Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Даосизм.

Йога.

Буддизм.

 

Основоположник буддизму - Будда (563 - 483 рр. до н.е.).

Основні ідеї буддизму:

1) життя - це страждання;

2) джерелом страждання є бажання людей;

3) необхідно прагнути до Нірвани (угасання всіх бажань);

4) до Нірвани веде восьмирічний шлях.

Буддизм розробив п’ять заповідей буддиста, яких буддист має дотримуватися, а саме:

1) не брати чужого;

2) не вживати алкогольних напоїв;

3) не вступати у заборонені інтимні зв’язки (наприклад, із заміжніми

тощо);

4) не висловлювати неправдивих речей;

5) не шкодити живому.

Для онтології та антропології буддизму характерною є теорія залежного походження, карми, змінності та неіснування душі.

Теорія залежного походження вказує на те, що не має значення, чи має світ початок та кінець в часі та просторі або не має. Важливо те, що всередині світу усе залежить одне від одного, усе причинно-обумовлено, ніщо не відбувається випадково.

Теорія карми передбачає тлумачення карми брахманізму як закону причинності.

Теорія змінності свідчить про те, що ніяка річ не існує більше одного неподільного моменту часу, тобто в кожному моменті річ вже інша.

Теорія неіснування душі заперечує також і субстанціональність душі. Душа є лише становленням свідомості.

 

3. Джайнізм.

 

Засновником джайнізму є Махавіра. Джайністи були елітою суспільства.

Основні ідеї джайнізму:

1) заперечення святості Вед;

2) людина вже в цьому житті може перемогти карму і сансару:

а) шляхом аскетизму;

б) шляхом вчинення благих справ (наприклад, пожертвування);

3) заперечення існування богів;

4) поклонялися своїм проповідникам - Джинам.

Джайністи допускали до монашества та вивчення святих книг також жінок.

В основі вчення джайнів - уявлення про життя як страждання. Страждання пов'язується з дією закону карми. Однак цей закон можливо змінити. Вони обґрунтовують наявність двох самостійних начал:

1) живе - джива;

2) неживе - аджива.

Аджива складається з:

а) простору;

б) часу;

в) середовища;

г) стимулюючої відсутності руху або дій.

Для джайнів чотири стихії - земля, вогонь, повітря та вода - мають свої душі.

Джайни розрізняють такі види пізнання:

1) віра в авторитети;

2) контакт душі з об’єктом без посередництва почуттів та розуму шляхом усунення перепон, які заважають такому контакту з об’єктом.

 

 

Йога - це індійське релігійно-філософське вчення.

Засновником йоги є Патанджалі (II ст. до н.е.). Основні ідеї йоги:

1) людину врятує система фізичних і психічних вправ, які систематизував Патанджалі та виклав у „Йога-сутрі”.

Виділяються такі види вправ:

а) нижчий ступінь йоги - Хатха - йога, яка становить собою фізичні вправи, направлені на оволодіння тілом, а також дає можливість перейти до Раджа-йоги;

б) Раджа-йога становить собою систему психічних вправ, які ведуть до повного відриву від реальної дійсності.

3) обмеження розумової діяльності та концентрація на сприйняті свого внутрішнього світу.

„Бхагавадгіти” (світоглядна поема) розрізняє три йоги:

1) йогу вірності;

2) йогу пізнання;

3) йогу дії.

Вважалося, що дія є наслідком бажання. Але Крішна розриває цей причинно-наслідковий зв'язок та стверджує, що можливо бути вільним, діючи та виконуючи свій обов’язок, але лише в тому випадку, якщо навчишся виконувати дії без бажання та не турбуючись про результати своїх дій.

Сенс не в самій дії, а у відношенні до неї. Воля не в бездіяльності, оскільки навіть справами досягають волі.

Можливо бути вільним за будь-якого способу життя, оскільки спасіння не залежить від способу життя, воно залежить від відношення до того, що нам доводиться робити.

5. Характерні риси та основні школи філософії Стародавнього Китаю.

 

Особливостями філософії Стародавнього Китаю є такі риси:

1) виникла у VI-III ст. до н.е.;

2) заснована на п’яти книгах;

3) малодоступна через те, що викладалася на ієрогліфах;

4) проблематика філософії Стародавнього Китаю така:

а) проблема влади;

б) проблема управління людьми;

в) проблема сенсу життя.

Філософія Стародавнього Китаю виникає в період Чжаньго - „золотий вік китайської філософії”.

Філософи Стародавнього Китаю вважали, що зв’язок п’яти „першооснов”, а саме: води, вогню, металу, дерева та землі - створюють усе різноманіття явищ і речей.

