• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Золотоординське ярмо

Монгольська держава була поділена на чотири час­тини — улуси. Батиєві дістався західний улус Джучі, де була створена держава Золота Орда зі столицею в м. Сарай.Руські князівства потрапили в залежність від Золотої Орди, хоча й не входили до її складу. Таким чином на руських землях було встановлено іноземне ярмо. Воно проявилося передусім у таких сферах:

— економічна:данина становила десятину майна та продуктів, а якщо родина не могла розрахуватися, то данину сплачували людьми. Збирали данину монгольські урядовці, найвищого з яких назива­ли баскаком;

— політична:право на князювання підтверджував ярлик монгольського хана, який давався князеві в обмін на сплату данини;

Ярлик — грамота-дозвіл на володіння землями.

— військова:князі делегували до монгольського війська воїнів та брали участь у походах. Руські землі були поділені на улуси між підлегли­ми Батиєві меншими ханами. Переяславська земля деякий час узагалі не мала свого князя.

Характерною рисою монгольського ярма на Русі було толерантне ставлення монголів до християнства і православного духовенства.

Особливості монгольського панування в Галицько-Волинському князівстві:

— князівство не ділилося на улуси;

— не було намісників-баскаків;

— правили власні князі;

— не сплачувало данину, лише мусило надавати військо для монгольських походів.

Таким привілеям сприяла зважена політика пра­вителя князівства Данила Галицького. У 1245 р. Данило на вимогу Батия особисто відвідав Золоту Орду, де було підтверджено його право на князю­вання.

Наслідки золотоординського панування:

1) великі матеріальні втрати: з 74 міст 49 були розо­рені;

2) занепад ремесла; втрачені цілі ремісничі галузі (виробництво емалі, черні, різьблення по каменю), оскільки ремісників забирали в рабство;

3) демографічні втрати;

4) втрата військової, культурної, релігійної верхівки негативно позначилася на розвитку суспільства;

5) законсервовано роздробленість Русі;

6) запроваджено систему підданства у взаєминах між князем і знаттю, що ґрунтувалася на абсо­лютній покірності підданців та безмежній владі правителя;

7) втрачено державну незалежність Русі, призупи­нені державотворчі традиції;

8) послаблення Русі, яким скористалися західні держави (Польща, Литва, Угорщина), розділив­ши українські землі на століття;

9) відставання Русі в своєму розвитку від Західної Європи.

Л. Гумільов висловив припущення, що на руських землях існувало не золотоординське ярмо, а союз Русі з Ордою, про що свідчать такі особливості:

1) руські князі використовували Золоту Орду в бо­ротьбі за владу;

2) князі були досить самостійними, мали дружину, чеканили власну монету;

3) встановлювалися династичні зв 'язки із золотоординськими ханами.

5. Українські землі під владою іноземних держав у XIV- XVIст.

У ХІV-ХVІ ст. українські землі були захоплені сусідніми державами — Литвою, Польщею, Угор­щиною.

Українські землі у складі Литви

На початку XIII ст. утворилася Литовська держа­ва — Велике князівство Литовське, яке починає ак­тивно розширювати свої володіння, в тому числі за рахунок руських земель.

Етапи приєднання руських земель до Великого князівства Литовського:

— перший великий князь Міндовг (1230-1263 рр.)поширив свою владу на землі Західної Русі (Біло­русь);

— Гедимін (1316-1341 рр.)почав наступ на півден­но-руські (українські) землі, проте зіткнувся з те­риторіальними претензіями Польщі;

— у битві на річці Сині Води (1362 р.) Ольгерд Гедимінович (1341-1377рр.)завдав поразки Зо­лотій Орді і приєднав Чернігівщину, Київщи­ну, Переяславщину, Поділля; внаслідок бороть­би з Польщею відвоював Берестейський, Володи-мирський і Луцький уділи;

— Вітовт (1392-1420 рр.)заволодів Чорноморсь­ким узбережжям.

80 % Великого князівства Литовського — це були приєднані землі (українські, білоруські).

Особливості статусу українських земель у складі Великого князівства Литовського:

1) приєднання відбувалося переважно мирним шля­хом через бажання князівств позбутися монголь­ського ярма;

2) система управління залишилася незмінною: руські князі сплачували щорічну данину та нада­вали збройну допомогу;

3) руська мова стала державною;

4) православна церква зберігала панівне становище;

Десять з дванадцяти синів Ольгерда були православними. Ли­товські князі правили за принципом «Старого не міняємо, нового не вводимо».

5) збереглося руське законодавство («Руська правда»);

6) литовці поєднувалися династичними шлюбами з українцями;

7) панувала українська культура.

8) Боротьба за Галицько-Волинське князівство

9) Після смерті останнього князя Юрія II Болеслава у 1340 р.Галицько-Волинське князівство знову фак­тично розпалося. Волинь контролював литовський князь Любарт Гедимінович,до того ж князівство було незалежним від Литви. Любарт намагався відно­вити міць Галицько-Волинської держави.

