ЖИРОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

План

Лекція 8. Вітаміни. Біологічне окиснення. Сеча

1. Загальна характеристика вітамінів, класифікація, вплив на організм. Авітамінози.

2. Біологічне окиснення.

3. Загальна характеристика сечі.

Вітаміни – це низькомолекулярні біологічні активні речовини, що забезпечують нормальний плин біохімічних і фізіологічних процесів в організмі. Вони є необхідною складовою їжі і діють на обмін речовин у дуже малих кількостях. Добова потреба у вітамінах виміряється в міліграмах, мікрограмах. Деякі вітаміни можуть узагалі не синтезуватися в організмі чи синтезуватися в недостатніх кількостях і повинні надходити ззовні (добова потреба холіну - 1 г/доб, добова потреба в поліненасичених вищих жирних кислотах 1 г/доб). Вітаміни містяться в продуктах рослинного і тваринного походження, тому важливо знати зміст вітамінів у продукті. З харчових продуктів вітаміни виділяють використовуючи полярні і неполярні розчинники. Для кількісного визначення використовують флюорометричні, спектрометричні, титрометричні, фотоколориметричні методи. Для поділу вітамінів використовуються хроматографічні методи. Усі вітаміни різноманітні по хімічній будівлі, і властивостям. І їх розділяють на 2 групи по розчинності:

водорозчинні вітаміни - С, група В, РР, Р і ін.

жиророзчинні - А, Д, Е, К.

Вітаміни називають латинськими буквами (А, В, С, D) чи хімічною назвою по авітамінозу, який властивий даному вітаміну. Провітаміни - речовини, що за певних умов переходять у вітаміни (каротин, наприклад, переходить у вітамін А, 7-дегідрохолестерин переходить у вітамін Д3). При недостачі вітамінів розвивається гіповітаміноз, а при відсутності їх розвивається авітаміноз. При надлишку вітамінів розвивається гіпервітаміноз. Розрізняють первинні (екзогенні) і вторинні (ендогенні) авітамінози. Причиною перших у більшості випадків є недостатнє надходження до організму вітамінів з продуктами харчування, а також незбалансованість раціону людини і тварин. Причиною ендогенних авітамінозів є порушення обміну речовин при різних захворюваннях, внаслідок чого навіть при достатньому надходженні в організм вітаміни не засвоюються. Найчастіше причиною авітамінозів є несприятлива дія одночасно кількох факторів як ендогенного, гак і екзогенного характеру.

Причини авітамінозів:

1. При дефіциті вітамінів у їжі

2. При порушенні процесу усмоктування вітамінів у кров, при захворюванні кишечника.

3. При порушенні механізмів, що лежать в основі дії вітаміну на клітину (при вагітності).

4. При ряді професійних захворювань – у водіїв, робітників гарячих цехів і ін., коли потрібно більше вітамінів, чим у звичайних умовах.

Вітаміни нестійкі проти дії зовнішніх факторів – високої температури, йонізуючого випромінювання, рН середовища, дії кислот і лугів, що слід враховувати при зберіганні і переробці плодів та овочів. Бурхливий розвиток вітамінології поставив перед вченими ряд важливих проблематичних завдань, від вирішення яких в значній мірі залежить розкриття таємниць складних систем живої клітини. Біологічна роль вітамінів – вплив на функції ферментів. Велика частина вітамінів у виді коферментів чи кофакторів входить до складу ферментів.

Вітамін В₁ (тіамін).Кристалічний препарат у виді безбарвних голок, добре розчинний у воді, крижаній оцтовій кислоті, етиловому спирті. Стійкий у кислому середовищі при температурі 140 градусів. Кислі розчини вітаміну В₁ можна стерилізувати. При варінні їжі вітамін може руйнуватися (чи при перебуванні в лужному середовищі) або вимиватися у воду. Під дією окисників В₁ переходить у тіохром, що легко визначити по інтенсивній синій флюоресценції. Реакція покладена в основу кількісного визначення вітаміну В₁. стійкий до ультрафіолетових променів. У природі розповсюджений широко. Більше всього в рослинних продуктах. Особливо багато в сухих харчових і пивних дріжджах, у неочищеному рисі, борошні, горосі. У тваринних продуктах - у печінці, нирках, серці, головному мозку.

Вітамін В₂, рибофлавін добре розчинний у воді. Жовтокристалічне забарвлення. Руйнується при опроміненні ультрафіолетовими променями. Водяні розчини володіють жовто-зеленим флюоресцуючим забарвленням, що може використовуватися для кількісного визначення вітаміну в тих чи інших продуктах. Молекула рибофлавіну має окислювально-відновні властивості, приєднуючи 2 атоми водню, відновлюється в безбарвну лейкосполуку. Широко розповсюджений у природі. У тваринних продуктах - печінка, нирки, серце, молочні продукти. У рослинних продуктах - пивні дріжджі. Добова потреба 2-4 мг.

