• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ціна АS

Рис. 3. Крива довгострокової сукупної пропозиції

До цінових факторів належать змінні, які із збільшенням обсягу виробництва сприяють або протидіють зростанню витрат на одиницю продукції та підвищенню рівня цін. Коли із збільшенням обсягу виробництва витрати на одиницю продукції і рівень цін починають швидко зростати, крива короткострокової су­купної пропозиції стає крутою. Крутіша крива АSозначає, що збільшення сукупного попиту в основному транс­формується у зростання цін і слабо впливає на обсяг виробництва.

Основними ціновими факторами короткострокової сукупної пропозиції є такі. По-перше, це змінні, що починають діяти, коли національна економіка виходить за межі природного рівня виробництва (використання резервного устаткування з нижчою продуктивністю; залучення додаткової робочої сили з нижчим рівнем кваліфікації; виникнення слабин у виробництві — проблеми із забезпеченням си­ровиною, транспортом тощо).

По-друге, це структурні та природні умови (неодночасне досяг­нення повної зайнятості в окремих галузях; використання дорогих природних ресурсів, які звичайно не використовуються; збільшення обсягу виробництва на менш ефективних підприємствах та Ін.).

Класичний

кейнсіанський

відрізок

проміжний

Природний обсяг виробництва

Реальний обсяг виробництва

Рис.4.Крива короткострокової сукупної пропозиції

По-третє, це зовнішньоекономічні чинники (запровадження мита і квот на товари, що є ресурсами виробництва; розширення збуту на дорогих ринках — віддалених, захищених митом, корумпованих то­що).

По-четверте, це інституційні чинники (екологічні нормативи та санкції; прогресивні тарифи за понаднормове споживання палива та електроенергії; ставки непрямих податків та ін.).

Зі збільшенням обсягу національного виробництва дія всіх цих чинників веде до зростання витрат виробництва на одиницю про­дукції.

До нецінових факторів короткострокової сукупної пропозиції нале­жать ті змінні, які підвищують або знижують витрати на одиницю продукції незалежно від змін обсягу національного виробництва. Економісти поділяють нецінові чинники короткострокової пропозиції на два види — реальні і номінальні. Реальні змінні впливають на сукупну пропозицію як у коротко­строковому, так і довгостроковому періодах. Основними реальними факторами сукупної пропозиції є:

по-перше, обсяг ресурсів — природні й трудові ресурси, капітал і технологія та ефективність їх застосування — продуктивність праці, енерго- та матеріаломісткість продукції. Збільшення обсягу ресурсів і підвищення ефективності їх використання перемішує коротко­строкову (і довгострокову) криву АS вправо;

по-друге, інтеграція країни у світову економіку - участь країни в міжнародному поділі праці; рівень протекціонізму тощо. Зростання рівня відкритості національної економіки забезпечує ефективніше використання ресурсів, і крива АS переміщується вправо і навпаки;

по-третє, додаткові витрати на підприємницьку діяльність (над­мірні витрати коштів на реєстрацію, ліцензування ,тощо) зменшують її масштаби. В резуль­таті і короткострокова, і довгострокова криві АS переміщуються вліво.

Номінальні змінні впливають лише на криву короткострокової сукупної пропозиції, переміщуючи її вліво або вправо, а природний рівень виробництва і довгострокова крива АS не змінюються. Ос­новними номінальними змінними є, по-перше, рівень цін на ресурси — рівень зарплати, %, рента за землю та ін. Зростання цін на ресурси переміщує криву коротко­строкової сукупної пропозиції вліво і навпаки.

По-друге, інституційні фактори, які творять макроекономічне середовище, в якому функ­ціонують ділові одиниці національної економіки. Так, несприятли­ве макросередовище, яке складається, наприклад, в умовах підви­щення непрямих податків (ПДВ, податку на майно підприємств, соціальних податків) або плати за використан­ня природних ресурсів, переміщуватиме криву короткострокової су­купної пропозиції вліво. І навпаки, сприятливе макроекономічне середовище стимулює інвестиційний процес, що підтримує ста­більні темпи економічного зростання.

3.3. Фіскальна політика. Бюджетний дефіцит і державний борг

1.Фіскальна політика держави і її функції

2.Державні видатки і збалансування дефіциту державного бюджету

3. Дискреційна і недискреційна фіскальна політика

1.Фіскальна політика держави і її функції

Фіскальна, або бюджетно-податкова, політикапов'язана з формуванням державного бюджету. Вона передбачає цілеспрямоване регулювання податків і державних видатків для досягнення певних макроекономічних завдань. Податки і державні видатки — основні знаряддя фіскальної політики.

