![]()
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
СУТЬ РЕГУЛЮВАННЯ ЗВ'ЯЗКІВОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ СУБ'ЄКТІВ НА ОПТОВОМУ РИНКУ. Раціональність встановлення, дієвість і ефективність комерційних зв'язків значною мірою залежить від організаційно-правового регулювання взаємодії суб'єктів на оптовому ринку. Видатний англійський вчений, філософ і економіст Джон Мейнард Кейнс ще на початку XIX століття у своїх роботах "Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей", "Для чого ринку держава" визначив порядок і необхідність державного втручання в соціально-економічний розвиток держави. Він підкреслював, що тільки держава може регулювати ринок на основі аналізу таких загальних показників, як національний доход, споживання, нагромадження. Західна економіка нагромадила великий досвід державного регулювання ринку і підтвердила правомірність теорії Дж. М. Кейнса: без розумного державного регулювання ринку неможливі благополуччя людей, доля нації, її процвітання і доля самої держави. Державне регулювання включає великий арсенал соціально-економічних заходів - затвердження правових основ ринкового механізму, що регламентують і ініціюють широке поле підприємницької діяльності, визначення і встановлення пріоритетів в розвитку народного господарства з одночасним впровадженням елементів пільгового оподаткування та інвестування науки, торгівлі, підприємств малого та середнього бізнесу, формування соціальних цінностей суспільства за рахунок регулювання діяльності фінансових, інвестиційних і трудових інститутів тощо. Організаційно-правове регулювання господарської діяльності суб'єктів комерційної діяльності — це система зумовлених об'єктивним рівнем розвитку суспільних відносин нормативних документів, що регулюють ці відносини. ЗАВДАННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЗВ'ЯЗКІВ Основними завдання такого регулювання є: - забезпечення реальної рівноправності всіх суб'єктів комерційної діяльності незалежно від форм власності; - надання їм повної свободи у виборі партнерів і економічних пріоритетів; - створення умов для розвитку ринкової конкуренції і обмеження монополізму; - стимулювання ділової ініціативи, розумного ризику, заохочення тих напрямів діяльності, які співпадають з економічними пріоритетами держави; - забезпечення ефективного контролю за діяльністю суб'єктів комерційної діяльності. Разом з тим, здійснюючи організаційно-правове регулювання взаємодії суб'єктів в процесі своєї господарської діяльності, держава не повинна переступати ту хистку межу, за якою руйнується суть ринку як сфери вільного товарообігу, стримувати розвиток підприємницької діяльності. З метою формування в державі ринкових відносин в Україні прийнято цілу низку законів, що регулюють і регламентують товарно-грошові відносини. Зокрема, державне регулювання ринкової взаємодії суб'єктів комерційної діяльності на оптовому ринку з питань поставок товарів здійснюється на основі пакету законів: "Про підприємництво", "Про підприємства", "Про споживчу кооперацію", "Про товарну біржу", "Про обмеження монополізму" та інші. Концептуальна єдність цих актів забезпечує орієнтацію на встановлення в Україні дійсно ринкового механізму. Однак відносини суб'єктів ринку у сфері виробництва і поставок товарів мають суттєві особливості. Тому аспекти господарських відносин з приводу поставок товарів значною мірою відбиваються і регламентуються Цивільним кодексом Української РСР, "Положением о поставках товаров народного потребления", затвердженим в 1988 р. В "Положений о поставках товаров народного потребления" викладено основні принципи побудови взаємовідносин між суб'єктами ринку з питань поставок товарів, зокрема: - порядок формування господарських договорів; - основний зміст та правові основи вирішення основних питань договору; - форми організації укладання договорів поставки; - порядок вирішення господарських спорів, пов'язаних з поставкою товарів, порядок розірвання договорів поставки товарів. "Положение о поставках товаров народного потребления" безумовно втратило своє регулятивне значення, але оскільки законодавство Украіни ще недостатньо досконале, воно може застосовуватися як консультативно-методичний документ з врахуванням реалій сьогодення. Що стосується конкретних норм, то вони визначаються договорами та контрактами, які не повинні входити в протиріччя з чинним законодавством. Крім того, діють і інші нормативні акти (Інструкції про порядок приймання товарів за кількістю та якістю тощо), що регулюють господарські взаємовідносини промисловості і торгівлі з питань закупівель, приймання і продажу товарів. Всі вони спрямовані на подальше вдосконалення регулювання відносин, що виникають між підприємствами під час поставок товарів народного споживання. 