• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Буковина

Закарпаття

Розвиток протистояння

— У відповідь на прагнення Свидригайла обмежити або навіть розірвати зв'язки Литви з Польщею по­ляки окупували Поділля та Волинь. Поляки ого­лосили Свидригайла недійсним князем, замість нього в 1432 р. обрано Сигізмунда, молодшого бра­та Вітовта.

— Українські та білоруські князі «посадили кня­зя Свидригайла на Велике княжіння Русь­ке». Таким чином, Велике князівство Литовсь­ке розкололося на два ворожі табори: засе­лені литовцями землі стали на бік Сигізмунда, а українці й білоруси підтримали Свидригайла.

— У 1435 р. в битві під Вількомиром сили Свидри­гайла зазнали поразки від Сигізмунда. Таким чи­ном, руська шляхта програла в боротьбі за власну державність і збереження православних традицій.

— У середині XV ст. Волинь, Київщина й Поділля перетворені на звичайні воєводства, очолювані намісниками, які підпорядковувалися безпосе­редньо великому князеві. Воєводства ділилися на повіти, влада в яких належала старостам. Пере­важно посади намісників і старост обіймали ка­толики, і це сприяло покатоличенню українських феодалів.

— У 1458 р. православна церква України й Білорусі була відокремлена від московської митрополії й пе­ретворена на самостійну Київську митрополію. По­чалася агітація за унію православної і католицької церкви.

— У 1481 («змова руських князів») та 1508 р. (пов­стання М. Глинського) відбуваються останні невдалі спроби руської верхівки здобути неза­лежність від польсько-литовського панування. Результати боротьби:

— ліквідація удільних князівств означала втрату державницького статусу для руських князів;

— унаслідок покатоличення зникає українська ари­стократія, що призводить до переривання держа­вотворчих традицій.

Наприкінці XV — на початку XVI ст. Велике князівство Литовське веде війни з Московським цар­ством, що претендує на руські землі. Воєнні дії йшли зі змінним успіхом, проте Литва поступово втрати­ла майже третину своєї території. Під владу Москви відійшли Чернігово-Сіверські землі та Смоленськ

— На початку XI ст. Закарпаття потрапило під владу Угорщини.

— У 1280-1320 рр. його східна частина входи­ла до складу Галицько-Волинського князівства, проте згодом знову повернулася до Угорщини.

— Упродовж XIII-XV ст. відбувалося позбавлення українців політичних прав і свобод, закріпачення селянства.

— 1526 р. — унаслідок поразки в битві з турецькою армією Угорщина припинила незалежне існуван­ня. Східне Закарпаття відійшло Трансільванії, західне — «Священній Римській імперії».

— Із XII ст. перебувала у складі Галицько-Волин­ського князівства.

— У XIII ст. на буковинських землях виникає окрема Шипинська земля, що визнала зверхність Золотої Орди.

— Із середини XIII ст. увійшла до Угорщини. 1359 р. Шипинська земля увійшла до Молдов­ського князівства як автономія, але протягом століття самостійність була втрачена, а територія розділена на Чернівецьку і Хотинську волості. 1514 р. Молдавія визнала зверхність Османської імперії; на землях Буковини створена Хотинська райя.

Українське Причорномор'я

— До монгольської навали Причорномор'я нале­жало половцям — тюркомовним кочовикам. Після утворення Золотої Орди в середині ХНІ ст. при­чорноморські степи увійшли до її безпосередніх володінь, а на їхніх мешканців поширилася назва татари.

— Середина XV ст. ознаменувалася розпадом Золо­тої Орди.

— У 1449 р. за сприяння великого литовського кня­зя Вітовта Хаджі-Гірей проголосив себе незалежним правителем Кримського ханства зі столицею в Бах­чисараї. Його влада поширювалася на Крим, пониззя Дніпра, Приазов'я, Прикубання.

— У 1475 р. Туреччина завойовує Кафу (Феодосія), Мангуп, Перекоп і змушуй хана Менглі-Гірея у 1478 р. розірвати зв'язки з Литвою й стати васалом Османсь­кої імперії. Зміна союзника Кримського ханства мала трагічні наслідки для України: з 1482 р. кримські татари щороку здійснювали походи за здобиччю на українські землі. Головною метою нападників був ясир — полонені, яких продавали на невільницьких ринках.

Господарське життя України другої половини XIV — першої половини XVI ст.

— Сільське господатво залишається провідною га­луззю економіки. Поряд з перелоговою та двопільною системою сівообігу поширюється трипільна система. Розвиваються тваринництво, городництво, садівниц­тво, бджільництво. Суттєву роль продовжують відігра­вати рибальство й мисливство.

— У зв'язку зі зростанням великих феодальних гос­подарств до середини XVI ст. майже зникають вільні общинні землі. Збільшується грошова й натураль­на рента для селян, додається панщина — 14 днів на рік.

— Промисли:традиційними є солеваріння, вироб­ництво дьогтю, смоли й поташу. Селяни виготовляли сукно і полотно, гончарний посуд, предмети з металу Й дерева для домашнього вжитку.

— Розвиток ремесла і торгівлі пов'язаний зі зро­станням міст. У найбільших містах мешкало по 10-20 тис. чоловік (Київ, Львів, Кам'янець), у неве­ликих — 2-4 тис. чоловік. Етнічний склад місько­го населення був неоднорідним, на Волині та в Цен­тральній Україні переважали українці, в Галичині — поляки, німці, вірмени, євреї тощо.

— У середині XVI ст. налічувалося близько 130 ремісничих спеціальностей. На українських землях, що входили до складу Польщі, поширили­ся цехи.Щоправда, православні українці не мог­ли стати цеховиками, оскільки до цеху приймали тільки католиків.

— Цех—самоврядна громада вільних ремісників однієї чи кількох спеціальностей на чолі з виборним старшиною — цехмістром. Мав свій статут, що визначав особливості виробництва, спосіб

— життя ремісників.

— Зростає міжнародна торгівля: після падіння Константинополя під ударами турків (1453 р.) і зникнення з ринку візантійського зерна в Європі підвищився попит на українську сільськогоспо­дарську продукцію. Центрами зовнішньої торгівлі були Київ, Львів, Кам'янець-Подільський та Луцьк.

— Основною формою внутрішньої торгівлі були яр­марки, що проводилися кілька разів на рік.

— З кінця XV ст. в українських містах поширюється магдебурзьке право.

Магдебурзьке право — міське право, що виникло в XIII ст. в Німеч­чині. Воно передбачало звільнення міста від управління, судової та адміністративної влади місцевих феодалів — власників міст і створення міського самоврядування.

Читайте також:

1. А. Галичина, Буковина, Закарпаття.
2. Буковина
3. Буковина і Закарпаття
4. Північна Буковина
5. Північна Буковина в 1920-1930 pp.

Переглядів: 805