Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Будучи, як правило, дочірніми фірмами великих компаній, вони існують за рахунок засобів венчурного капіталу і здійснюють чітко визначений вид діяльності.

А.Ю. Юданов розглядає чотири типи інноваційних організацій (типи стратегій) залежно від цілей і етапів життєвого циклу продуктів, на яких вони спеціалізуються.

Ступінь реалізації цілей фірми, її конкурентоспроможності багато в чому залежить від прийнятої організаційної форми функціонування організації.

Стратегії віолентів, патієнтів, комутантів, експлерентів

Класифікація наукових організацій за рекомендаціями Фраскаті

У відповідності з "Рекомендаціями Фраскаті" (1993 р.) в Україні існує класифікація наукових організацій за секторами науки та типами організацій, об'єднаних за організаційними ознаками, характером і спеціалізацією виконуваних робіт (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Класифікація наукових організацій

Сектор науки Зміст сектора
1. Державний Організації міністерств та відомств, що забезпечують управління державою та задоволення потреб суспільства в цілому (державне управління, громадський порядок, охорона здоров'я, культура, дозвілля, соціальне забезпечення тощо). Неприбуткові (некомерційні) організації, які повністю або в основному фінансує та контролює уряд, за винятком організацій, що відносяться до вищої освіти. Ці організації в першу чергу обслуговують уряд і не ставлять за мету отримання прибутку, а в основному займаються дослідницькою роботою стосовно суспільних та адміністративних функцій
2. Підприємницький Усі організації та підприємства, основна діяльність яких пов'язана з виробництвом продукції або послуг з метою продажу (відмінних від послуг сектора вищої освіти), у т.ч. тих, що знаходяться у державній власності. Приватні неприбуткові організації, що в основному обслуговують вищеназвані організації
3. Вища освіта Університети та інші навчальні заклади, незалежно від джерел фінансування або правового статусу. Науково-дослідні інститути, експеримент-тальні станції, клініки, що знаходяться під безпосереднім контролем вузів чи під їх управлінням, або асоційовані з ними
4. Приватний неприбутковий Приватні організації, що не ставлять за мету отримання прибутку (профспілки, асоціації, громадські, благодійні організації, фундації, фонди), крім фондів, які більш як на 50% фінансує держава (тоді вони відносяться до державного сектора)

У процесі інноваційного менеджменту ці фірми зустрічаються з безліччю проблем і вирішують певні завдання на різних етапах життєвого циклу продукту. До них відносяться:

· віоленти (“горді леви”, “могутні слони”, “неповороткі бегемоти”);

· патієнти (“хитрі лиси”);

· комутанти (“миші”);

· експлеренти (“ластівки”).

Віолентна (силова) стратегія характерна для фірм, що діють у сфері великого стандартного виробництва товарів і послуг.

Джерелом сили цих фірм є масове виробництво продукції доброї (середньої) якості за низькими цінами.

Девіз фірм: "Дешево, але пристойно" (але не "Дорого і погано").

Приклади: автомобілі "Тойота", "Шевроле", холодильники "Сіменс", сигарети "Мальборо", "Кемел" та ін.

Після досягнення визначеної межі на ринку фірма, як правило, приймає рішення про:

· здійснення подальшого розвитку у вигляді освоєння нових ринків збуту;

· організацію нового виробництва;

· стратегічне розроблення технології;

· використання переваг широкомасштабних наукових досліджень;

· подальший розвиток збутової мережі;

· велику рекламну компанію.

 

Патієнтна (сегментна) стратегія притаманна фірмам, що обрали шлях вузької спеціалізації. Вона передбачає виготовлення особливої, унікальної продукції для обмеженого кола споживачів.

Девіз фірм: "Дорого, зате добре".

Для фірми-патієнта характерними будуть такі фактори розвитку:

· наявність групи лідерів (ентузіастів, які працюють в одному напрямку і ділять всі труднощі однаково;

· згуртованість колективу навколо групи ентузіастів;

· мобільність і гнучкість переходу до новацій;

· неускладнені організаційні зв’язки;

· невеликий управлінський апарат;

· значна взаємозамінність фахівців;

· зміна наукової спрямованості в ході життєдіяльності фірми;

· творча атмосфера в колективі;

· інтелектуальний продукт значний;

· уміння формувати потреби ринку, виходячи зі своїх потреб.

У таких фірмах доцільно мати інноваційного менеджера, головна мета якого знизити ризик у життєдіяльності фірми і створити комфортні умови для співробітників.