Державний бюджет — це баланс доходів і видатків держави, який ухвалюється на фінансовий рік.Уряд мобілізує грошові кошти насам­перед через податки для фінансування загальнодержавних видатків. Податки забезпечують близько 90% доходів будь-якої держави. Піс­ля проголошення незалежності Україна розробила власне податкове законодавство, яке визначило ЇЇ податкову систему.

До податкової системи кожної країни належать суб'єкти оподат­кування, тобто ті, хто сплачує податки, — фізичні особи та юридичні особи (підприємства), та об'єкти оподаткування — прибуток під­приємств, заробітна плата, вартість майна, виторг фірми, кількість землі тощо. Одиниця оподаткування — це одиниця виміру об'єкта оподаткування (наприклад, для земельного податку — гектар). По­даткова ставка — це величина податку на одиницю оподаткування. Для визначення величини податку кількість податкових одиниць множать на податкову ставку. Податкові ставки поділяються на такі види:

пропорційні, коли ставка оподаткування є однаковою і не зале­жить від розмірів доходу;

прогресивні, коли ставки оподаткування зі збільшенням доходу зростають. Інакше кажучи, такі ставки передбачають більший відсоток вилучення доходу у вигляді податку, коли дохід збіль­шується;

регресивні, коли податкова ставка зі збільшенням доходу знижу­ється.

Податки поділяють на прямі та непрямі.

Пряміподатки стягуються безпосередньо з індивідів та фірм. В Україні такими є прибутковий податок з громадян, податок з прибутку підприємств та Ін.

Непрямі— це податки, що встановлюються на товари та послуги і входять в їхню ціну.До таких податків в Україні належать акцизи, податок на додану вартість, мито. Непрямі податки сплачують ті громадяни і фірми, що купують оподатковувані товари й послуги.

Платниками податку з прибутку є виробничі підприємства, фі­нансові й некомерційні установи, які мають доходи, не звільнені від оподаткування

Об'єктом оподаткування при стягуванні податку з майна є його вартість у період володіння ним або під час продажу чи успадкуван­ня. Протягом століть точиться дискусія про справедливість податку на майно: перерозподіляти багатство чи змиритися з тим, що від на­родження люди опиняються у нерівних умовах.

Акцизи— це непрямі податки, що входять у ціни певних товарів і стягуються в момент їх придбання. Акцизи поділяються на індивідуаль­ні, коли оподатковується кожна одиниця товару, і на універсальні, коли об'єктом оподаткування є обсяг продажу.

Згідно із законодавством України, індивідуальні акцизи встанов­люються на високоприбуткові товари. Ставки індивідуального акцизу коливаються в межах від 20 до 300%. Товари, які оподатковуються ак­цизним збором, називаються підакцизними (алкогольні напої, вироби з хутра, телевізори, шоколад тощо).

Поширеним у світі видом універсального акцизу нині є по­даток на додану вартість, що міститься у ціні всіх товарів і послуг. До­дана вартість — це різниця між виторгом підприємства і вартістю ма­теріалів і сировини, що куплені у постачальників. Ставка цього податку в Україні становить 20%. Формально його платниками є виробничі й торговельні підприємства, оскільки податок надходить у бюджет від них. Фактично його сплачують покупці під час купівлі товарів І послуг.

Мито — це податок на товари, які імпортуються. Мито є одним Із важелів захисту національного ринку і поповнення бюджетних коштів.

Податкова система в Україні грунтується на двох основних пода­тках — на додану вартість і на прибуток підприємств. Значення при­буткового податку з громадян та індивідуальних акцизів у надхо­дженнях до державного бюджету менш вагоме. Частка податків, зборів і платежів на соціальне страхування у ВВП України становить майже 50%.

Стягнення податків передбачає надання певних податкових пільг. Типовими пільгами є: неоподатковуваний мінімум заробітної плати — мінімальна її сума, з якої не стягується податок з доходів громадян; капітальні знижки — зменшення ставки оподаткування прибутку, котрий отримують за допомогою ка­пітального устаткування; прискорена амортизація — фактичне зменшення оподатковуваних сум прибутку в перші роки вико­ристання устаткування.

Переглядів: 902