Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






С.Дністрянського

Проблеми національного самовизначення українського народу в творчості

Не менш оригінальною була національне-державницька концепція доктора права, професора цивільного права в університетах Львова і Праги, політичного діяча Станіслава Дністрянського (1870-1935), автора Конституції Західноукраїнської Народної Республіки. Проблеми національного самовизначення українського народу були провідними в науковій творчості представника соціологічної школи права, професора цивільного права Львівського університету, ректора Українського Вільного Університету Станіслава Севериновича Дністрянського. Свою державницьку теорію він виклав у ро­ботах «Україна», «Нова держава», «Самовизначення на­родів», «Загальна наука права й політики», «Погляд на теорії права та держави», інших працях.

За своїм змістом вчення про державу і право С. Дністрян­ського є системним узагальненням результатів здійсненого ним глибокого дослідження політико-правової думки вче­них попередніх епох та практики державного будівництва в багатьох країнах світу. Теоретико-методологічною основою і предметом його досліджень були наукові доробки вчених і мислителів Західної Європи в галузі філософії і теорії права і особливо ті, в яких з'ясовувались наскрізні проблеми: сут­ності права і держави; рівності і свободи; суверенітету наро­ду і держави; співвідношення права і закону; соціальна роль та призначення права; сутність понять народу, нації тощо.

 

Досліджуючи загалом «теорію суспільних зв'язків на основі історичної системи», Дністрянський прийшов до вис­новку, що

по-перше, право існує не тільки в державі. Дер­жава є лише соціальним зв'язком найвищого типу поряд з родиною, родом, плем'ям, народом. Для дотримання пра­вового порядку вона використовує адміністративний апа­рат, котрий застосовує примус на відміну від інших типів соціальних зв'язків, яким притаманний моральний примус звичаїв і традицій;

по-друге, всі правові норми є водночас соціально-етичними. Однак не всі соціально-етичні норми є водночас правовими, а лише ті, які вибрані державою для її існування як суспільного зв'язку;

по-третє, все, що утво­рюється генетичне в суспільних зв'язках протягом століть, залишається реальною основою держави і права;

по-чет­верте, авторитет держави знаходить головну опору в авто­ритеті окремих суспільних зв'язків, які є найвищим крите­рієм істини, оскільки формуються на основі норм, прийня­тих в окремих родинах, родах, племенах, станах, політичних партіях, громадах тощо, тобто на основі морального авто­ритету, який пов'язує людей набагато міцніше, ніж держава.

 

Історію цивілізації вчений розглядав як боротьбу різ­них напрямів розвитку, які постійно «...перехрещуються зі собою, та загальна розвиткова лінія сходить нараз із сво­го шляху, нараз зломлюється. Противні струї зупиняють постійний хід розвитку...»1, який згодом відновлюється. Соціальні стреси (війни та революції) висвітлюють «провід­ні ідеї» державотворення. В цьому плані вчений підкреслю­вав значення французької революції в історії людства, «...та коли на протязі 19 і початку 20 століття ідея загального історичного розвитку зійшла зі свого провідного шляху, при­йшла всесвітня війна та припинила хибні шляхи. Всесвітня війна зазначила, як не мож краще, провідні ідеї модерної держави».

Провідною державотворчою ідеєю «нової держави» є ідея права кожного народу на самовизначення. Зазначена ідея набула свого поширення під час революції в Росії й Україні, але тут до неї долучилась ідея про заборону анексії, зазначав вчений.

Предтечею цих ідей С. Дністрянський називав Т. Шевченка, який сформулював "їх свого часу у вислові «В своїй хаті своя прав­да й сила й воля». Народ, зазначав вчений, «мусить мати свою хату, свою державу. Чим є хата для чоловіка, для родини, тим повинна бути держава для народу».

Досліджуючи сутність держави і нації, С. Дністрянський виявляв їх спільні та відмінні ознаки.Зазначав, зокрема, що за своїм походженням вони пов'язані спільним аспектом — територією, а відрізняються іншим: держава є політичним явищем, а нація — природноетнічним. Причому поняття «нація» в його вченні ототожнювалося з поняттям «народ». «Нарід є в першому ряді зв'язок осіб, держава в першому ряді територія».

Інтегруючим чинником, який здатний об'єднати народ і стимулювати його до боротьби за самовизначення вчений вважав національну ідею. В новій Українській державі, яка буде створена в межах її етнічних кордонів, суспільне жит­тя повинно ґрунтуватися на засадах демократії, за умови га­рантування прав і свобод людини, реального забезпечення її економічної незалежності.

За його вченням, суспільне життя є системою соціальних зв'язків, які регулюються нормами права. Такі зв'язки він поділяв на дві групи: природні та організаційні. До першої групи відносив соціальні зв'язки на рівні сім'ї, роду, пле­мені, держави, народу; до другої — соціальні зв'язки на рів­ні класів, партій, церкви, вільних та примусових товариств. Відповідно до цього передумовою перетворення народу на націю є існування свідомого суспільного зв'язку, в основі якого лежить національна психологія та національна свідо­мість.

Вчений зазначав, що в історії розвитку народів тери­торіальний аспект часто превалював над родовим, держав­на приналежність людини відігравала більш важливе зна­чення.

Територіальний аспект на перших етапах розвитку мав також суттєвіше значення в розвитку культури. Згодом «на­стала тривка культурна сполука суспільних мас... яка кріпла щораз... без огляду на те, чи дотична суспільність існува­ла в межах одної держави, чи кількох, — чи в одній державі був лиш один такий культурний зв'язок, чи їх було більше». Тобто усвідомлення належності до певної спільності-нації з'явилося пізніше. Національний аспект у формі ідеї самовизначення гостро постав в умовах імперіалізму, коли мало місце завоювання нових територій і народів з «різною історичною традицією, іншими звичаями та обичаями... Се дало основу до національної ідеї 19 віку».




Переглядів: 1076

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Ідеї правової держави Б.Кістяківського і сучасність | Передбачалось певне втручання держави в сферу економі­ки, вона мала здійснювати упорядкування економічного життя, забезпечувати право власності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.01 сек.