Післяпосівне (підживлення) .

Технологія та системи внесення добрив.

Вносити добрива потрібно за певною системою, яка б забезпечувала високий рівень мінерального живлення рослин упродовж усього вегетаційного періоду. Водночас не можна допускати внесення понад міру завищених доз добрив, що може стати причиною небажаних наслідків.

Основою побудови правильної системи внесення добрив є:

- забезпеченість грунту елементами мінерального живлення;

- біоекологічні особливості порід;

- розмір вилучення поживних речовин з грунту разом з садивним матеріалом;

- результати польових та вегетаційних досліджень.

Вірно визначена доза добрива може гарантувати близький до оптимального рівень живлення рослин протягом усього вегетаційного періоду та забезпечити високий вихід доброякісного садивного матеріалу, але тільки при внесенні добрив за раціональною системою. Основою для розробки раціональної системи застосування добрив є особливості росту та живлення окремих порід на різних етапах їх розвитку. Тому ефективність добрив багато в чому залежить від строків і способів їх внесення . Залежно від строків внесення розрізняють : допосівне (основне добриво),

припосівне (присадивне добриво),

Основне Основне органічне та мінеральне добриво вносять до сівби або садіння під глибоку оранку. Час внесення залежить від багатьох умов: ґрунту, клімату, агротехніки вирощування садивного матеріалу та властивостей добрив (азотні - весною).

Припосівне (присадивне) добриво призначене для живлення рослин у початковий період їх життя. У цій фазі сіянці більшість рослин не мають ще добре розвиненої кореневої системи і тому слабо використовують добрива, що внесені під глибоку оранку. Для забезпечення сіянців і саджанців елементами мінерального живлення у початковий період весною вносять легкодоступні форми добрив безпосередньо в зону загортання насіння чи садіння рослин. Сучасні комбіновані сівалки та саджалки дозволяють одночасно висівати насіння та вносити припосівне добриво. На осінні посіви припосівне добриво вносять весною по розтало-мерзлому ґрунту або під час першого боронування.

Підживлення рослин має велике значення для задоволення потреб рослин в поживних речовинах, нестача яких іноді спостерігається у періоди інтенсивного росту садивного матеріалу.

Розрізняють підживлення кореневе, коли добрива вносять в ґрунт або на його поверхню, і позакореневе, коли елементи мінерального живлення потрапляють у рослини через листя при обприскуванні їх розчином добрива.

Азотні добрива доцільно вносити весною на початку утворення листочків, а фосфорно-калійні – у період активного росту сіянців та саджанців. Перші сприяють швидкому росту листя, другі – розвитку кореневої системи.

Позакореневе підживлення найефективніше у степових незрошуваних розсадниках. Для цього використовують 0,5%-й розчин карбаміду і 20%-й розчин суперфосфату та калійних солей. Норма витрати рідини становить 800-1000 л/га на одне обприскування.

Питання для самоконтролю

1. Класифікація елементів мінерального живлення .

2. Класифікація добрив, які застосовуються в розсадниках.

3. Органічні добрива, їх характеристика та умови застосування.

4. Мінеральні добрива їх класифікація та характеристика.

5. Органо-мінеральні добрива та особливості їх використання.

6. Бактеріальні (мікробіологічні) добрива та особливості їх внесення.

7. Сучасні види добрив на прикладі добрив "Osmocote".

8. Основні ланки системи внесення добрив в розсадниках та їх значення в забезпеченні рослин елементами мінерального живлення.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Застосування добрив у відкритому та закритому грунті.	\|	Соціологічні дослідження освіти

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.

Післяпосівне (піджив­лення) .

Післяпосівне (підживлення) .