Існувало шість основних шкіл філософії Стародавнього Китаю:

1) конфуціанська школа;

2) моїстська школа;

3) легістська школа;

4) даоська школа;

5) натурфілософи;

6) школа імен (софісти).

Більшість з них мають етико-політичний характер, інші школи - метафізичного направлення.

Засновником філософії Стародавнього Китаю є Конфуцій.

 

6. Конфуціанство.

 

Засновник конфуціанства - Конфуцій (551-479 рр. до н.е.), філософ, мислитель. Основна праця - „Лунь Юй”.

Основні ідеї конфуціанства:

1) небо і духи визначають закони розвитку суспільства, а також долю людини;

2) імператор є батьком усіх китайців;

3) основою порядків у державі є додержання усіма людьми „Лі”, тобто церемонії, ритуалу і традицій;

4) гуманізм.

Кожен китаєць повинен дотримуватися таких правил:

1) керуватися своїм обов’язком та законами, а не власними інтересами;

2) дотримуватися „золотої середини” у поведінці;

3) виконувати „золоте правило”, яке полягає у тому, щоб не робити іншому того, чого не бажаєш собі;

4) підкорюватися волі батьків, людей, старших за віком, а також начальству;

5) знати, означає знати людей та мотиви їх поведінки;

6) виражає світогляд духовної еліти, чиновництва, а також городян Китаю.

Основною проблемою у конфуціанстві є проблема управління.

В основі управління лежить не примушування народу або насильство над ним, а сила морального прикладу.

Конфуціанські уявлення про суспільство та державу ґрунтуються на ідеї особистісних відносин.

В управлінні народом конфуціанство надавало перевагу моралі перед правом, переконанню та силі прикладу перед примушуванням.

Вчення про знання:

1) вивчення неправильних поглядів шкідливе;

2) вчитися у древніх та у сучасників необхідно вибірково;

3) знання полягає як у сукупності знань, так і в методі розгляду самої проблеми;

4) вище знання може бути лише вродженим, але воно рідкісне.

Висловлювання Конфуція:

- Я слухаю слова людей і дивлюсь на їх дії.

- Знати, що потрібно робити, і не робити цього - найбільше боягузтво.

- Середина є точка, найближча до мудрості; не дійти до неї - теж саме, що її перейти.

- За різних принципів не знайти спільної мови.

- Той, хто прагне пізнати правильний шлях, але соромиться поганого одягу та їжі, той негідний того, щоб з ним вести бесіду.

- Той, хто бажає зберегти добро інших людей, вже зберіг своє власне.

- Серед трьох людей, з якими я йду по дорозі, для мене обов’язково знаходиться вчитель, я обираю найкращого і йду за ним, а гірших виправляю.

- Уникайте робити те, про що можете рано чи пізно пошкодувати.

- Коли ти бачиш добру людину, намагайся перевершити її; коли бачиш погану людину, вивчи своє серце.

- Вчитися і не мислити - марна трата часу; мислити і не вчитися - згубно.

 

 

Засновником даосизму є Лао-цзи (VI-Vст.). Основна праця Лао-цзи - „Дао де цзин”.

Основні ідеї даосизму:

1) жити необхідно у згоді з природою;

2) життя необхідно прожити без мудрощів;

3) виступати проти всіх технічних нововведень;

4) „Дао” означає першопричина, закон, шлях лежить в основі світу;

5) виступав за закриту та невелику державу;

6) пропагував культ „ідеї споглядання”.

7) усі речі з’являються і змінюються завдяки власному шляху - дао;

8) у світі немає незмінних речей, і в процесі зміни вони переходять у свою протилежність;

9) виступав за повернення до традицій первинного життя;

10) відхід від дао пов'язувався з культурою.

Даосизм займається питаннями об’єктивної картини світу у його абстрактно-філософському аспекті:

1) проблемами буття та небуття;

2) проблемами становлення.

Даоська картина світу така:

1) небуття первинне;

2) про небуття можна говорити лише негативно;

3) небуття породжує буття.

Соціальний ідеал даосів у минулому, коли життя було простим і нічого не заважало звичайному ходу подій, коли не було просвітництва.

Висловлювання Лао-цзи:

- Будьте уважні до своїх думок - вони початок вчинків.

- Мудра людина, знаючи себе, себе не виставляє.

- Правдиві слова схожі на свою протилежність.

- Нема біда більшої, ніж недооцінювати противника.

- На ненависть потрібно відповідати добром.

- Хто багато обіцяє, той не заслуговує довіри.

- Якщо хочеш, щоб люди йшли за тобою, йди за ними.

- Хто помер, але не був забутий, той безсмертний.

 




Переглядів: 1118

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Основні напрямки досліджень національних політологічних шкіл. | Роль та значення сівозмін. Теоретичні основи застосування сівозмін.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.011 сек.