Гіпо й авітаміноз вітаміну В₂:

1. Анемія – зниження кількості гемоглобіну й еритроцитів на одиницю маси крові.

2. Неврологічні розлади (м'язова слабість, пекучі болі в ногах, атаксія - порушення ходи, сповільнення руху, неможливість швидко зробити рух).

3. Зупинка росту волосся, а внаслідок цього випадання волосся.

4. Васкуоляризація (проростання грубих судин у роговицю спричиняє її помутніння в зменшення гостроти зору) і запалення роговиці - кератит, катаракти (помутніння кришталика, не можна забувати що в лікуванні будь-якої катаракти необхідно вводити в організм вітаміни групи В і особливо В₂, тому що вони поліпшують процеси метаболізму в кришталику і перешкоджають подальшому розвитку захворювання).

5. Запалення слизистої оболонки ротової порожнини, губ, ясен.

6. Дегенерація мієлинової оболонки периферичних нервів, що супроводжується паралічем нижніх кінцівок.

До цієї групи вітамінів належать вітаміни, що розчиняються в органічних розчинниках – спирті, ацетоні, бензолі, а також у жирах. Вони у значній кількості нагромаджуються в тканинах тваринних організмів, створюючи своєрідні депо. Їх не виявлено у складі ферментних систем. Вони включаються в білково-ліпідні мембрани клітин і клітинних органел, забезпечуючи в них важливі метаболічні процеси, які значною мірою визначають життєдіяльність організму.

Вітамін А(ретинол). Вітамін А є одним з найбільш вивчених вітамінів, з відкриття якого почалась історія вітамінології. У чистому вигляді вітамін А – блідо-жовті голчасті кристали, не розчинні у воді і добре розчинні в жирах і органічних розчинниках (ефірі, бензині, ацетоні). Вітамін стійкий проти дії високої температури в безкисневому середовищі. При наявності кисню він швидко руйнується, навіть при звичайній температурі. Біологічна дія. В організмі людини і тварин вітамін А відіграє досить важливу біологічну роль. Він необхідний для забезпечення процесів росту, розвитку організму, диференціації клітин і тканин. При нестачі вітаміну у піддослідних тварин сповільнюється ріст, знижується жива маса, спостерігається загальна слабкість, послаблюються захисні функції організму і тварини гинуть. Встановлено, що вітамін А необхідний для нормального функціонування епітеліальних клітин. При нестачі вітаміну шкіра і слизові оболонки втрачають вологу, стають сухими, спостерігається ороговіння епітелію, дерматити. Пошкодження слизових оболонок дихальних шляхів зумовлює виникнення бронхітів, запалення верхніх дихальних шляхів. Здатність вітаміну А запобігати виникненню інфекційних захворювань забезпечила його назву – антиінфекційний. Найбільш специфічна функція вітаміну А в організмі людини – участь його в акті зору. Тому однією з ранніх ознак А-авітамінозу є послаблення темпової адаптації – зниження зору при слабкому освітленні з наступною втратою його в сутінках – «куряча сліпота» (гемеролопія). На наступному етапі авітамінозу порушується будова захисного епітелію рогової оболонки органів зору. Спостерігається її ороговіння, висихання, втрата прозорості. Виникає захворювання, яке називається ксерофтальміїю (висихання). Таким же змінам піддається і епітелій слізних залоз. Функція слізної рідини полягає в постійному обмиванні поверхні очного яблука, видаленні механічних подразників і знищенні мікроорганізмів за участю лізоциму, що входить до її складу. При ксерофтальмії в рогівку ока проникають мікроорганізми, виникає запалення її і розм'якшення, внаслідок чого наступає часткова або повна втрата зору.

Вітамін А бере участь в утворенні зорового пурпуру, або білка родопсину,– основного світлочутливого елемента сітківки ока, а також зорового пігменту колбочок – йодопсину. Колбочки малочутливі й функціонують на світлі. За їх участю людина розрізняє кольори і їхні відтінки. Палички досить чутливі до світла і зумовлюють зір при слабкому освітленні, в сутінках. За допомогою паличок розрізняють білий і чорний кольори. При нестачі вітаміну А відновлення зорового пурпуру проходить досить повільно, з великими труднощами, з чим і пов'язані порушення адаптації органів зору в темряві. Вважають також, що вітамін А сприяє синтезу зорового пігменту колбочок – йодопсину – і таким чином забезпечує здатність розрізняти кольори, особливо синій і жовтий.

