Радіопротектори

Радіопротекторні ефекти

Речовини, що сприяють зменшенню .радіаційного ураження, за часом, протягом якого вони справляють радіопротекторну дію, поділяються на такі групи:

1) речовини, що ефективні за умов дії на клітини до опромінення, — профілактичні радіопротектори. Очевидно, їх радіозахисна функція пов'язана з тим, що вони індукують процеси, які супроводжуються зростанням радіостійкості клітини;

2) речовини, що є активними лише в тому разі, коли присутні в момент опромінення. Здебільшого вони взаємодіють із короткоіснуючими продуктами, які виникають у клітинах унаслідок опромінення. Ці речовини належать до групи власне радіопротекторів, бо під їхнім впливом інактивуються продукти радіолізу, а отже, зменшується вихід радіаційних ушкоджень макромолекул у клітинах;

3) речовини, що є активними в разі потрапляння в клітини після опромінення,— терапевтичні. їх радіозахисна дія зумовлена активацією репараційних процесів або впливом на інші процеси пострадіаційного відновлення, зокрема на репопуляцію. Очевидно, терапевтичні радіопротектори є позитивними радіомодифікаторами.

Відомо дуже багато різних за хімічною природою речовин, які мають протирадіаційні захисні властивості.

Радіопротектори класифікують за хімічною природою радіопро-текторних речовин або за клінічними проявами захисних ефектів.

За хімічними властивостями раліопротекгори поділяють на такі класи:

І. Сульфогідрильні сполуки — речовини, до складу яких входить SH-група. Серед цих речовин є сполуки з найсильнішими радіопротекорними властивостями, зокрема цистеамін і цистеїн. На сьогодні відомо понад 400 сульфогідрильних сполук радіопротекторної ДІЇ. До протекторів цієї групи належать також S-13-аміноетилізотіо-уроній (АЕТ), меркаптоетилтіогуаігідин (MEG), 2,3-меркаптопроію-нол (БАЛ), тіоурацил, глугатіон та ін. Сульфогідрильні сполуки з радіопротекторними властивостями, в свою чергу, розподіляються на різні групи.

II. Відновники — аскорбінова кислота та її похідні, пропіловий спирт, сульфіт натрію, етиловий спирт та ін.

III. Окисники — кисень, пероксид водню, меланіни, піросульфат натрію, феросульфат.

IV. Комплексні сполуки — 8-гідроксихінолін, дауекс-50, діетил-гіокарбамат, купферон, трилон Б, ЕДТА.

V. Іони металів — Fe2+, FeJ+, Cu+, Mg2+' Ca2+, Hg2+' Сої+та ін. Радіопротекторну дію справляють також деякі кофактори — цитохром с, як окремо, так і в суміші. Радіопротекторні властивості виявляють і деякі вітаміни — тіамін, ціанокобаламін.

Кількісна характеристика радіопротекторного ефекту. Радіопротек-ефекти характеризують коефіцієнтом захисту (К.З), який відображує ймовірність ефекту захисту й обчислюється як відношення різниці показників ушкоджуваності системи без захисного фактора та з ним.

Проте найчастіше ступінь протирадіаційного захисту характеризують. фактором зменшення дози (ФЗД):

ФЗД = для захищеного організму для незахищеного організму

Час дії радіопротектора. Радїопротекторний ефект того чи іншого радіопротекгора залежить від часу введення його в організм — до чи після гострого опромінення. Найбільша ефективність справжніх радіопротекторів досягається у випадку, коли їхні молекули присутні и клітинах у момент дії радіації.

Дослідження впливу радіопротекторів на вихід радіаційних ушкоджень складних організмів, зокрема вищих тварин і рослин, можуть ускладнюватися внаслідок того, що засвоєння тієї чи іншої речовини часто супроводжується її метаболічним перетворенням, або ж вона взагалі може й не потрапити до місця дії, наприклад, у хроматин клітинного ядра. Тому експерименти на організмах слід дублювати на модельних системах, що дає змогу однозначніше тлумачити добуті дані.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Природа модифікувальних факторів	\|	Радіочутливість риб

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.