної захворюваності поділяються на технічні та організаційні.

До технічних заходівналежать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки.

Заходи з виробничої санітарії передбачають організаційні, гігієнічні та санітарно­ - технічні заходи та засоби, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих чинників. Це створення комфортного мікроклімату шляхом влаштування відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря; теплоізоляція конструкцій будівлі та технологічного устаткування; заміна шкідливих речовин. та матеріалів нешкідливими; герметизація шкідливих процесів; зниження рівнів шуму та вібрації; встановлення раціонального освітлення; забезпечення необхідного режиму праці та відпочинку, санітарного та побутового обслуговування.

Заходи з техніки безпеки передбачають систему організаційних та технічних заходів та засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих чинни­ків. До них належать: розроблення та впровадження безпечного устаткування; меха­нізація та автоматизація технологічних процесів; використання запобіжних присто­сувань, автоматичних блокувальних засобів; правильне та зручне розташування орга­нів керування устаткуванням; впровадження систем автоматичного регулювання, контролю та керування технологічними процесами, принципово нових нешкідливих та безпечних технологічних процесів.

До організаційних заходівналежать: правильна організація роботи, навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудового законодавства, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці; впровадження безпечних методів та наукової організації праці; організація планово - попереджувального ремонту устаткування, технічних оглядів та випробувань транспортних та вантажопідіймальних засобів, посудин, що працюють під тиском.

Контрольні питання:

1. Дайте визначення виробничої травми.

2. Дайте визначення професійного захворювання.

3. Як класифікуються нещасні випадки за видами?

4. Як поділяються травми за їх тяжкістю. Схарактеризуйте їх.

5. Приведіть організаційні причини.

6. Дайте характеристику технічним причинам.

7. Схарактеризуйте санітарно-гігієнічні причини.

8.Вкажіть, які причини відносяться до психофізіологічних причин.

9. Приведіть класифікацію заходів щодо попередження виробничого травматизму.

10. Поясніть, які заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму належать до технічних заходів.

11. Поясніть, що передбачають заходи з техніки безпеки.

12 Які заходи належать до організаційних заходів і приведіть їх значення.

Література:

1. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці. - Львів: УАД - 2006 – 336 с., стор.80-84;

2. Кучерявий В. П. Охрона праці Навч. посібник - Львів. Оріяна -Нова, 2007 - 368 с., стор. 44-50

Л е к ц і я 9

Тема: Мікроклімат виробничих приміщень.

Читайте також:

1. Травматизмом.

Переглядів: 986