Посткейнсіанство

Неокласичний синтез

Неокласичний синтез (Дж. Хікс і Д. Патінкін).
Кейнсіанська теорія включається до неокласичної теорії як частковий приватний випадок розвитку економіки у стадії депресії, коли остання знаходиться в так званій "пастці ліквідності". В цій "пастці" зростання пропозиції грошей перестає впливати на ставку позичкового відсотку і, як наслідок, на інвестиції. Лише у цьому випадку порушується автоматизм встановлення рівноваги за допомогою грошово-цінового механізму, на який покладає надії неокласична теорія. Якщо за допомогою бюджетної політики вдається вивести економіку з "пастки ліквідності", то вона повертається до системи саморегулювання.

Модель “пастки ліквідності”, яку розробив Дж. Хікс, доповнюється ефектом багатства (ефектом реальних касових залишків) Д. Патінкіна. Суть ефекту полягає в тому, що споживачі стійку частину свого доходу намагаються зберегти і підгримувати її реальну цінність. Якщо під впливом кон'юнктури зростають ціни, то реальне багатство знижується. Тоді споживачі скорочують споживання, і, як наслідок, знижуються попит і ціни. Навпаки, падіння цін в умовах кризи збільшує реальне багатство, стимулює закупки із заощаджень, приводить до зростання цін і економічного підйому.

В умовах зростаючої інфляції здійснюється вибір між рівнями зайнятості та інфляції на основі закону А. Філіпса.

Є. Домар і Р. Харрод уводять до кейнсіанської моделі короткострокової рівноваги нові елементи, а саме: фактори підтримання певної зайнятості і загальної рівноваги у довгостроковому періоді, в умовах зростання виробничих потужностей: а) якщо виходити з умов певної зайнятості, то рівновага встановлюється лише тоді, коли темпи приросту виробничих потужностей, сукупного попиту, інвестицій будуть рівними множенню потенціальної середньої суспільної продуктивності інвестицій і граничної схильності до заощадження (Є.Домар); б) рівновага встановлюється тоді, коли відношення обсягу заощаджень до різниці між витратами капіталу і обсягами збережень дорівнює економічному зростанню, отриманому за рахунок зайнятості і технічного прогресу (Р.Харрод).

Акселератор – відношення приросту капіталу /ΔІ/ до приросту продукції /Δу/: А = ΔІ / Δу. Вказує на те, у скільки разів приріст інвестицій буде перевищувати приріст доходу.

Посткеннсіанство зароджується в період кризи державного регулювання економіки /70-ті роки XX ст./. Його мета – адаптація кейнсіанської теорії до нових умов становлення і розвитку автоматизованого технологічного способу виробництва, структурної кризи, поєднання високої інфляції, безробіття із спадом виробництва продукції, зростання інтернаціоналізації господарських зв'язків і панування транснаціональних корпорацій, потреба розробки ефективних форм державного втручання в економіку.

Теорія фінансової нестабільності: 1) доповнює кейнсіанську концепцію сукупного попиту факторами очікувань і невизначеності; 2) причиною нерівноважного стану і безробіття є будь-які неочікувані події, що підвищують вірогідність погіршення кон'юнктури, викликають переміщення товарного попиту на ліквідність і провокують безробіття; 3) інвестиційний компонент сукупного попиту залежить від довгострокових очікувань промислових підприємців і фінансистів /їх інфляційні очікування призводять до зниження обсягів кредитних операцій в економіці, і до зменшення сукупного попиту/; 4) темп інфляції є наслідком зростання номінальної заробітної плати. Це зростання має обмежувати держава.

Теорія ефективного попиту в умовах недосконалої конкуренції: 1) встановлює вплив недосконало-конкурентних ринків на встановлення макроекономічної рівноваги; 2) за концепцією політичного циклу зростання безробіття є наслідком політики панівного класу, націленої на задоволення вимог робітників щодо зростання заробітної плати в умовах монополізму; 3) зниження сукупного попиту і зростання безробіття в більшості випадків пов'язане з економічною практикою монополій, які, з одного боку, прагнуть до максимізації прибутку, а з іншого – до обмеження інвестування у виробництво.

Дж. Робінсон (1903-1983 рр.). Лідер посткейнсіанської школи. Головний твір: "Недосконала конкуренція" (1933р.). Основні ідеї: 1) теорія недосконалої конкуренції; 2) доповнила теорію Кейнса проблемами довгострокового зростання і накопичення капіталу, різними шляхами зростання, включаючи Золоте Правило; 3) теорія капіталу викладена з позиції проблем концентрації капіталу.

Читайте також:

Еволюція кейнсіанської економічної теорії. Неокейнсіанство. Посткейнсіанство

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика ідей неолібералізму	\|	Післявоєнний інституціоналізм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.