• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

За масштабністю

ПЛАН

Дидактична мета та завдання

Ключові поняття

Тема 6. Типологія соціальних технологій та технологій соціальної роботи

Контрольні питання

1. Визначте найпоширеніші види забруднень для різних галузей промисловості.

2. Дайте визначення таким видам забруднення навколишнього середовища: фізичному, хімічному та біологічному.

3. Визначте основні забруднювачі біосфери і дайте оцінку їхнього впливу на здоров'я.

4. Дайте характеристику урбоекології як галузі екології

5. Які основні типи відходів людської діяльності?

Технологія, соціальна технологія, технологія в соціальній роботі.

1. Дати визначення поняттям;

2. Навести класифікацію соціальних технологій та технологій соціальної роботи.

Виховна мета:

Виховувати зацікавленість дисципліною, прагнення отримувати нові знання самостійно.

1. Поняття технології

2. Поняття соціальної технології. Загальна класифікація соціальних технологія.

3. Поняття технологій соціальної роботи та їх класифікація.

Список використаної літератури:

1. Алексеева Л.С., Бобкова П.В., Бурлака Г.Ю. / Под ред. А.М. Панова, Е.И.Холостовой // Справочное пособие по социальной работе. – М.: Юристъ, 1997. – 168 с.

2. Введення у соціальну роботу: Навчальний посібник. – К.: Фенікс, 2001. – 288 с.

3. Мигович І.І. Соціальна робота. Вступ до спеціальності. – Ужгород, 1997.

4. Социальная работа: теория и практика: Учеб. пособие / Отв. ред. д.и.н. проф. Е.И. Холостова, д.и.н. проф. А.С. Сорвина – М.: ИНФРА. – М., 2001. – 427 с.

5. Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під ред. В. Полтавця. – К.: Видавничий дім “КМ Аcademia”, 2000. – 236 с.

6. Социальная работа / Под общей редакцией проф. В.И. Курбатова. Серия “Учебники, учебные пособия”. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 576 с.

2. Поняття технології.

Технологія(від гр.- мистецтво, майстерність, вміння - вчення) - система знань про способи й засоби обробки і якісного перетворення об'єкта.

У науковій літературі є різні підходи до визначення сутності соціальних технологій. Зокрема стверджується, що технологія - це:

• спосіб управління, регулювання і планування соціальних процесів;

• сукупність прийомів, методів і впливів, що застосовуються для досягнення поставлених цілей;

• мистецтво, майстерність, уміння, сукупність методів обробки і якісного перетворення об'єкта;

• система знань про способи і засоби обробки і якісного перетворення об'єкта;

• переведення мови науки на конкретну мову рішень, нормативів;

• спосіб цілеспрямованого вирішення суспільних проблем у вигляді певного набору процедур і операцій;

• практична діяльність, яка характеризується раціональною послідовністю використання інструментарію для досягнення якісних результатів праці.

3. Поняття соціальної технології. Загальна класифікація соціальних технологія.

Соціальні технології - це система знань про оптимальні способи перетворення і регулювання соціальних відносин і процесів у життєдіяльності людей, а також сама практика алгоритмічного застосування оптимальних способів перетворення і регулювання соціальних відносин і процесів.

У сучасному понятті "технологія" виділяють три аспекти:

1) науковий: технологія являє собою науково розроблене рішення певної проблеми, що ґрунтується на досягненнях теорії і практики;

2) формально-описовий: технологія - це модель, опис цілей, змісту, методів і засобів, алгоритмів дій, що застосовуються для досягнення запланованих результатів;

3) процесуально-дієвий: технологія - це сам процес реалізації діяльності, послідовність та порядок функціонування і зміни всіх його компонентів, в тому числі об'єктів і суб'єктів діяльності.

Основою класифікації соціальних технологій можуть бути такі ознаки:

• ступінь асоційованості об'єкта впливу (особистість, суспільство, соціальні групи, трудовий колектив);

• масштаби та ієрархія впливу (глобальні, континентальні, регіональні і т.ін.);

• сфера соціалізації і життєдіяльності людей (виробнича, політична, соціальна, духовна);

• ступінь зрілості соціальних об'єктів;

• інструментарій, способи і засоби впливу, що використовуються для вирішення поставлених завдань;

• галузь суспільного життя: економіка, освіта, охорона здоров'я, наукова діяльність та ін.;

• рівень розробки соціальних технологій (теоретичний, конкретно-прикладний);

• мета, що реалізується в результаті застосування даної технології.

З так званої масштабності виділяють глобальні соціальні технології, мета яких - вирішення загальнолюдських проблем. Під цими технологіями розуміють такі цілі, методи, способи, які сприяють з'ясуванню не тільки внутрішньодержавних, а й світових тенденцій розвитку, зв'язку суспільства і природи. Одним із різновидів цих технологій є технологія глобального моделювання (дослідження питань збереження миру в світі, природи, забезпечення зростаючого населення Землі продовольством, енергією).

