• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

СУТЬ РЕГУЛЮВАННЯ ЗВ'ЯЗКІВ

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ СУБ'ЄКТІВ НА ОПТОВОМУ РИНКУ.

Раціональність встановлення, дієвість і ефективність комерційних зв'язків значною мірою залежить від організаційно-правового регулювання взаємодії суб'єктів на оптовому ринку.

Видатний англійський вчений, філософ і економіст Джон Мейнард Кейнс ще на початку XIX століття у своїх роботах "Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей", "Для чого ринку держава" визначив порядок і необхідність державного втручання в соціально-економічний розвиток держави. Він підкреслював, що тільки держава може регулювати ринок на основі аналізу таких загальних показників, як національний доход, споживання, нагромадження.

Західна економіка нагромадила великий досвід державного регу­лювання ринку і підтвердила правомірність теорії Дж. М. Кейнса: без розумного державного регулювання ринку неможливі благополуччя людей, доля нації, її процвітання і доля самої держави.

Державне регулювання включає великий арсенал соціально-економічних заходів - затвердження правових основ ринкового механізму, що регламентують і ініціюють широке поле підприємницької діяльності, визначення і встановлення пріоритетів в розвитку народного господарства з одночасним впровадженням елементів пільгового оподаткування та інвестування науки, торгівлі, підприємств малого та середнього бізнесу, формування соціальних цінностей суспільства за рахунок регулювання діяльності фінансових, інвестиційних і трудових інститутів тощо.

Організаційно-правове регулювання господарської діяльності суб'єктів комерційної діяльності — це система зумовлених об'єктивним рівнем розвитку суспільних відносин нормативних документів, що регулюють ці відносини.

ЗАВДАННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЗВ'ЯЗКІВ

Основними завдання такого регулювання є:

- забезпечення реальної рівноправності всіх суб'єктів комерційної діяльності незалежно від форм власності;

- надання їм повної свободи у виборі партнерів і економічних пріоритетів;

- створення умов для розвитку ринкової конкуренції і обмеження монополізму;

- стимулювання ділової ініціативи, розумного ризику, заохочення тих напрямів діяльності, які співпадають з економічними пріоритетами держави;

- забезпечення ефективного контролю за діяльністю суб'єктів ко­мерційної діяльності.

Разом з тим, здійснюючи організаційно-правове регулювання взаємодії суб'єктів в процесі своєї господарської діяльності, держава не повин­на переступати ту хистку межу, за якою руйнується суть ринку як сфери вільного товарообігу, стримувати розвиток підприємницької діяльності.

З метою формування в державі ринкових відносин в Україні прийнято цілу низку законів, що регулюють і регламентують товарно-грошові відносини. Зокрема, державне регулювання ринкової взаємодії суб'єктів комерційної діяльності на оптовому ринку з питань поставок товарів здійснюється на основі пакету законів: "Про підприємництво", "Про підприємства", "Про споживчу кооперацію", "Про товарну біржу", "Про обмеження монополізму" та інші. Концептуальна єдність цих актів забезпечує орієнтацію на встановлення в Україні дійсно ринкового механізму. Однак відносини суб'єктів ринку у сфері виробництва і поставок товарів мають суттєві особливості. Тому аспекти господарських відносин з приводу поставок товарів значною мірою відбиваються і регламентуються Цивільним кодексом Української РСР, "Положением о поставках товаров народного потребления", затвердженим в 1988 р.

В "Положений о поставках товаров народного потребления" викладено основні принципи побудови взаємовідносин між суб'єктами ринку з питань поставок товарів, зокрема:

- порядок формування господарських договорів;

- основний зміст та правові основи вирішення основних питань договору;

- форми організації укладання договорів поставки;

- порядок вирішення господарських спорів, пов'язаних з постав­кою товарів, порядок розірвання договорів поставки товарів.

"Положение о поставках товаров народного потребления" безумовно втратило своє регулятивне значення, але оскільки законодавство Украіни ще недостатньо досконале, воно може застосовуватися як консультативно-методичний документ з врахуванням реалій сьогодення.

Що стосується конкретних норм, то вони визначаються договорами та контрактами, які не повинні входити в протиріччя з чинним законодавством.

