• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Складові власного капіталу та їх вартість.

ВК приймає такі форми:

1) статутний фонд – початкова сума ВК, яка інвестується для формування активів на початку здійснення діяльності. Розмір статутного фонду (або ВК) визначається статутом підприємства;

2) резервний фонд підприємства (резервний капітал) – зарезервована частина власного К підприємства передбачена для внутрішнього страхування в його господарській діяльності. Розмір РК визначається засновницькими документами. Основним джерелом є прибуток;

3) спеціальні цільові фонди підприємств – фонди створюються з метою послідовного цільового використання для збільшення К підприємства. До таких фондів можна віднести: амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд фінансування соціального розвитку, фонд охорони праці, фонд спеціальних програм;

4) нерозподілений прибуток – частина прибутку, що отримана, але не використана в попередньому періоді на споживання його власниками (акціонерами, пайовиками), а також персоналом підприємства. Ця частина прибутку реінвестується для розвитку виробництва (капіталізується);

5) інші форми власного капіталу – розрахунки за майно (при здачі його в оренду), розрахунки з учасниками (по виплаті їм доходів у формі процентів або дивідендів) і деякі інші.

Джерела формування ВК можна класифікувати:

1) внутрішні джерела (прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (ЧП) і забезпечує переважно формування приросту ВК; амортизаційні відрахування, суму ВК вони не збільшують, а лише виступають засобом його реінвестування; інші внутрішні джерела не відіграють помітної ролі у формуванні власних ресурсів підприємства);

2) зовнішні джерела (залучення додаткових пайових внесків в статутний фонд; залучення акціонерного К шляхом емісії і реалізації акцій; отримання безповоротної допомоги); інші зовнішні джерела (безоплатно отримані матеріальні і нематеріальні активи). При визначенні оптимального співвідношення важливо забезпечення управління підприємства його попередніми засновниками. Зростання додаткових пайових внесків може призвести до втрати управління підприємством його власниками.

В загальному вартість капіталу – це ціна, яку платить підприємство за користування капіталу, що формується з різних джерел і сприяє здійсненню його господарської діяльності. Вартість капіталу – загальна сума коштів, яку треба сплатити за використання певної суми фін. ресурсів.

Вартість капіталу = вартість боргу * % ставка за борг + вартість акціонерного капіталу* % частка акціонерного капіталу.

Для розрахунку вартості капіталу використовують бухгалтерський баланс де зазначається частка заборгованості і частка акціонерного капіталу. Ці частки множаться на вартість залученого певного капіталу і в результаті отримуємо поточну вартість капіталу.

Для отримання більш точних цифр необхідно розрахувати цільову вартість капіталу, що характеризує % співвідношення акціонерного капіталу і зобов’язань, в залежності від змін в господарській діяльності підприємства.

Співвідношення джерел фінансування капіталу може плануватися, при цьому отримаємо плановану ціну капіталу. Зважена гранична вартість капіталу визначається виходячи з прогнозних значень витрат, які понесе підприємство для створення оптимальної структури капіталу, виходячи з умов фондового ринку. Вартість капіталу не зводиться до визначення %, які треба сплатити за залучені фін. ресурси.

Ціна капіталу характеризує ту норму рентабельності інвестованого капіталу, яку повинне забезпечити підприємство, щоб не зменшити свою ринкову вартість. Існує 2 поняття: ціна капіталу підприємства (річні витрати підприємства по обслуговуванню свого боргу) і ціна підприємства як суб’єкта на ринку капіталу (характеризуються розміром власного капіталу). Вони взаємопов’язані – якщо підприємство бере участь в інвестиційному проекті, доходність якого менша за ціну капіталу, тоді ціна підприємства по завершенні проекту зменшиться, отже ціна капіталу – головний фактор у прийнятті рішення інвестиційного характеру. В пасиві балансу знаходяться джерела коштів, які поділяються на власні (внутрішні) і залучені. Кожне джерело коштів, що формують капітал, має свою ціну, тобто ціну як суму витрат по забезпеченню певного джерела.

Ціна авансованого капіталу= SК_і*d_i,

де К_і – ціна і-го джерела коштів, d_i – частка і-го джерела коштів у загальній їх сумі.

Оцінка вартості ВК має ряд особливостей:

а) необхідність постійного коректування балансової суми ВК в процесі здійснення оцінки;

б) оцінка вартості знов залученого ВК носить ймовірнісний, а значить в значній мірі умовний характер;

в) суми виплат власникам капіталу входять в склад оподатковуваного прибутку, що збільшує вартість ВК у порівнянні з запозиченим;

г) залучення ВК пов’язано з більш високим рівнем ризику інвесторів, що збільшує його вартість на розмір премії за ризик;

д) залучення ВК не пов’язано, як правило, з поворотнім грошовим потоком за основною його сумою, що визначає вигідність використання цього джерела підприємством не дивлячись на більш високу його вартість.

З урахуванням цього механізм оцінки і управління вартістю ВК:

1) вартість функціонуючого ВК підприємства у звітному періоді визначається за формулою:

ВКфз = (ЧПс * 100) / СКс,

де ВКфз – вартість функціонуючого ВК у звітному періоді, %; ЧПс – сума чистого прибутку, виплаченого власникам в процесі її розподілу за звітний період; СКс – середня сума ВК у звітному періоді.

Відповідно вартість функціонуючого ВК в плановому періоді визначається за формулою:

ВКфп = ВКфз * ПВт,

де ВКфп – вартість функціонуючого ВК в плановому періоді, %; ВКфз – вартість функціонуючого ВК у звітному періоді, %; ПВт – плановий темп зростання виплат прибутку власникам на одиницю вкладеного капіталу, виражений десятковим дробом.

2) вартість нерозподіленого прибутку прирівнюється до вартості функціонуючого ВК у плановому періоді:

ВНП = ВКфз.

3) вартість додатково залученого акціонерного капіталу розраховується у процесі оцінки диференційовано за привілейованими акціями та за простими акціями.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. Акціонерні товариства випускають облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати всіх випущених акцій.
3. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
4. Альтернативні теорії капіталу
5. Аналіз вартості капіталу
6. Аналіз використання капіталу.
7. Аналіз достатності банківського капіталу
8. Аналіз якості обігового капіталу
9. Аудит формування і використання власного капіталу та забезпечення зобов'язань.
10. Бізнес-план підприємства: сутність та складові
11. Біосфера, її складові, взаємозв’язок між ними.
12. Будучи, як правило, дочірніми фірмами великих компаній, вони існують за рахунок засобів венчурного капіталу і здійснюють чітко визначений вид діяльності.

Переглядів: 557