• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

СУТЬ РЕГУЛЮВАННЯ ЗВ'ЯЗКІВ

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ СУБ'ЄКТІВ НА ОПТОВОМУ РИНКУ.

Раціональність встановлення, дієвість і ефективність комерційних зв'язків значною мірою залежить від організаційно-правового регулювання взаємодії суб'єктів на оптовому ринку.

Видатний англійський вчений, філософ і економіст Джон Мейнард Кейнс ще на початку XIX століття у своїх роботах "Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей", "Для чого ринку держава" визначив порядок і необхідність державного втручання в соціально-економічний розвиток держави. Він підкреслював, що тільки держава може регулювати ринок на основі аналізу таких загальних показників, як національний доход, споживання, нагромадження.

Західна економіка нагромадила великий досвід державного регу­лювання ринку і підтвердила правомірність теорії Дж. М. Кейнса: без розумного державного регулювання ринку неможливі благополуччя людей, доля нації, її процвітання і доля самої держави.

Державне регулювання включає великий арсенал соціально-економічних заходів - затвердження правових основ ринкового механізму, що регламентують і ініціюють широке поле підприємницької діяльності, визначення і встановлення пріоритетів в розвитку народного господарства з одночасним впровадженням елементів пільгового оподаткування та інвестування науки, торгівлі, підприємств малого та середнього бізнесу, формування соціальних цінностей суспільства за рахунок регулювання діяльності фінансових, інвестиційних і трудових інститутів тощо.

Організаційно-правове регулювання господарської діяльності суб'єктів комерційної діяльності — це система зумовлених об'єктивним рівнем розвитку суспільних відносин нормативних документів, що регулюють ці відносини.

ЗАВДАННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЗВ'ЯЗКІВ

Основними завдання такого регулювання є:

- забезпечення реальної рівноправності всіх суб'єктів комерційної діяльності незалежно від форм власності;

- надання їм повної свободи у виборі партнерів і економічних пріоритетів;

- створення умов для розвитку ринкової конкуренції і обмеження монополізму;

- стимулювання ділової ініціативи, розумного ризику, заохочення тих напрямів діяльності, які співпадають з економічними пріоритетами держави;

- забезпечення ефективного контролю за діяльністю суб'єктів ко­мерційної діяльності.

Разом з тим, здійснюючи організаційно-правове регулювання взаємодії суб'єктів в процесі своєї господарської діяльності, держава не повин­на переступати ту хистку межу, за якою руйнується суть ринку як сфери вільного товарообігу, стримувати розвиток підприємницької діяльності.

З метою формування в державі ринкових відносин в Україні прийнято цілу низку законів, що регулюють і регламентують товарно-грошові відносини. Зокрема, державне регулювання ринкової взаємодії суб'єктів комерційної діяльності на оптовому ринку з питань поставок товарів здійснюється на основі пакету законів: "Про підприємництво", "Про підприємства", "Про споживчу кооперацію", "Про товарну біржу", "Про обмеження монополізму" та інші. Концептуальна єдність цих актів забезпечує орієнтацію на встановлення в Україні дійсно ринкового механізму. Однак відносини суб'єктів ринку у сфері виробництва і поставок товарів мають суттєві особливості. Тому аспекти господарських відносин з приводу поставок товарів значною мірою відбиваються і регламентуються Цивільним кодексом Української РСР, "Положением о поставках товаров народного потребления", затвердженим в 1988 р.

В "Положений о поставках товаров народного потребления" викладено основні принципи побудови взаємовідносин між суб'єктами ринку з питань поставок товарів, зокрема:

- порядок формування господарських договорів;

- основний зміст та правові основи вирішення основних питань договору;

- форми організації укладання договорів поставки;

- порядок вирішення господарських спорів, пов'язаних з постав­кою товарів, порядок розірвання договорів поставки товарів.

"Положение о поставках товаров народного потребления" безумовно втратило своє регулятивне значення, але оскільки законодавство Украіни ще недостатньо досконале, воно може застосовуватися як консультативно-методичний документ з врахуванням реалій сьогодення.

Що стосується конкретних норм, то вони визначаються договорами та контрактами, які не повинні входити в протиріччя з чинним законодавством.

