• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Золотоординське ярмо

Монгольська держава була поділена на чотири час­тини — улуси. Батиєві дістався західний улус Джучі, де була створена держава Золота Орда зі столицею в м. Сарай.Руські князівства потрапили в залежність від Золотої Орди, хоча й не входили до її складу. Таким чином на руських землях було встановлено іноземне ярмо. Воно проявилося передусім у таких сферах:

— економічна:данина становила десятину майна та продуктів, а якщо родина не могла розрахуватися, то данину сплачували людьми. Збирали данину монгольські урядовці, найвищого з яких назива­ли баскаком;

— політична:право на князювання підтверджував ярлик монгольського хана, який давався князеві в обмін на сплату данини;

Ярлик — грамота-дозвіл на володіння землями.

— військова:князі делегували до монгольського війська воїнів та брали участь у походах. Руські землі були поділені на улуси між підлегли­ми Батиєві меншими ханами. Переяславська земля деякий час узагалі не мала свого князя.

Характерною рисою монгольського ярма на Русі було толерантне ставлення монголів до християнства і православного духовенства.

Особливості монгольського панування в Галицько-Волинському князівстві:

— князівство не ділилося на улуси;

— не було намісників-баскаків;

— правили власні князі;

— не сплачувало данину, лише мусило надавати військо для монгольських походів.

Таким привілеям сприяла зважена політика пра­вителя князівства Данила Галицького. У 1245 р. Данило на вимогу Батия особисто відвідав Золоту Орду, де було підтверджено його право на князю­вання.

Наслідки золотоординського панування:

1) великі матеріальні втрати: з 74 міст 49 були розо­рені;

2) занепад ремесла; втрачені цілі ремісничі галузі (виробництво емалі, черні, різьблення по каменю), оскільки ремісників забирали в рабство;

3) демографічні втрати;

4) втрата військової, культурної, релігійної верхівки негативно позначилася на розвитку суспільства;

5) законсервовано роздробленість Русі;

6) запроваджено систему підданства у взаєминах між князем і знаттю, що ґрунтувалася на абсо­лютній покірності підданців та безмежній владі правителя;

7) втрачено державну незалежність Русі, призупи­нені державотворчі традиції;

8) послаблення Русі, яким скористалися західні держави (Польща, Литва, Угорщина), розділив­ши українські землі на століття;

9) відставання Русі в своєму розвитку від Західної Європи.

Л. Гумільов висловив припущення, що на руських землях існувало не золотоординське ярмо, а союз Русі з Ордою, про що свідчать такі особливості:

1) руські князі використовували Золоту Орду в бо­ротьбі за владу;

2) князі були досить самостійними, мали дружину, чеканили власну монету;

3) встановлювалися династичні зв 'язки із золотоординськими ханами.

5. Українські землі під владою іноземних держав у XIV- XVIст.

У ХІV-ХVІ ст. українські землі були захоплені сусідніми державами — Литвою, Польщею, Угор­щиною.

Українські землі у складі Литви

На початку XIII ст. утворилася Литовська держа­ва — Велике князівство Литовське, яке починає ак­тивно розширювати свої володіння, в тому числі за рахунок руських земель.

Етапи приєднання руських земель до Великого князівства Литовського:

— перший великий князь Міндовг (1230-1263 рр.)поширив свою владу на землі Західної Русі (Біло­русь);

— Гедимін (1316-1341 рр.)почав наступ на півден­но-руські (українські) землі, проте зіткнувся з те­риторіальними претензіями Польщі;

— у битві на річці Сині Води (1362 р.) Ольгерд Гедимінович (1341-1377рр.)завдав поразки Зо­лотій Орді і приєднав Чернігівщину, Київщи­ну, Переяславщину, Поділля; внаслідок бороть­би з Польщею відвоював Берестейський, Володи-мирський і Луцький уділи;

— Вітовт (1392-1420 рр.)заволодів Чорноморсь­ким узбережжям.

80 % Великого князівства Литовського — це були приєднані землі (українські, білоруські).

Особливості статусу українських земель у складі Великого князівства Литовського:

1) приєднання відбувалося переважно мирним шля­хом через бажання князівств позбутися монголь­ського ярма;

2) система управління залишилася незмінною: руські князі сплачували щорічну данину та нада­вали збройну допомогу;

3) руська мова стала державною;

4) православна церква зберігала панівне становище;

Десять з дванадцяти синів Ольгерда були православними. Ли­товські князі правили за принципом «Старого не міняємо, нового не вводимо».

5) збереглося руське законодавство («Руська правда»);

6) литовці поєднувалися династичними шлюбами з українцями;

7) панувала українська культура.

8) Боротьба за Галицько-Волинське князівство

9) Після смерті останнього князя Юрія II Болеслава у 1340 р.Галицько-Волинське князівство знову фак­тично розпалося. Волинь контролював литовський князь Любарт Гедимінович,до того ж князівство було незалежним від Литви. Любарт намагався відно­вити міць Галицько-Волинської держави.