Застосовують вітамін А для лікування авітамінозів, а також при деяких захворюваннях шкіри та епітеліальних тканин, інфекційних захворюваннях, захворюваннях внутрішніх органів, печінки, нирок, сечового міхура, порушенні процесів травлення, гіперфункції щитовидної залози, опіках, виразках.

Поширення і потреба. Вітамін А міститься в продуктах тваринного походження. Особливо багато його є в риб'ячому жирі. Добувають його з печінки кита, моржа, тюленя, тріски, морського окуня. У вигляді каротинів міститься він у рослинних продуктах, особливо у тих, які мають велику кількість жовтих пігментів: моркві, абрикосах та ін. Незначна кількість вітаміну А міститься у свинині, баранині, яловичині, рослинних оліях, дуже мало його у свинячому та яловичому жирах. Маргарин, який випускається харчовою промисловістю, збагачується вітаміном А. Добова потреба у вітаміні А дорослої людини становить 0,75-1,5 мг. Надмірне введення вітаміну А до організму може викликати гіпервітаміноз, який виявляють як гостре отруєння організму.

Вітамін D

Біологічна дія вітаміну D. При недостатньому надходженні вітаміну D з продуктами харчування і порушенні ендогенного синтезу його при «світловому голодуванні» виникає D-авітаміноз – захворювання, що дістало назву рахіту. Ранні ознаки захворювання виявляються в міопатіях (втрата тонусу м'язів, ослаблення їх – гіпотонія). У дітей спостерігаються втрата апетиту, апатія, диспепсичні явища (блювання, понос). Вони худнуть, втрачають масу, відстають у загальному розвитку, часто хворіють інфекційними захворюваннями. У хворих значно зменшується вміст гемоглобіну, порушується діяльність серцево-судинної системи, знижується артеріальний тиск, збільшуються розміри серця. Спостерігається підвищена збудливість, пітливість, поганий сон.

У дорослих можуть спостерігатися явища D-авітамінозу, які виявляються загальною слабкістю, швидкою стомлюваністю, біллю в суглобах і м'язах.

Вітамін D сприяє всмоктуванню і засвоєнню кальцію в кишках та посилює реабсорбцію фосфору в ниркових канальцях, завдяки чому підтримується нормальне співвідношення міжданими елементами в сироватці крові. Вітамін D, крім того, сприяє переходу кальцію з крові у кісткову тканину. При рахіті порушується співвідношення між кальцієм і фосфором у крові в бік збільшення даного показника (від 2,5 до 4,5), що негативно впливає на використання цих елементів у процесах утворення кісток.

У регуляції мінерального обміну в організмі функції вітаміну D тісно пов'язані з гормонами щитовидної та паращитовидної залоз – тиреокальцитоніном та паратгормоном. При гіповітамінозі D, коли порушуються процеси всмоктування кальцію в кишках, а отже, як наслідок, значно знижується вміст його в сироватці крові, посилюється виділення паратгормону, який підвищує рівень кальцію в крові. Механізм впливу паратгормону на даний процес полягає в тому, що він посилює всмоктування кальцію в кишках і регулює вміст його в міжклітинній рідині посиленим вимиванням солей кальцію з кісткової тканини і гальмує реабсорбцію фосфатів з ниркових канальців, сприяючи виведенню солей з організму. В регуляції фосфорно-кальцієвого обміну вітамін D і паратгормон доповнюють один одного. Вітамін D зумовлює процеси кальцифікації кісткової тканини також посиленням синтезу лимонної кислоти, яка бере участь у даних процесах. Вітамін D бере участь у синтезі в кишках специфічного кальцій-зв'язуючого білка, який сприяє транспорту даного елемента через слизову оболонку кишок.

Надмірне введення вітаміну D в організм людини або тварини може викликати явище гіпервітамінозу, основними ознаками якого є втрата апетиту, слабкість, втрата маси тіла, порушення процесів росту, біль у суглобах. Підвищуються температура тіла і кров'яний тиск, значно збільшується концентрація кальцію в крові, спостерігається кальцифікація тканин деяких органів – нирок, серця, легень, а також стінок кровоносних судин.

Поширення і потреба вітаміну D. Вітаміни групи D найчастіше зустрічаються в продуктах тваринного походження. Особливо високий вміст вітаміну D₃ в жирі печінки морських і прісноводних риб, ікрі, молоці та молочних продуктах, маслі, жовтку яйця. Добрим джерелом вітаміну D є дріжджі, в яких міститься ергостерин, що при дії ультрафіолетового випромінювання перетворюється на вітамін D. Добова потреба у вітаміні D залежить від віку, фізіологічного стану організму та умов навколишнього середовища.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мінеральний обмін	\|	Сутність біологічного окислювання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.084 сек.