Рецептори, значення,види

Рефлекс, види. Будова рефлекторної дуги

Нервова регуляція

З’явилась еволюційно пізніше, коли у живих істот з’явилась нервова система.

Нервова регуляція функцій організму здійснюється за участю нервової системи.

Особливостями нервової регуляції є те, що вона відбувається:

-точно;

-швидко; швидко вмикається, швидко вимикається, якщо потреба в ній зникає.

В організмі всі механізми регуляції тісно позв'язані, тому утворюється єдина нервово -гуморальна регуляція функцій організма.

Теорія невризма

Принцип невризма в фізіології і медицині виник в результаті накопичення морфологічних данних про будову нервової системи, нервових механізмів регуляції функцій організму.

Визначення «невризма» вперше дав І. П. Павлов, 1883р. в докторській дисертації «Центробіжні нерви серця»І.П.Павлов писав:

« Под невризмом следует понимать физиологическое направление стремящееся распространить влияние нервной системы на возможно большое количество деятельностей организма».

Засновником рефлекторної теорії є Декарт (1596 - 1650). І. М. Сеченов продовжив вчення про рефлекси.В науковій праці «Рефлекси головного мозку»він писав: « Всі акти свідомого і несвідомого життя за способом походження - суть рефлекса»

Рефлекторна дуга – це шлях, по якому передається інформація при здійсненні рефлексу.

Схема найпростішої рефлекторної дуги (на прикладі шкірно-м'язового рефлексу) має такий вигляд: (дивись схему)

Ланки рефлекторної дуги :

1. рецептор;

2. аферентний шлях;

3. нервовий центр (в ЦНС);

4. еферентний шлях;

5. робочий орган.

Між нервовим центром і робочим органом є зворотній зв'язок ,тобто імпульс від ефектора поступає в ЦНС про вірність відповіді, тому рефлекторна дуга має вид кільця.

Рефлекси замикаються на різних рівнях ЦНС, навіть до кори головного мозку. Відповідно до цього існує поняття про інтегральний та локальний центри.

Локальний нервовий центр - сукупність структур ЦНС, без яких здійснення даного рефлексу стає неможливим (якщо зруйнувати будь-яку з них, рефлекторна реакція зникає).

Інтегральний нервовий центр –це сукупність усіх нейронів ЦНС, що беруть участь у здійсненні даного рефлексу. Таким чином, локальний центр входить до складу інтегрального.

Рецептори – це спеціалізовані структури, що забезпечують:

а) сприйняття інформації про дію подразника;

б) первинний аналіз цієї інформації (сила, якість, час дії, новизна подразника).

в) кодування інформації.

Існують різні класифікації рецепторів, в основі яких лежать різні властивості рецепторів:

1. За психофізіологічними відчуттями, що виникають при збудженні рецепторів, вони поділяються на:

зорові; слухові;смакові; нюхові;

термічні;

кінетостатичні, тощо.

2. За особливостями будови:

2.1. За наявністю спеціалізованої сенсорної клітини:

первинні

вторинні

2.2. За наявністю чи відсутністю допоміжних структур:

вільні нервові закінчення - допоміжних структур не мають;

рецептори, що мають допоміжні структури (більшість); усі допоміжні структури;
створюють оптимальні умови для сприйняття рецептором інформації про дію
адекватного подразника (подразник, до дії котрого рецептор спеціалізований у ході еволюції);

3. За природою адекватного подразника:

механорецептори;

хеморецептори;

терморецептори;

фоторецептори.

4. За локалізацією:

екстерорецептори - сприймають інформацію про дію зовнішніх чинників (шкірні рецептори, зорові, тощо);

інтерорецептори - сприймають інформацію про дію внутрішніх чинників (вісцерорецептори, пропріорецептори, тощо);

5. За швидкістю адаптаці-рецептори, що швидко адаптуються (дотикові рецептори шкіри);

рецептори, що адаптуються з середньою швидкістю (більшість рецепторів);

рецептори, що повільно адаптуються (вестибулярні).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гуморальна регуляція	\|	Модуль1. Фізіологія збудливих тканин.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.