• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю

Життя і здоров'я фізичної особи є матеріальним благом, яке не підлягає грошовій оцінці. Тому в цьому підрозділі йдеться не про відшкодування збитків, які виникають у зв'язку з каліцт­вом особи чи її смертю, а про сплату певного відшкодування у зв'язку з тим, що вона втратила заробіток, понесла додаткові витрати, пов'язані із лікуванням, протезуванням тощо.

Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати:

· заробіток (дохід), втрачені потерпілим внаслідок зменшення
професійної або загальної працездатності;

· додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого
харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків,
протезування, стороннього догляду тощо;

· моральну шкоду незалежно від її вини.

Особливості відшкодування шкоди залежать від обставин та умов, за яких вона була заподіяна:

а) під час виконання особою договірних зобов'язань;

б) джерелом підвищеної небезпеки;

в) під час виконання трудових обов'язків;

г) фізичній особі-підприємцю;

д) малолітній або неповнолітній особі.

Розмір відшкодування, яке підлягає виплаті, залежить від таких обставин:

· розміру заробітку потерпілого;

· ступеня втрати професійної працездатності;

· вини потерпілого.

Розмір втраченого фізичною особою заробітку (доходу) визна­чається виходячи із:

· середнього місячного заробітку, який потерпілий мав до
каліцтва;

· ступеня втрати професійної працездатності, а за її відсут­
ності — загальної працездатності.

Розрізняють професійну працездатність, тобто здатність вико­нувати певну роботу, яка потребує кваліфікаційних навичок, та загальну працездатність — здатність до некваліфікованої праці. Відсоток втрати професійної працездатності встановлюється медико-соціальною експертизою.

Вина потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню чи збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування:

· додаткових витрат (ліки, протезування, додаткове харчу­
вання);

· шкоди, завданої смертю годувальника;

· витрат на поховання.

Потерпілий має право вимагати збільшення розміру відш­кодування шкоди, якщо його працездатність знизилася порів­няно з тією, що була на момент присудження розміру відшко­дування.

Особливостями визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи-підприємця, є те, що розмір відшкодування визначається з річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на 12. Якщо особа отримувала дохід менш як 12 місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.

Розмір доходу визначається на підставі даних органу дер­жавної податкової служби.

Відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю малолітньої особі, має свої особливості, оскільки вона не працювала і заробітку не втрачала.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи заподіювач шкоди зобов'язаний відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Після досягнення потерпілим 14 років йому необхідно від­шкодувати також шкоду, пов'язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи із розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати. Після початку трудової діяль­ності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування, виходячи із роз­міру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають його утриманці, а також дитина, яка народилася після його смерті (протягом 10 місяців).

Шкода відшкодовується:

· дитині — до досягнення нею 18 років (учню, студенту —
до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним 23
років);

· чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), які до-
сягли пенсійного пенсійного віку, встановленого законом —
довічно;

· інвалідам — на строк їх інвалідності;

· одному із батьків (усиновлювачам), або другому з под­
ружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездат­
ності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за мало­
літніми дітьми, братами, сестрами, внуками померлого — до
досягнення ними останніми 14 років

· іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого — протягом п'яти років після його смерті.

Порядок відшкодування шкоди у випадку втрати працездат­ності або загибелі внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, яке призвело до втрати працездатності, визначається Законом України від 23 вересня 1999 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

Переглядів: 1233