10)У Галичині реальним правителем став боярин Дмитро Дедько,хоча формально вища влада нале­жала Любартові. Проте на землі князівства претен­дувало і Польське королівство.

11)3 1349 до 1377 р. тривають війни між Любартом та союзними військами Польщі й Угорщини за те­риторію Галичини. її результатом стало остаточне розділення Галицько-Волинського князівства: Волинь відійшла до Литви, в Галичині сів угорський ставленик.

12)У 1387 р. Галичина була завойована Польщею.

— У 1434 р. тут було створене Руське воєводство з польською адміністрацією.

Політика Польщі на українських землях:

— насадження католицизму;

— закриття православних церков і монастирів;

— обмеження православних у праві обіймати дер­жавні посади;

— насадження зневаги до православ'я й української культури.

Для українців польське панування означало поча­ток тривалого соціального та етнічного конфлікту, який поширився на всі сфери життя України. Це було підко­рення чужій нації, чужій релігії, чужій культурі

Об'єднання Польщі та Литви

Наприкінці XIV ст. міжнародна обстановка зму­сила Литву та Польщу об'єднатися.

Причини об'єднання Великого Князівства Ли­товського і Польщі:

— наступ Тевтонського ордену на землі Литви та Польщі;

Тевтонський орден — держава німецьких лицарів.

— претензії Московського князівства на руські землі;

— необхідність протистояти нападам татар;

— прагнення польських феодалів отримати українсь­кі землі, литовських — здобути економічні та політи­чні привілеї, що їх мали польські магнати. Наслідком цих процесів і прагнень стала Кревськаунія (1385р.)— угода про державно-політичний союз між Великим князівством Литовським та Польським королівством.

Зміст Кревської унії (1385 р.)

1) Великий князь литовський Ягайло одружувався з польською королевою Ядвігою та отримував ти­тул польського короля;

2) Польща та Литва об'єднувалися в одну державу, хоча Литва зберігала формальну незалежність;

3) у Литві поширювалося католицтво.

Значення унії:

— допомогла об'єднаним силам розбити Тевтонський орден у Грюнвальдській битві (1410 р.);

— спричинила роздавання українських земель поль­ськими феодалам;

— сприяла поширенню католицизму в Литві та Ук­раїні зокрема.

Кревська унія зустріла опір частини литовсь­кої, української й білоруської шляхти. Провідник опозиції литовський князь Вітовт, онук Гедиміна, домігся свого призначення довічним правителем Ве­ликого князівства Литовського.

Політика Вітовта (1392—1430 рр.)

1) Визнав себе васалом польського короля, проте од­ноосібно володарював у Великому князівстві Ли­товському;

2) ліквідував найбільші удільні князівства (Київське, Новгород-Сіверське, Подільське) з метою посилен­ня своєї влади;

3) у 1399 р. зазнав поразки від татар на річці Ворск­ла;

4) змушений відновити Кревську унію: погодився на повернення Литви до Польщі після своєї смерті;

5) став одним із переможців у Грюнвальдській битві. Значення діяльності Вітовта: за його правління

Литва стала централізованою державою, розгорнувся наступ на українську автономію.

Грюнвальдська битва (15 липня 1410 р.)Відбулася між польсько-литовсько-руським війсь­ком та державою німецьких лицарів Тевтонським орденом.

Причини битви:прагнення коаліції зупинити аг­ресію Тевтонського ордену, що претендував на землі Великого князівства Литовського.

Склад коаліції:польські, литовські, українські, білоруські, російські, чеські, угорські, кримськота­тарські війська.

Результат:польсько-литовсько-руські війсь­ка одержали перемогу; орденська верхівка на чолі з магістром загинула.

Значення битви:

— зупинила агресію Тевтонського ордену;

— призвела до занепаду Тевтонського ордену, що по­трапив у васальну залежність від Польщі;

— посилила позиції Литви у литовсько-польському союзі.

Після Грюнвальдської битви Литва отримала від Польщі Західну Волинь, а Угорщина відмовилася від претензій на Галичину й Поділля на користь Польщі та Литви. Наступною поступкою Польщі стало підпи­сання з Литвою Городельської унії.

Зміст Городельської унії (1413 р.)

1) Скасовано Кревську унію, підтверджено існування Великого князівства Литовського як незалежної держави;

2) державний устрій Великого князівства Литов­ського мав реформуватися за польським взірцем;

3) литовці-католики урівнювалися в правах з поля-ками-католиками і стали повними власниками своїх земель (православні мали землі в умовній власності);

4) Польща і Великого князівства Литовського в майбутньому макіть створити єдину державу.
Наслідки унії:призвела до обмеження прав ук- раїнської православної шляхти, сприяла її покатоличенню та втраті української національності.

Боротьба проти наступу Польщі

Після смерті Вітовта розпочалася боротьба ук­раїнської шляхти проти наступу польських магнатів і католицької церкви. Боротьбу очолив обраний ве­ликим князем литовським Свидригайло Ольгердович (1430-1440рр.).

Переглядів: 3975