Крім того, діють і інші нормативні акти (Інструкції про порядок приймання товарів за кількістю та якістю тощо), що регулюють господарські взаємовідносини промисловості і торгівлі з питань закупівель, приймання і продажу товарів. Всі вони спрямовані на подальше вдосконалення регулювання відносин, що виникають між підприємствами під час поставок товарів народного споживання.

5. ВИДИ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ.

СУТЬ І ФУНКЦІЇ ДОГОВОРІВ

Господарські зв'язки між сторонами-учасниками процесу товаропросування вважаються встановленими, коли укладено договір (контракт), який регламентує

відносини партнерів.

Господарський договір — це цивільно-правовий документ, призначенням якого е правове закріплення відносно постійних взаємних економічних обов'язків між незалежними суб'єктами господарювання.

Договір виконує такі функції:

- закріплює юридичні відносини між партнерами;

- встановлює порядок і способи виконання зобов'язань;

- передбачає способи захисту забезпечення зобов'язань.

Оскільки в останні роки кількість умовно-постійних зв'язків значно скоротилася, а між суб'єктами встановлюються, як правило, оперативні зв'язки, то вони регулюються різновидами господарських договорів - контрактами та угодами, які носять терміновий (як правило, разовий) характер.

Контракт — різновид господарського договору, в якому акцент переноситься зі строків і характеру взаємодії суб'єктів на предмет цієї взаємодії: його визначення, кількість, якість, умови передавання права власності на нього.

На відміну від договору у контракті строк взаємодії втрачає статус основного об'єкта договору і стає лише його умовою.

Угода — різновид господарського договору, в якому акцент зміщується на якісь умови взаємовідносин, певні права чи зобов'язання сторін.

КЛАСИФІКАЦІЯ ДОГОВОРІВ

У комерційній діяльності підприємств застосовуються різноманітні договори (контракти), які класифікуються за різними ознаками (рис. 2..).

Рис. 2. Класифікація договорів

За предметом договору розрізняють договори (контракти) щодо купівлі-продажу товарів і договори (контракти) щодо надання послуг.

За змістом комерційної діяльності виділяють:

- договори купівлі-продажу товарів, відповідно до яких продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму;

- договори постачання товарів, згідно з якими підприємства-постачальники зобов'язуються у певні строки або строк передати підприємствам-покупцям у власність певну продукцію, а підприємства-покупці зобов'язуються прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами.

Договори купівлі-продажу товарів відрізняються від договорів поставки тим, що,

по-перше, товари передаються покупцеві негайно після укладення договору, а у випадку поставки - через певний строк.

По-друге, тим, що предметом купівлі-продажу є певний товар, який існує фізично і належить підприємству-продавцю в момент укладення договору, предметом поставки ж може бути товар, визначений в момент укладення договору тільки за кількістю та якістю, або взагалі ще не вироблений;

- договори міни (товарообмінні), за якими сторонами проводиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. Тому до договору міни застосовуються відповідні правила про договори купівлі-продажу товарів;

- договори контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції;

- договори комісії, відповідно до яких одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду укласти одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента;

- договори консигнації, що передбачають постачання товарів однією стороною (консигнантом) на склади оптового посередника (консигнатора), який продає за певну винагороду товари покупцям. За своєю суттю договори консигнації є різновидом договорів комісії;

- договори-доручення, відповідно до яких одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені і за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Договори-доручення укладаються між продавцями (покупцями) і оптовими посередниками (агентами), які від імені і за рахунок своїх клієнтів укладають з третіми сторонами контракти чи угоди на купівлю чи продаж товарів.

За структурою господарських зв'язків виділяються внутрі- і міжсистемні договори, прямі і опосередковані.

За кількістю учасників розрізняють договори, коли кожна сторона представлена однією юридичною особою, і дольові договори, коли з однієї або обох сторін договору виступає дві і більше юридичні особи.

За організаційною формою укладання розрізняють договори, укладені на ярмарках, поза ярмарками, на біржах.

За строками дії договори бувають на господарський рік, коротко­строкові, сезонні і разові.

Ефективність комерційної діяльності, комерційний ризик значною мірою залежать від грамотного і точного складання умов договорів.

Переглядів: 2017