Фінансування витрат на виробництво і реалізацію продукції в промисловості.

Лекція Фінанси промисловості

План

1. Фінансування витрат на виробництво і реалізацію продукції в промисловості.

2. Обігові кошти, їх реалізація і управління в промисловості.

3. Виручка від реалізації продукції, валовий доход, грошові накопичення і прибуток в промисловості. (дам сам на наступній парі)

Фінанси промисловості займають провідне місце в загальній системі фінансів підприємств галузей економіки України. Це визначається передусім тим, що вони обслуговують таку галузь народного господарства, в якій створюється велика частина сукупного громадського продукту, національного доходу і грошових накопичень. Промислові підприємства в процесі своєї діяльності взаємодіють з підприємствами інших галузей народного господарства (сільського господарства, будівництва, транспорту, торгівлі). Тому їх фінанси тісно пов'язані з фінансами інших галузей економіки країни. Методи організації і планування фінансів промисловості лежать в основі організації і планування інших галузей з урахуванням особливостей їх технології і економіки.

Усі витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, промислові підприємства роблять значно раніше за їх відшкодування з виручки від реалізації продукції. У зв'язку з цим у підприємств виникає потреба в засобах на купівлю необхідних видів сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, палива, на оплату праці працівників підприємств і ряд інших витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Внаслідок того, що процес виробництва здійснюється в певній технологічній послідовності, коли безперервно відбуваються стадії придбання сировини і підготовки її до виробництва - перетворення сировини на напівфабрикати, потім в незавершене виробництво і, нарешті, в готову продукцію, потреба в засобах на покриття виробничих витрат на кожній з цих стадій виникає у промислових підприємств одночасно. В заміну раніше купленої сировини і витраченого на виготовлення напівфабрикатів підприємству необхідно придбати нову партію сировини, зробити запас напівфабрикатів, використаний на незавершене виробництво. В цей же час незавершене виробництво у міру виходу готової продукції поповнюється шляхом використання напівфабрикатів, а запаси готової продукції на складі промислового підприємства в ході її реалізації заповнюються за рахунок незавершеного виробництва. В результаті такої послідовності і безперервності процесу виробництва засоби, вкладені в ці витрати, переходять з однієї стадії в іншу, здійснюють кругообіг. Після завершення кругообігу вони, як правило, повністю відшкодовуються підприємством з виручки від реалізації продукції. Отже, вони не витрачаються безповоротно, а лише авансуються, постійно знаходячись в обороті підприємства. У зв'язку з цим кожне промислове підприємство, для нормального здійснення своєї господарської діяльності, повинне мати в своєму розпорядженні певну суму таких коштів. Державні (казенні) промислові підприємства у момент їх створення наділяються такими засобами шляхом інвестицій в обігові кошти за рахунок асигнувань з державного бюджету або інших джерел вищестоящої господарської організації (міністерства), до складу якої входить це підприємство. Комерційній промислові підприємства наділяються для цих цілей необхідними засобами за рахунок власних джерел і запозичених коштів у вигляді кредитів, випуску цінних паперів.

Основою для визначення потрібної суми власних обігових коштів є обсяг виробництва, кошториси витрат на виробництво, тривалість виробничого циклу і умови заготівлі і придбання сировини, палива і інших необхідних матеріалів.

У подальші роки діяльності підприємства необхідний приріст обігових коштів покривається за рахунок власних ресурсів і кредитів банків.

Підприємства в процесі своєї діяльності здійснюють матеріальні і грошові витрати на розширене відтворення основних фондів і оборотних коштів, виробництво і реалізацію продукції, соціальний розвиток своїх колективів та інш.

Усі види витрат на виробництво продукції групуються по наступних елементах витрат :

- сировина і основні матеріали (включаючи витрати, пов'язані з використанням природних ресурсів), допоміжні матеріали, паливо, енергія;

- заробітна плата - основна і додаткова;

- відрахування на державне соціальне страхування;

- амортизація основних фондів;

- інші витрати.

Детальний перелік витрат на виробництво і реалізацію продукції встановлюється Податковим кодексом України, П(С)БО 16 «Витрати» (затвер. наказом Мінфін Укр. від 31.12.99, № 318) та іншими нормативно-правовими актами в залежності від виду продукції що виробляється промисловим підприємством.

Сукупність виробничих витрат показує, в що підприємству виходить виготовлення продукції, яка випускається, тобто виробничу собівартість продукції.

Виробнича собівартість і позавиробничі витрати складають повну собівартість продукції.

Таким чином, на практиці під собівартістю розуміють грошове вираження поточних витрат підприємства на виробництво і збут продукції. Як економічна категорія собівартість є частиною вартості продукції, що відокремилася, складається з витрат минулої матеріалізованої праці і заробітної плати. Собівартість відбиває велику частину вартості продукції і як показник госпрозрахункової діяльності підприємства швидко реагує на ефективність використання виробничих ресурсів, підвищення фондовіддачі, економію сировини, матеріалів, палива і енергії, зростання продуктивності праці. Вона знаходиться в тісному взаємозв'язку з іншим важливим показником ефективності - рентабельністю, впливаючи на її величину.

По структурі витрат на виробництво підприємства підрозділяються на:

1) матеріаломісткі - підприємства легкої, харчової, хімічної, металургійної промисловості, машинобудування;

2) трудомісткі - підприємства вугільної, торф'яної, лісової промисловості;

3) паливомісткі - підприємства енергетики;

4) з високою долею амортизації - підприємства нафтовидобувної, газової промисловості.

Величина витрат на реалізовану продукцію не співпадає з об'ємом витрат на виробництво продукції за рахунок залишків нереалізованої продукції на початок і кінець року і невиробничих витрат, які повністю відносяться на реалізовану продукцію.

Розмір витрат на реалізовану продукцію (Зр) можна визначити по наступній формулі:

Зр= З1 + Т – З2 + С,

де З1 - залишки нереалізованої продукції на початок року за виробничою собівартістю;

Т - готова продукція поточного року за виробничою собівартістю;

З2 - передбачувані залишки на кінець поточного року за виробничою собівартістю;

С - позавиробничі витрати на рік.

В України, на сьогоднішній день, розроблені та діють наступні методичні рекомендації щодо формування собівартості продукції:

Вказані вище методичні рекомендації можуть використовуватися при оформленні як планової, так і фактичної собівартості, але конкретні правила визначення фактичної собівартості кожне підприємство визначає самостійно і відбиває їх в Обліковій політиці підприємства. При цьому потрібно мати на увазі, що приведені вище методичні рекомендації у більшості своїй містять тільки загальні підходи до калькуляції, що ґрунтуються на застарілих підходах у визначенні складу прямих і загальновиробничих витрат і розподілі загальновиробничих витрат, крім того в них не враховуються вимоги та новації Податкового кодексу України, так як вони були розроблені до його впровадження.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Народні свята, фестивалі	\|	Обігові кошти, їх реалізація і управління в промисловості.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.