 

Комутантна (локальна) стратегія переважає в умовах звичайного бізнесу в місцевих (локальних) масштабах.

Вони індивідуалізують підхід до клієнта, але на базі досягнень фірм-віолентів. Їх основне завдання полягає в підвищенні споживчої цінності товару не за рахунок надвисокої якості, а за рахунок задоволення незначних за обсягом потреб клієнтів, тобто індивідуалізації послуги.

Девіз комутантів: "Ви доплачуєте за те, що я вирішую ВАШІ проблеми".

Інноваційний менеджер зобов’язаний дуже тонко орієнтуватися в специфіці покупця і вірогідно передбачати можливі запити споживача, враховувати їх і успішно реалізовувати на практиці.

 

Експлерентна (піонерська) стратегія пов'язана зі створенням нових або радикальною зміною старих сегментів ринку.

Вони займаються просуванням нововведень на ринок, що призводить до посилення ринкових позицій – фактора дуже бажаного для будь-якого суб’єкта господарювання.

Сила експлерентів зумовлена впровадженням принципових нововведень, вони мають вигоду з первісної присутності на ринку.

Йдеться не просто про поліпшення якості товарів і послуг, а про вкрай ризикований, але надзвичайно вигідний (у випадку успіху) пошук революційних рішень.

Девіз експлерентів: "Краще і дешевше, якщо вийде".

Головний фактор дієздатності експлерентів пов'язаний зі швидким упровадженням принципових новацій.

Пошуки експлерентів у 85 випадках із 100 закінчуються невдачею і фірми стають банкрутами, але у 15 випадках на долю експлерента випадає нечуваний технічний і фінансовий успіх. Для цього фірма-експлерент укладає альянс із великою компанією, тому що не може самостійно тиражувати нововведення, які зарекомендували себе. Зволікання ж із тиражуванням загрожує появою копій чи аналогів.

В експлерентній організації зазвичай працює колектив дуже ініціативних людей. Лідером такого колективу є людина, здатна осягнути ідею, вона користується авторитетом, має сильний і вольовий характер.

Менеджери експлерентних фірм повинні володіти азами прогностики, теорії криз і бути економічно грамотними. Уміння менеджерів прогнозувати і запобігати можливі кризи все більше і більше стає значним фактором успіху економічної, маркетингової і взагалі управлінської діяльності.

Матрицю "Витрати виробництва – споживча цінність" у визначенні місця для різних фірм-інноваторів представлено на рис. 3.1.

 

Витрати

  Невдаха Пацієнт, комутант
  Віолент   Експлерент

Споживча цінність

(якість) товару

Рис. 3.1. Матриця "Витрати – споживча цінність" для визначення стратегії інноваторів

 

Аналіз рис. 3.1 свідчить, що найважче фірмам, які дотримуються стратегії експлерента, оскільки їм для виживання доводиться одночасно підвищувати якість товарів і знижувати їх собівартість. Щоб утриматися в даному сегменті ринку за відсутності можливості вдосконалення технології або організації виробництва фірмі часто доводиться йти на зниження ціни товару і зменшення долі прибутку.

Комутанти і патієнти при збереженні колишніми рівні витрат виробництва (при збереженні технології і організації виробництва) підвищують якість товарів шляхом упровадження інновацій.

Віоленти реалізують стратегію впровадження інновацій в удосконалення технології, виробництва, праці та управління.

Фірми, які не впровадили в свій час інновації в продукт і процеси, виявляються невдахами, ринок у відповідності з об’єктивним законом конкуренції їх витіснив (або витісняє).

В цілому аналіз стратегій функціонування великих фірм свідчить, що зі збільшенням чистої конкуренції серед інших структур ринку збільшується частка експлерентної стратегії. "Хто не ризикує, той не п’є шампанського".

 


Читайте також:

  1. Cтруктура апаратних засобів ІВС
  2. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  3. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
  4. Аверсивную терапію використовують, як правило, при лікуванні алкоголізму, нікотиновій залежності і деяких інших захворювань.
  5. Автоматичний розрахунок суми проведення.
  6. Аеродинамічний розрахунок
  7. Аеродинамічний розрахунок ротора вітроустановки
  8. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
  9. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
  10. Активний рахунок
  11. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
  12. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.




Переглядів: 700

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Класифікація інноваційних організацій | Особливості малих фірм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.