Глобальні соціальні технології характеризуються високою наукомісткістю, прогнозуванням кінцевого результату і набувають пріоритетного значення в період оновлення соціальних систем. Особливе значення серед них мають соціальні технології стабілізації системи, які покликані задіяти пріоритетні ресурси - людський потенціал, науку, культуру, освіту, соціальний інтелект, минулі й нові цінності, що дуже важливо для нинішнього етапу розвитку українського суспільства. Все це, як показує світовий досвід, у період оновлення оберігає систему від розпаду, хаосу і поглиблення кризи. Особливого значення в механізмі вироблення і реалізації глобальних технологій набуває питання збалансованості інноваційних і стабілізаційних технологій. У перехідні періоди, коли особливо необхідними є подібні технології, відмова від традиційних не дозволяє підготувати механізм прориву, отримати тимчасове полегшення від реформ, що проводяться, і порушує зв'язки, що склалися раніше.

Реалізація глобальних технологій модернізації передбачає виділення декількох етапів: 1. Інвентаризація, оцінка наявних соціальних ресурсів з метою їх збереження, збагачення, оптимізації, а не руйнування. 2. Визначення можливих варіантів соціального розвитку і прогнозів на майбутн, імовірних моделей їх реалізації. 3. Підготовка суспільної свідомості до впровадження інновацій, зміни системи ціннісних орієнтацій, висунення лідерів - новаторів, які несуть в собі елементи майбутнього.

Регіональні технології вивчають і рсатізують закономірності територіального соціального життя. Локальні соціальні технології застосовуються для вирішення місцевих проблем, що можуть містити як типові, так і оригінальні особливості. За ступенем новизни технології поділяють на інноваційні і рутинні. Інноваційні соціальні технології- методи і прийоми діяльності, спрямовані на нововведення у суспільстві. Це інноваційна діяльність, у результаті якої створюються та матеріалізуються суспільні ініціативи, котрі приводять до якісних змін в різних сферах життя, раціонального використання матеріальних, економічних і соціальних ресурсів. Особливого значення набувають інноваційні соціальні технології в кризові, перехідні періоди, коли практично повністю змінюються технології соціальних процесів та виникає гостра потреба в удосконаленні виробництва і управління, політичної й духовної сфер суспільного життя.

Рутинні соціальні технології характеризуються такими методами впливу па соціальні процеси, що засновані па минулому досвіді, мають незначну наукоємкість, не мотивують соціальний об'єкт, соціальну систему до змін. Вони відповідають такому типу соціальної організації й типу управління, що знаходяться в стадії регресу, замкнутості, відірваності від змін внутрішнього і зовнішнього середовища. Характерною ознакою рутинних соціальних технологій є відсутність вираженої стратегії пошуку, аналітичного і інформаційного підходу, вивчення суспільної думки та використання демократичних методів вирішення проблеми. Опора робиться на "минулий досвід", інтуїцію і надання переваги традиціям вчорашніх способів організації.

Специфіка соціального впливу на об'єкт може визначатися також рівнем суспільних відносин. У цьому зв'язку можна користуватися типологією, запропонованою проф. Л.Дятченком. Він поділяє соціальні технології на 3 групи: технології макросистем чи макротехнології, що включають в себе регіональні підсистеми суспільства, класи, партії, великі соціальні групи; мезотехнології - технології рівня міста, населеного пункту, великого трудового колективу; мікротехнології, які розраховані на невелике об'єднання людей, суспільні процеси на мікрорівні, включаючи технологічні процедури самоорганізаціїї, що забезпечують раціональне використання особистішого потенціалу.

Ряд дослідників класифікує соціальні технології за ступенем їх практичної включеності в організаційний процес технологічної розробки і соціального впливу. Так, А.Пригожин серед соціальних технологій виділяє: кабінетні, отримані на основі інформаційнологічного аналізу; лабораторні, створені в експериментальних, штучно створених умовах; польові, тобто отримані в реальному соціальному середовищі.

Досить відомі такі технології:

• інформаційні технології - являють собою оптимізацію самого інформаційного процесу, його відтворення і функціонування;

• історичні технології - передбачають осмислення історичного досвіду за законами соціальної технологізації, тобто технологізацію історичних знань як умови політичного, економічного, духовного і соціального діагностування;

• демографічні технології - вивчають та виробляють способи механізму відтворення населення, зміни його чисельності, складу і розміщення;

• політичні соціальні технології - методи вирішення політич­ них проблем, вироблення політики, її реалізації, здійснення політичної діяльності;

• соціальні технології згоди - методи досягнення порозуміння більшості населення стосовно вирішення найбільш актуальних питань суспільного життя (до цього типу можна віднести соціальні технології вирішення конфліктів);

• адміністративно-управлінські технології - способи безпосереднього (прямого) оперативного впливу на об'єкт;

• психологічні технології - способи впливу на психологічні процеси, властивості, явища, відносини, волю, характер особистості, міжособистісні взаємини.

