Радіочутливість риб

Радіочутливість тварин

З відомостей про радіочутливість тварин важливими для людини є дані про ссавців. Наявні дані стосуються передусім дрібних лабораторних тварин. Менше відомостей є про радіочутливість великих тварин, дослідження яких пов'язані із значними витратами. Приблизними є також дані про радіочутливість людини, що ґрунтуються на випадкових даних, здобутих під час аварій, в умовах яких точна дозиметрія просто неможлива. Для більшості родів ссавців півлетальна доза не перевищує 5-8, а летальна — 9-10 Гр. До найбільш радіочутливого виду сільськогосподарських тварин відносять овець, мінімальне значення ДД50/30 для яких становить лише 1,5 Гр, а до найбільш радіостійких — кролів, ЛД50/30 для яких досягає 8-10 Гр, при цьому радіочутливість молодих тварин вища, ніж дорослих. Найбільш радіостшким представником ссавців є монгольська піщанка з підродини хом'якових, півлетальна доза для якої досягає 13, а летальна — 18 Гр.

Більшу радіостійкість ніж ссавці мають птахи. Півлетальні дози для більшості їх видів складають 8-25 Гр. Для різних порід курей ці дози коливаються від 10 до 15 Гр, качок — від 12 до 16, риб — від 5 до 20 Гр. Для амфібій вони трохи вищі — до 25-30 Гр. Широко варіюють ці дози і для плазунів: для найбільш радіочутливих представників цього класу — черепах 15-20, а для найбільш радіостійких — змій 80-200 Гр. Набагато вищу радіостійкість виявляють безхребетні тварини. Для більшості видів комах півлетальна доза становить 50-300, а летальна — 100— 500 Гр, хоч для деяких видів вона може досягати 1000 Гр. Радіочутливість комах дуже залежить від стадії їх розвитку. Наприклад, для 3-годинних яєць дрозофіли півлетальна доза дорівнює лише 2 Гр, для 4-годинних — 5, для 7,5-годинних — 8, для лялечок — 20-65, а для дорослої особини — 95 Гр.

Риби найбільш радіочутливі в ембріональній стадії свого розвитку.

Коефіцієнти накопичення радіонуклідів ікрою риб залежать від типу радіонукліда і виду риб і коливаються від 1,2 для 90Sr в ікрі щуки до 40,5 для 144Рг в ікрі лина (з розрахунку на сиру масу ікри). Водночас в разі гострого одноразового опромінення ікри лина на стадії двох бластомерів загибель личинок можна зареєструвати лише за поглиненої дози 2 Гр і вище, а деяке підвищення виходу аномальних форм — при 0,5 Гр і більше. Вплив у ембріональний період (на стадії ікри) поглиненої дози випромінення 0,25-2,5 Гр не супроводжується підвищенням радіочутливості мальків що вивелися, до наступного опромінення. При наступному одноразовому гострому опроміненні таких мальків в дозі 40 Гр виявляється, що найбільш радіочутливими будуть ті з них, які взагалі не були опромінені, і ті, котрі зазнали впливу сумарної дози 2,5 Гр. Мальки ж, що отримали дозу опромінення 0,25-1 Гр, виявляються більш радіорезистентними, ніж неопромінені. Такий ефект попереднього опромінення на різні об'єкти добре відомий і, можливо, пов'язаний із іонізуючою стимуляцією, яка спостерігається внаслідок поглинання біологічними об'єктами відносно низьких доз. Хронічне ж опромінення ікри риб, що розвивається, за поглиненої дози до 1 Гр не є небезпечним. Накопичення такої дози можливе при потужності поглиненої дози 0,1 Гр/добу в разі хронічного опромінення чи поверхневій активності радіонуклідів (11,1-14,8) • 1012 Бк/км2, або (3-4 • 102 Кі/км2).

Загалом, у популяцій риб, є величезний «запас міцності» при розмноженні, адже з багатьох тисяч ікринок, викинутих однією самкою, доживає до репродуктивного стану звичайно 1-3. Тому можна вважати, що навіть дози опромінення, що призводять до загибелі частини мальків, не будуть позначатися на життєздатності популяцій риб. Доросла ж риба більш радіорезистентна, ніж її ікра, і тому проживання риби у водоймищах, забруднених радіонуклідами в дозах, що не перешкоджають розвитку ікри, є практично нешкідливим.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Радіопротектори	\|	Радіочутливість бактерій і вірусів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.