Крім того, діють і інші нормативні акти (Інструкції про порядок приймання товарів за кількістю та якістю тощо), що регулюють господарські взаємовідносини промисловості і торгівлі з питань закупівель, приймання і продажу товарів. Всі вони спрямовані на подальше вдосконалення регулювання відносин, що виникають між підприємствами під час поставок товарів народного споживання.

5. ВИДИ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ.

СУТЬ І ФУНКЦІЇ ДОГОВОРІВ

Господарські зв'язки між сторонами-учасниками процесу товаропросування вважаються встановленими, коли укладено договір (контракт), який регламентує

відносини партнерів.

Господарський договір — це цивільно-правовий документ, призначенням якого е правове закріплення відносно постійних взаємних економічних обов'язків між незалежними суб'єктами господарювання.

Договір виконує такі функції:

- закріплює юридичні відносини між партнерами;

- встановлює порядок і способи виконання зобов'язань;

- передбачає способи захисту забезпечення зобов'язань.

Оскільки в останні роки кількість умовно-постійних зв'язків значно скоротилася, а між суб'єктами встановлюються, як правило, оперативні зв'язки, то вони регулюються різновидами господарських договорів - контрактами та угодами, які носять терміновий (як правило, разовий) характер.

Контракт — різновид господарського договору, в якому акцент переноситься зі строків і характеру взаємодії суб'єктів на предмет цієї взаємодії: його визначення, кількість, якість, умови передавання права власності на нього.

На відміну від договору у контракті строк взаємодії втрачає статус основного об'єкта договору і стає лише його умовою.

Угода — різновид господарського договору, в якому акцент зміщується на якісь умови взаємовідносин, певні права чи зобов'язання сторін.

КЛАСИФІКАЦІЯ ДОГОВОРІВ

У комерційній діяльності підприємств застосовуються різноманітні договори (контракти), які класифікуються за різними ознаками (рис. 2..).

Рис. 2. Класифікація договорів

За предметом договору розрізняють договори (контракти) щодо купівлі-продажу товарів і договори (контракти) щодо надання послуг.

За змістом комерційної діяльності виділяють:

- договори купівлі-продажу товарів, відповідно до яких продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму;

- договори постачання товарів, згідно з якими підприємства-постачальники зобов'язуються у певні строки або строк передати підприємствам-покупцям у власність певну продукцію, а підприємства-покупці зобов'язуються прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами.

Договори купівлі-продажу товарів відрізняються від договорів поставки тим, що,

по-перше, товари передаються покупцеві негайно після укладення договору, а у випадку поставки - через певний строк.

По-друге, тим, що предметом купівлі-продажу є певний товар, який існує фізично і належить підприємству-продавцю в момент укладення договору, предметом поставки ж може бути товар, визначений в момент укладення договору тільки за кількістю та якістю, або взагалі ще не вироблений;

- договори міни (товарообмінні), за якими сторонами проводиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. Тому до договору міни застосовуються відповідні правила про договори купівлі-продажу товарів;

- договори контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції;

- договори комісії, відповідно до яких одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду укласти одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента;

- договори консигнації, що передбачають постачання товарів однією стороною (консигнантом) на склади оптового посередника (консигнатора), який продає за певну винагороду товари покупцям. За своєю суттю договори консигнації є різновидом договорів комісії;

- договори-доручення, відповідно до яких одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені і за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Договори-доручення укладаються між продавцями (покупцями) і оптовими посередниками (агентами), які від імені і за рахунок своїх клієнтів укладають з третіми сторонами контракти чи угоди на купівлю чи продаж товарів.

За структурою господарських зв'язків виділяються внутрі- і міжсистемні договори, прямі і опосередковані.

За кількістю учасників розрізняють договори, коли кожна сторона представлена однією юридичною особою, і дольові договори, коли з однієї або обох сторін договору виступає дві і більше юридичні особи.

За організаційною формою укладання розрізняють договори, укладені на ярмарках, поза ярмарками, на біржах.

За строками дії договори бувають на господарський рік, коротко­строкові, сезонні і разові.

Ефективність комерційної діяльності, комерційний ризик значною мірою залежать від грамотного і точного складання умов договорів.

Переглядів: 2070