Науковці виділяють шість основних видів соціальних технологій:

- технології забезпечення соціального функціонування суспільства (технології соціальної роботи);

- політичні технології;

- технології інформаційного забезпечення функціонування суспільства;

- технології економічного функціонування і розвитку власності;

- технології правового забезпечення функціонування суспільства;

- технології духовно-культурного розвитку.

Політичні технології покликані забезпечити процеси адміністративного і самоуправлінського регулювання суспільного життя. До них можна віднести: технології законодавчого забезпечення життєдіяльності суспільства; технології судового забезпечення політичного функціонування держави; технології функціонування виконавчих органів влади; технології діяльності органів місцевого самоуправління і технології функціонування громадських (політичних) організацій і рухів.

До технологій інформаційною забезпечення функціонування суспільства відносять насамперед технології друкованих і електронних ЗМІ, технології комп'ютерного виробництва, збереження і поширення інформації, технології інформаційного забезпечення соціальних процесів, рекламні технології, технології дизайну і моди.

Технології економічного функціонування суспільства й розвитку власності можна структурувати на макро- і мікроекономічні. До перших відносять технології забезпечення гарантій власності і дотримання зобов'язань в економічних взаєминах, антимонопольні технології, технології фіскальної і кредитно - грошової політики. Вони здійснюються на урядовому рівні. Мікроекономічні ж технології діють на рівні підприємств. До їх числа відносять технології виробничої, цінової, фінансової політики підприємств.

З політичними, економічними та іншими видами соціальних технологій тісно взаємодіють технології правового забезпечення функціонування суспільства. До них можна віднести технології регулювання норм конституційного, адміністративного, фінансового, цивільного, трудового, сімейного, кримінального права та ін.

Особливе місце в системі соціальних технологій займають технології духовнокультурного розвитку суспільства. Серед них виділяють технології освітньо-виховної діяльності, розвитку освіти і науки, розвитку літератури і мистецтва, дозвіллєвоорганізаційні технології.

Вміле застосування дієвих соціальних технологій може забезпечити прогресивний розвиток держави і вибір найбільш оптимального механізму суспільного функціонування.

Разом з тим слід наголосити, що не можна, спираючись лише на соціальні технології, вирішити всі економічні, соціальні і духовно-моральні проблеми.

4. Поняття технологій соціальної роботи та їх класифікація.

Технологія соціальної роботи - це одна із галузей соціальних технологій, що орієнтована на соціальне обслуговування, допомогу і підтримку громадян, які знаходяться у важкій життєвій ситуації.

Технологію соціальної роботи характеризують:

• динамічність - постійна зміна змісту і форм роботи з клієнтом, евристичність характеру діяльності;

• безперервність, зумовлена необхідністю постійно підтримувати безпосередній чи опосередкований зв'язок з клієнтом і здійснювати на нього вплив;

• циклічність, що виявляється в стереотипному, стійкому повторенні етапів, стадій, процедур у роботі з клієнтом;

• дискретність технологічного процесу, яка полягає в нерівномірності впливу на клієнтів з моменту визначення мети до виконання рішення.

Із поняттям "технологія соціальної роботи" у тісному взаємозв’язку знаходиться таке поняття, як "метод соціальної роботи". Інколи їх розглядають як синоніми чи підпорядковані явища (технологія в методі, методи в технології). Більшість дослідників стверджують, що методи по відношенню до технології можуть виступати її складовою частиною, забезпечуючи в сукупності вирішення проблеми.

Класифікація технологій у соціальній роботі необхідна з декількох причин:

• вона дозволяє упорядкувати технології соціальної роботи за певними критеріями, що спрощує вибір технологій і їх практичне використання;

• показує, для якої категорії об'єкта і для яких умов практичного застосування є в наявності технології соціальної роботи, а яких немає чи їхній вибір обмежений;

• сприяє створенню банку технологій соціальної роботи з урахуванням їхніх специфічних особливостей.

Залежно від рівня технології соціальної роботи поділяються на:

• прості (доступні неспеціалістам);

• складні (вимагають кваліфікації спеціаліста);

• комплексні (вимагають кваліфікації групи спеціалістів, які працюють у різних галузях.

F глобальні – спрямовані на вирішення загальних людських проблем

F територіальні:

û національні – спрямовані на вирішення проблем нації

û регіональні - спрямовані на вирішення проблем регіонів

û локальні - спрямовані на вирішення проблем області чи району

Переглядів: 1278