5. ВИДИ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ. СУТЬ І ФУНКЦІЇ ДОГОВОРІВ Господарські зв'язки між сторонами-учасниками процесу товаропросування вважаються встановленими, коли укладено договір (контракт), який регламентує відносини партнерів. Господарський договір — це цивільно-правовий документ, призначенням якого е правове закріплення відносно постійних взаємних економічних обов'язків між незалежними суб'єктами господарювання. Договір виконує такі функції: - закріплює юридичні відносини між партнерами; - встановлює порядок і способи виконання зобов'язань; - передбачає способи захисту забезпечення зобов'язань. Оскільки в останні роки кількість умовно-постійних зв'язків значно скоротилася, а між суб'єктами встановлюються, як правило, оперативні зв'язки, то вони регулюються різновидами господарських договорів - контрактами та угодами, які носять терміновий (як правило, разовий) характер. Контракт — різновид господарського договору, в якому акцент переноситься зі строків і характеру взаємодії суб'єктів на предмет цієї взаємодії: його визначення, кількість, якість, умови передавання права власності на нього. На відміну від договору у контракті строк взаємодії втрачає статус основного об'єкта договору і стає лише його умовою. Угода — різновид господарського договору, в якому акцент зміщується на якісь умови взаємовідносин, певні права чи зобов'язання сторін. КЛАСИФІКАЦІЯ ДОГОВОРІВ У комерційній діяльності підприємств застосовуються різноманітні договори (контракти), які класифікуються за різними ознаками (рис. 2..). Рис. 2. Класифікація договорів За предметом договору розрізняють договори (контракти) щодо купівлі-продажу товарів і договори (контракти) щодо надання послуг. За змістом комерційної діяльності виділяють: - договори купівлі-продажу товарів, відповідно до яких продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму; - договори постачання товарів, згідно з якими підприємства-постачальники зобов'язуються у певні строки або строк передати підприємствам-покупцям у власність певну продукцію, а підприємства-покупці зобов'язуються прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами. Договори купівлі-продажу товарів відрізняються від договорів поставки тим, що, по-перше, товари передаються покупцеві негайно після укладення договору, а у випадку поставки - через певний строк. По-друге, тим, що предметом купівлі-продажу є певний товар, який існує фізично і належить підприємству-продавцю в момент укладення договору, предметом поставки ж може бути товар, визначений в момент укладення договору тільки за кількістю та якістю, або взагалі ще не вироблений; - договори міни (товарообмінні), за якими сторонами проводиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. Тому до договору міни застосовуються відповідні правила про договори купівлі-продажу товарів; - договори контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції; - договори комісії, відповідно до яких одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду укласти одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента; - договори консигнації, що передбачають постачання товарів однією стороною (консигнантом) на склади оптового посередника (консигнатора), який продає за певну винагороду товари покупцям. За своєю суттю договори консигнації є різновидом договорів комісії; - договори-доручення, відповідно до яких одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені і за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Договори-доручення укладаються між продавцями (покупцями) і оптовими посередниками (агентами), які від імені і за рахунок своїх клієнтів укладають з третіми сторонами контракти чи угоди на купівлю чи продаж товарів. За структурою господарських зв'язків виділяються внутрі- і міжсистемні договори, прямі і опосередковані. За кількістю учасників розрізняють договори, коли кожна сторона представлена однією юридичною особою, і дольові договори, коли з однієї або обох сторін договору виступає дві і більше юридичні особи. За організаційною формою укладання розрізняють договори, укладені на ярмарках, поза ярмарками, на біржах. За строками дії договори бувають на господарський рік, короткострокові, сезонні і разові. Ефективність комерційної діяльності, комерційний ризик значною мірою залежать від грамотного і точного складання умов договорів.
|
||||||||
|