Флексури

Флексурами називають коліноподібні згини в шаруватих товщах, виражені нахиленим положенням шарів при загальному горизонтальному заляганні або крутим падінням на фоні загального нахиленого залягання.

У флексурах виділяють такі елементи (рис. 7.12): верхнє, або підняте крило (АБ); нижнє, або опущене крило (БВ); кут нахилу змикаючого крила (a); вертикальна амплітуда змикаючого крила (а).

Рисунок 7.12 - Схема будови флексури

Флексури, розповсюджені в породах з нахиленим заляганням, можуть бути узгодженими і неузгодженими

(рис.7.13); в узгоджених флексурах верхнє, нижнє та замикаюче крила направлені в один бік, а в неузгоджених – верхнє і нижнє крила нахилені в один бік, а змикаюче крило – у протилежний. Якщо коліноподібний згин порід спостерігається в горизонтальній площині, така флексура називається горизонтальною.

Рисунок 7.13 Узгоджена (а) і неузгоджена (б) флексури

Флексури мають різноманітні форми та розміри і розповсюджені надзвичайно широко, головним чином на платформах в осадовому чохлі, де вони при незначних кутах нахилу крил прослідковуються в довжину на десятки кілометрів, а вертикальна амплітуда їх змикаючих крил становить десятки та сотні метрів. Флексури ускладнюють будову крил синекліз і особливо широко розвинуті по окраїнах платформ. В складчастих областях флексури виникають на крилах складок і мають меншу протяжність, ніж платформенні флексури, але кути нахилу їх крил значно крутіші.

Флексури можна поділити за походженням на дві групи. До першої належать флексури, які розвинулися після процесів осадконакопичення (постседиментаційні). До другої – флексури, які розвинулися в процесі осадконакопичення (конседиментаційні). Будова кожної групи має суттєві відмінності.

Постседиментаційні флексури характеризуються однаковими товщинами і фаціями на крилах. Конседиментаційні флексури мають набагато складнішу будову, для них характерні такі ознаки:

- на нижніх опущених крилах більші товщини і тонкоуламкові глинисті та карбонатні фації;

- на змикаючих крилах товщина порід найменша, часто тут спостерігаються перерви з випаданням окремих стратиграфічних підрозділів, характерні грубоуламкові фації;

- на верхніх (піднятих) крилах товщини менші, ніж на опущених, фації грубоуламкові;

- на глибині змикаючі крила часто ускладнюються розривами.

Постседиментаційні флексури переважно розвинуті в складчастих областях і крайових прогинах. Навпаки, конседиментаційні флексури характерні переважно для платформенних областей.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Морфологічна класифікація складок	\|	Діапірові складки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.