• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лізинг.

Поняття та види договору лізингу.Вітчизняна економіка потребує модернізації основних виробничих фондів, зменшення матеріало- та енергомісткості виробництва. Однак складним завданням, що постає перед особами-суб'єктами підприємницької діяльності, є оновлення майже в повному обсязі зношених основних фондів за власні кошти.

За таких умов одним із найбільш перспективних механізмів забезпечення підприємств новим обладнанням є лізинг (англ. "lease" - здавати в оренду, найм, орендувати, наймати) - різновид підпри­ємницької діяльності, спрямованої на інвестування власних, по­зичкових або залучених коштів шляхом надання майнового кре­диту.

Лізинг може стати одним із реальних джерел отримання засобів виробництва. Він відкриває підприємствам, що не мають засобів для купівлі обладнання, великі фінансові можливості для розвит­ку, оскільки не потребує значної частини оборотних засобів, дозво­ляє оперативно реагувати на кон'юнктуру ринку, розширюючи можливості оренди додаткового обладнання. Експерти зазначають, що він необхідний кожній галузі виробництва, оскільки рівень зно­су основних фондів становить майже 70-80 %.

Лізингові операції є також одним із шляхів залучення додатко­вих іноземних інвестицій у вигляді обладнання, сільськогосподар­ської техніки, транспортних засобів тощо.

Лізинг здійснюється за договором лізингу, що регулює правовід­носини між його суб'єктами. Відповідно до ст. 806 ЦК України до­говором лізингу є договір, за яким одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодер-жувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лі-зингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановле­них лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Основу правового регулювання лізингових відносин становить ЦК України. До договору лізингу застосовуються загальні положен­ня про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених у § 6 гл. 58 ЦК України. Крім того, до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж і положення про договір поставки, якщо інше не визначено у законі. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Світова практика протягом понад століття напрацювала численні види лізингових правочинів. Критерії їх класифікації різні:

1) за об'єктами:

- лізинг рухомого майна, що було і не було у вжитку;

- лізинг нерухомого майна;

- лізинг виробничих комплексів тощо;

2) за суб'єктами, які беруть участь улізингу:

- прямий;

- непрямий;

- зворотний;

- пайовий;

- роздільний;

3) за сектором ринку, в якому здійснюється лізинг:

- внутрішній;

- міжнародний;

4) за способом передачі об'єкта лізингу у власність лізинго-одержувача:

- строковий;

- безстроковий щодо викупу;

- умовний;

5) за умовами використання об'єкта лізингу:

- цільовий;

- безумовний;

6) за умовами надання послуг лізингоодержувачу:

- лізинг з повним набором послуг;

- лізинг з неповним набором послуг;

- лізинг із спеціальними послугами;

- компенсаційний;

- чистий;

7) за характером лізингових платежів:

- лізинг з грошовим платежем;

- лізинг з компенсаційним платежем;

- лізинг зі змішаним платежем¹.

ЦК України виділяє два види лізингу: прямий і непрямий.

Прямий лізинг є двостороннім правочином між лізингодавцем та лізингоодержувачем. Він передбачає, що у лізинг передається об'єкт, який є власністю лізингодавця і набутий без попередньої домовленості з лізингоодержувачем.

Особливістю непрямого лізингу є те, що в лізинг передається майно, спеціально придбане лізингодавцем для цього у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов. Він може укладатися у формі багатосторон­нього правочину або у формі цілої низки правочинів. Непрямий лізинг є класичним видом лізингових відносин і досить часто застосо­вується у світовій практиці.

Про види договору лізингу згадується і в інших нормативно-пра­вових актах. Так, у Господарському кодексі України (далі - ГК Ук­раїни) зазначено, що лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний, однак не вказано, в чому саме полягає відмінність між ними.

Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 р. обмежується регулюванням відносин тільки одного виду договору лізингу - договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Взявши до уваги основну ознаку договору лізингу щодо необхід­ності спеціального придбання речі лізингодавцем для наступного її передання лізингоодержувачу, можна зробити висновок, що фінан­совий лізинг є різновидом непрямого лізингу. Проте до фінансового лізингу висуваються більш жорсткі вимоги, зокрема з точки зору податкового законодавства.

Так, відповідно до п. 1.18.2 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" лізинг вважається фінансовим, якщо договір фінансового лізингу містить одну з таких умов:

1) об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нор­мами амортизації, визначеними законом, та орендар зобов'я­заний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

2) сума лізингових (орендних) платежів з початку строку орен­ди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

3) якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі ос­новних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 від­сотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

4) майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоодержувача (орендаря) та після закін­чення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоодержувача (орендаря), вихо­дячи з його технологічних та якісних характеристик. Загальна характеристика договору лізингу. Договір лізингу є двостороннім (при прямому лізингу) або багатостороннім (при непрямому лізингу), відплатним (майно передається в користування за встановлену плату - лізингові платежі), реальним (коли договір є укладеним з моменту передачі лізингодавцем лізингоодержувачеві майна у користування) або консенсуальним (коли лізингодавець зобов'язується передати лізингоодержувачеві майно у користування).

