На відміну від марксистської гносеології, яка розглядає процес пізнання передовсім як відображення, прагматизм розглядає його як ТВОРЧІСТЬ.
Представники прагматизму: Чарльз Пірс, Вільям Джемс, Джон Дьюї.
Вихідний принцип гносеології прагматизму:
Пізнання має на меті успішну дію.
Модель пізнання:
потреба в успішній дії
Визначення істини:
· істина – це вірування, що приводить до практичного успіху;
· це вірування не індивідуальне, а колективне;
· це стійке вірування, проти якого немає вагомих сумнівів;
· воно продемонструвало свою ефективність у досягненні практичної мети.
Нове розуміння суб’єкта та об’єкта:
· суб’єкт – не абстрактний індивід, а конкретна соціалізована людина;
· об’єкт – життєвий досвід людини;
· досвід – це все те, що стало фактом свідомості, це цілісний потік свідомості.
Функція пізнання – це засіб виживання.
Критерій цінності знання – його корисність.
Критерій істинності наукових теорій – з’ясування практичних наслідків їх реалізації за допомогою прагматичного методу.
Поява нових істин завжди залишає незмінною переважну частину попереднього досвіду.
Процес пізнання – це перебудова, реконструкція досвіду, яка включає в себе такі процедури:
· Виявлення проблемної ситуації.
· Виявлення пізнавальних інструментів (ідей, теорій) для її розв’язання.
· Теоретичний аналіз усіх можливих наслідків. Остаточний вибір шляху розв’язання проблеми.
· Реалізація та експериментальна перевірка результатів дослідження.
Здобутком прагматизму стало подолання притаманного класичній гносеології розриву між науковим знанням та практичною діяльністю, людськими потребами, цінностями. Були піднесені на рівень філософського осмислення дійсності такі життєві цінності, як підприємництво, дія, успіх.