10)У Галичині реальним правителем став боярин Дмитро Дедько,хоча формально вища влада нале­жала Любартові. Проте на землі князівства претен­дувало і Польське королівство.

11)3 1349 до 1377 р. тривають війни між Любартом та союзними військами Польщі й Угорщини за те­риторію Галичини. її результатом стало остаточне розділення Галицько-Волинського князівства: Волинь відійшла до Литви, в Галичині сів угорський ставленик.

12)У 1387 р. Галичина була завойована Польщею.

— У 1434 р. тут було створене Руське воєводство з польською адміністрацією.

Політика Польщі на українських землях:

— насадження католицизму;

— закриття православних церков і монастирів;

— обмеження православних у праві обіймати дер­жавні посади;

— насадження зневаги до православ'я й української культури.

Для українців польське панування означало поча­ток тривалого соціального та етнічного конфлікту, який поширився на всі сфери життя України. Це було підко­рення чужій нації, чужій релігії, чужій культурі

Об'єднання Польщі та Литви

Наприкінці XIV ст. міжнародна обстановка зму­сила Литву та Польщу об'єднатися.

Причини об'єднання Великого Князівства Ли­товського і Польщі:

— наступ Тевтонського ордену на землі Литви та Польщі;

Тевтонський орден — держава німецьких лицарів.

— претензії Московського князівства на руські землі;

— необхідність протистояти нападам татар;

— прагнення польських феодалів отримати українсь­кі землі, литовських — здобути економічні та політи­чні привілеї, що їх мали польські магнати. Наслідком цих процесів і прагнень стала Кревськаунія (1385р.)— угода про державно-політичний союз між Великим князівством Литовським та Польським королівством.

Зміст Кревської унії (1385 р.)

1) Великий князь литовський Ягайло одружувався з польською королевою Ядвігою та отримував ти­тул польського короля;

2) Польща та Литва об'єднувалися в одну державу, хоча Литва зберігала формальну незалежність;

3) у Литві поширювалося католицтво.

Значення унії:

— допомогла об'єднаним силам розбити Тевтонський орден у Грюнвальдській битві (1410 р.);

— спричинила роздавання українських земель поль­ськими феодалам;

— сприяла поширенню католицизму в Литві та Ук­раїні зокрема.

Кревська унія зустріла опір частини литовсь­кої, української й білоруської шляхти. Провідник опозиції литовський князь Вітовт, онук Гедиміна, домігся свого призначення довічним правителем Ве­ликого князівства Литовського.

Політика Вітовта (1392—1430 рр.)

1) Визнав себе васалом польського короля, проте од­ноосібно володарював у Великому князівстві Ли­товському;

2) ліквідував найбільші удільні князівства (Київське, Новгород-Сіверське, Подільське) з метою посилен­ня своєї влади;

3) у 1399 р. зазнав поразки від татар на річці Ворск­ла;

4) змушений відновити Кревську унію: погодився на повернення Литви до Польщі після своєї смерті;

5) став одним із переможців у Грюнвальдській битві. Значення діяльності Вітовта: за його правління

Литва стала централізованою державою, розгорнувся наступ на українську автономію.

Грюнвальдська битва (15 липня 1410 р.)Відбулася між польсько-литовсько-руським війсь­ком та державою німецьких лицарів Тевтонським орденом.

Причини битви:прагнення коаліції зупинити аг­ресію Тевтонського ордену, що претендував на землі Великого князівства Литовського.

Склад коаліції:польські, литовські, українські, білоруські, російські, чеські, угорські, кримськота­тарські війська.

Результат:польсько-литовсько-руські війсь­ка одержали перемогу; орденська верхівка на чолі з магістром загинула.

Значення битви:

— зупинила агресію Тевтонського ордену;

— призвела до занепаду Тевтонського ордену, що по­трапив у васальну залежність від Польщі;

— посилила позиції Литви у литовсько-польському союзі.

Після Грюнвальдської битви Литва отримала від Польщі Західну Волинь, а Угорщина відмовилася від претензій на Галичину й Поділля на користь Польщі та Литви. Наступною поступкою Польщі стало підпи­сання з Литвою Городельської унії.

Зміст Городельської унії (1413 р.)

1) Скасовано Кревську унію, підтверджено існування Великого князівства Литовського як незалежної держави;

2) державний устрій Великого князівства Литов­ського мав реформуватися за польським взірцем;

3) литовці-католики урівнювалися в правах з поля-ками-католиками і стали повними власниками своїх земель (православні мали землі в умовній власності);

4) Польща і Великого князівства Литовського в майбутньому макіть створити єдину державу.
Наслідки унії:призвела до обмеження прав ук- раїнської православної шляхти, сприяла її покатоличенню та втраті української національності.

Боротьба проти наступу Польщі

Після смерті Вітовта розпочалася боротьба ук­раїнської шляхти проти наступу польських магнатів і католицької церкви. Боротьбу очолив обраний ве­ликим князем литовським Свидригайло Ольгердович (1430-1440рр.).