Сторонами договору лізингу є лізингодавець і лізингоодержувач. У договорі непрямого лізингу також бере участь продавець (по­стачальник) .

Лізингодавцем є юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу.

Однак фінансовий лізинг є видом фінансових послуг, тому лізингодавцем за цим договором можуть виступати лише фінансові установи (банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії тощо), а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності (п. 5 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"). Крім того, відповідно до Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами-суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22 січня 2004 р. № 21,

лізингодавцем за договором фінансового лізингу може бути юри­дична особа-суб'єкт господарювання, яка за своїм правовим стату­сом не є фінансовою установою, але має визначене законами та нор­мативно-правовими актами Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України право надавати окремі види фінансових послуг.

Лізингоодержувач - це фізична або юридична особа, яка отри­мує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

Продавцем (постачальником) за договором лізингу є фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступ­ному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу.

Для укладення договору лізингу сторони повинні досягнути зго­ди за всіма істотними умовами, якими є:

1) предмет лізингу;

2) строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

3) розмір лізингових платежів;

4) інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, що віднесена відповідно до законо­давства до основних фондів (ч. 1 ст. 807 ЦК України).

Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання в його господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріаль­них цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (п. 8.2.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також речі, встановлені законом (ч. 2 ст. 807 ЦК України). Відповідно до ч. 5 ст. 292 ГК України, ч. 2 ст. З Закону України "Про фінансовий лізинг" не можуть виступати предметом цього договору і цілісні майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

У випадках і порядку, передбачених законодавством, предмет лізингу підлягає реєстрації.

Право власності на предмет лізингу належить лізингодавцеві. У разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця перехо­дять до нового власника предмета лізингу.

З моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодер-жувачу ризик випадкового знищення або пошкодження предмета лізингу переходить до нього, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо лізингодавець або продавець (постачальник) прострочили передання предмета договору лізингу лізингоодержувачу або лі-зингоодержувач прострочив повернення предмета договору лізингу лізингодавцю, ризик випадкового знищення або пошкодження несе сторона, яка прострочила (ст. 809 ЦК України).

Строк договору лізингу визначається сторонами, але строк дії договору фінансового лізингу не може бути меншим одного року.

Протягом строку лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі в порядку, встановленому договором лізингу. Вони можуть складатися із:

1) суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

2) платежу як винагороди лізингодавцю за отримане у лізинг майно (процентних і комісійних платежів);

3) компенсації відсотків за кредитом;

4) інших витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з ви­конанням договору фінансового лізингу (витрат лізингодавця, пов'язаних із сплатою податків, доставкою, страховкою тощо).

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Договір прямого лізингу укладається за загальними правилами про порядок укладення договорів (статті 638-650 ЦК України). Порядок же укладення договору непрямого лізингу має свої особ­ливості і включає в себе кілька етапів, зокрема:

1) лізингоодержувач обирає продавця (постачальника) предмета лізингу; знайомиться з процедурою та умовами його прид­бання у непрямий лізинг; надає лізингодавцю заяву (клопо­тання) на придбання предмета лізингу та пакет документів, необхідний для здійснення лізингової операції;

2) лізингодавець аналізує лізингоодержувача, продавця, пред­мет лізингу та виносить рішення щодо ефективності та до­цільності проведення лізингової операції. У разі позитивного рішення лізингодавець надає відповідне письмове повідомлен­ня продавцю і лізингоодержувачу;

3) лізингодавець укладає трьохсторонній договір непрямого лі­зингу (з продавцем предмета лізингу та лізингоодержувачем);

4) внесення лізингоодержувачем авансу на користь лізингодав­ця, як гарантії виконання умов договору непрямого лізингу;

5) оплата вартості предмета лізингу шляхом перерахування ко­штів на рахунок продавця (постачальника);

6) відвантаження, транспортування, монтаж, введення в експлу­атацію предмета лізингу; укладення та підписання трьохсто-роннього акту прийому-передачі;

7) укладання договорів страхування предмета лізингу, фінансового ризику несплати лізингових платежів або невикупу предмета лізингу тощо.

Відповідальність продавця (постачальника) предмета договору лізингу.Особливості договору лізингу проявляються і у відповідальності щодо продажу (поставки) предмета договору непрямого лізингу (ст. 808 ЦК України). Так, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета дого­вору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо.

У випадку, коли вибір продавця (постачальника) предмету договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачаль­ник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) пред­мета договору лізингу.

Ремонт і технічне обслуговування предмета лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лі­зингоодержувачем та продавцем (постачальником).

Відмова від договору лізингу.Кожна із сторін має право відмо­витися від договору лізингу. Така відмова є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про цю відмову.

Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізинго­давця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу стано­вить більше ЗО днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. При цьому лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Читайте також:

1. Лізинг. Умови лізингової угоди

Переглядів: 1279