МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
НАД ТЕЛЕВІЗІЙНИМИ НОВИНАМИЛекція 8 – 9. СПЕЦИФІКА РОБОТИ ТЕЛЕЖУРНАЛІСТІВ Інтерв’ю. Про що потрібно пам'ятати під час інтерв'ю: — Мати чітку тему й розуміти проблему, а також і відповідного гостя. — Досліджувати тему з нового ракурсу. Не говорити про те, що вже давно всім зрозуміло або відомо. Не бути банальним, не допускати, щоб інтерв'ю було схоже на інші. Дvя цього потрібно ознайомитися з попередніми інтерв'ю співрозмовника і знайти теми й запитання, що найчастіше повторюються. І підготувати інші цікаві запитання. — Не запрошувати людину тільки тому, що вона «крута» (займає високу посаду). Пам'ятати, що журналіст іде до «джерела», а не до особи. — Ставити чіткі запитання. Наприклад: «Які у Вас переконання?» — Готуватися до інтерв'ю. Підходити до нього зі знанням теми й зі знаннями попередніх поглядів гостя (background). Знати так само багато, як і об'єкт інтерв'ю, щоб не ставити безглуздих запитань. — Обов'язково скласти план розмови, але не боятися від нього відступити. Нехай у розмові буде трохи джазу: основна лінія з імпровізаціями на яскраві теми. — Запитувати про професійне, а потім про особисте. — Не бути багатослівним. Якщо запитання довше за відповідь, журналіст перебуває не на своєму місці. Виняток: коли журналіст висловлює своє розуміння, припустімо, твору письменника чи змісту пісні. — Заповнювати паузи запитаннями, щоб співрозмовник не почав повторювати сказане. — Поводитися відповідно до формату програми. Якщо журналіст поводитиметься якось інакше, його можуть не зрозуміти. — Слідкувати за часом. Якщо інтерв'ю в прямому ефірі — його тривалість 15—20 хв з перебивками й бліцами. — Неупереджено ставитися до своїх співрозмовників (не виказувати емоції). — Слідкувати за суперечливими заявами. Тримати розмову у своїх руках. — Перепитувати, якщо співрозмовник втікає від запитань. На Бі-Бі-Сі дозволяється тричі поставити одне й те ж запитання. — У жодному разі не давати запитання заздалегідь. — Сприяти розмові мовою тіла й жестів. — Якщо інтерв'ю подається в записі, то монтувати чесно, не висмикуючи фраз із контексту. Десять «смертних гріхів» журналіста під час інтерв'ю: — Запитання, що допускають односкладові відповіді («так» — «ні»). — Стверджувальне запитання замість запитального. — Два запитання в одному. — Перевантажені запитання. — Запитання, що підштовхують до відповіді. — Коментарі й особисті оцінки у запитанні. — Припущення й домисли у запитанні. — Навішування ярликів у запитанні. — Перебільшення у запитанні. — Занадто складні для розуміння питання.
1. Компетентність у роботі журналіста 1. Раціональний аспект. 2. Емоційний аспект. 3. Поведінковий аспект. • Раціональний аспект: знання своєї справи; вибудувані оцінки; • висловлення особистої та світоглядної позиції; загальна й професійна ерудиція; • уміння мислити оригінально, образно, об'єктивно, аргументовано. Емоційний аспект: щире зацікавлення у розкритті теми; впевненість у тому, про що йде мова; щирість й правдивість висловлювань; захоплення темою. Поведінковий аспект: вільно володіти предметом бесіди, дискусії, виступу; природно поводитися, бо це обов'язково проявиться у мові, репліках, запитаннях; використовувати елементи імпровізації у виступі; доступно й зрозуміло викладати матеріал; бути конкретним, уникати зловживань абстрактними словами, образно й захопливо викладати матеріал; рідко звертатися до тексту, тез і заготовок, написаних на папері; цитувати матеріал напам'ять; використовувати гумор та іронію у своїх виступах; уміти контролювати ситуацію, особливо у процесі діалогу чи полеміки. • Ставлення до аудиторії: знати своїх глядачів; щиро їх поважати й уміти спілкуватися з ними на рівних; звертатися до глядача не як до безликої істоти, а як до окремої людини.
|
||||||||
|