Сприймання.

Сприйманням називається відображення в свідомості людини предметів і явищ при їх безпосередньому впливі на органи чуття.

Сприйняття – складна діяльність, у процесі якої людина глибоко пізнає навколишній світ, обстежує предмети, які сприймає.

У процесі сприймання не всі аналізатори мають однакову вагу. Один з аналізаторів зазвичай є провідним. Залежно від того, який аналізатор відіграє у сприйманні основну роль, розрізняють такі види сприйняття: зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові. Складні види сприйняття (в навчальній діяльності) є комбінаціями, поєднанням різних видів сприйняття.

Сприйняття не є просто механічним, дзеркальним відображенням у мозку людини того, що перебуває перед її очима, або того, що чує її вухо. Сприйняття - це завжди активний процес, активна діяльність. Властивості сприймань: осмисленість, предметність, цілісність, структурність, цілісність.

Увагою називають спрямованість психічної діяльності на певні предмети або явища дійсності за умови абстрагування від усього. Це виокремлення предмета або явища дійсності з багатьох інших, які оточують людину. В результаті такого виокремлення відбувається повне і чітке відображення в мозку людини предмета чи явища.

Увага може бути мимовільною (ненавмисною) і довільною (навмисною).

Увага, яка виникає без будь-якого наміру і без заздалегідь поставленої мети, називається мимовільною.

Увага, що виникає внаслідок свідомо поставленої мети, називається довільною. Довільна увага виникла у людини і розвивалася в процесі праці, адже без здатності спрямовувати і утримувати увагу в процесі праці неможливо здійснювати трудову діяльність.

Окрім довільної та мимовільної уваги, виділяють ще один вид уваги – післядовільну, яка поєднує в собі деякі риси довільної і мимовільної уваги. Післядовільною вона називається тому, що виникає на основі довільної уваги і після неї. Наприклад, учень пише домашній твір на тему, як він провів літо. Спершу ця робота його зовсім не хвилює, він береться за неї неохоче, робить великі зусилля, аби примусити себе працювати, нарешті зосереджується (довільна увага). Та ось він поступово захоплюється – пише вже охоче, зосереджено. Він захоплений тим, що пише, намагається передати почуття у творі. Довільна увага перейшла у післядовільну. Післядовільна увага, як видно з наведеного прикладу, поєднує в собі деякі особливості довільної уваги (цілеспрямований характер, усвідомлення мети) і деякі риси мимовільної уваги (не потрібні вольові зусилля, щоб її підтримувати.).

Основними властивостями уваги є: обсяг, розподіл, зосередженість, стійкість (і абстрагування), переключення.

Процес запам'ятовування, збереження й наступного пригадування або упізнавання того, що людина раніше сприймала, переживала чи робила, називається пам'яттю. Основними видами пам’яті є: рухова, емоційна, образна, словесно-логічна, сенсорна, короткочасна, довготривала, мимовільна, довільна, смислова, механічна.

Крім видів пам’яті як таких, вивчають і досліджують ще й процеси пам’яті. При цьому в якості основи розглядають різноманітні функції, які виконує пам’ять в житті і діяльності. До процесів пам’яті відносять: запам’ятовування, відтворення, а також збереження і забування матеріалу.

Запам’ятовування можна означити як процес пам’яті, в результаті якого проходить закріплення нового шляхом пов’язування його з набутим раніше досвідом.

Відтворення можна визначити як процес, результатом якого є актуалізація закріпленого раніше змісту психічної діяльності і відновлення цього змісту з довготривалої пам’яті та переведення її в оперативну.

Забування особливо інтенсивно проходить зразу після заучування, а потім сповільнюється. Числені дослідження показали, що темп забування залежить і від змісту матеріалу, його усвідомленості. Чим глибше усвідомлений матеріал, тим повільніше він забувається. Однак і відносно осмислений матеріал забувається спочатку швидше, а потім повільніше.

Збереження матеріалу визначається рівнем його затребуваності в діяльності особи.

Мислення – це соціально обумовлений, нерозривно пов'язаний з мовою психічний процес пошуків і відкриття суттєво нового, процес опосередкованого і узагальненого відображення дійсності в ході її аналізу й синтезу. Мислення виникає на основі практичної діяльності із чуттєвого пізнання і далеко виходить за його межі.

Мисленнєва діяльність людей здійснюється при допомозі мислительних операцій – порівняння, аналізу і синтезу, абстракції і конкретизації, узагальнення й відбувається в певних формах: поняттях, судженнях та умовиводах.

Порівняння – це мисленнєве встановлення схожості й відмінності між предметами та явищами дійсності. Порівняння предметів та явищ між собою проводиться завжди на базі певних знань та критеріїв.

Аналіз – це мисленнєве розчленування предмета чи явища на складові частини, відокремлення в ньому окремих ознак і властивостей.

Синтез – це мисленнєве поєднання окремих елементів, частин і ознак в одне ціле.

Абстракція лежить в основі узагальнення – об’єднання предметів у групи за методологічно подібними ознаками, які включаються в процес абстрагування.

Конкретизація – це мислительна операція, внаслідок якої ми надаємо предметного, наочного характеру тій чи іншій абстрактно-узагальненій думці – поняттю, правилу, закону.

Єтри форми мислення: поняття, судження й умовиводи.

Поняття – це знання суттєвого, загального в предметах і явищах дійсності.

Судження – форма мислення, яка містить у собі ствердження або заперечення чого-небудь.

Умовивід – складна мислительна діяльність, у процесі якої людина, зіставляючи й аналізуючи різноманітні судження, приходить до нових загальних чи окремих висновків.

Способами мислення є індукція і дедукція.

Індукція – спосіб міркування від окремих суджень до загального, встановлення загальних законів та правил на основі вивчення окремих фактів та явищ.

Дедукція – це спосіб міркування від загального судження до окремого, пізнання окремих фактів та явищ на основі знання загальних законів і правил.

Види мислення.Застосовуючи різні критерії, можемо виділити такі типи мислення: інтуїтивне й дискурсивне (аргументаційне), творче й відтворююче, образно-рухове, конкретно-уявне й абстрактно-логічне.

1.Інтуїтивне й дискурсивне мислення.

На деякі питання, які виникають упродовж життя, ми знаходимо відповіді за допомогою інтуїції. При інтуїтивному мисленні людина не може пояснити, як прийшла до певних висновків. Знає відповідь на якесь питання, але не вміє аргументувати свої погляди, неспроможна підтвердити правильність своїх переконань як для самої себе, так і для оточення.

2. Творче (продуктивне) й відтворююче (репродуктивне) мислення.

Творче мислення – це найцінніша форма мислення (деколи саме цю форму називають креативним мисленням). У складних ситуаціях ми переважно знаємо, чого хочемо, але не завжди – які засоби потрібні для досягнення мети. Творче мислення дозволяє нам їх відшукати.

Але в житті людини частіше проявляється менш ефективний тип мислення. Коли зустрічаємося з якимось завданням, то буває достатньо звернутися до нагромаджених раніше знань і вибрати таку дорогу для досягнення мети, якою вже неодноразово послуговувалися ми самі або інші люди. У цьому випадку використовується відтворююче мислення.

3.Образно-рухове мислення.

Ця форма проявляється на найперших етапах розвитку особистості. Даний спосіб мислення цілковито домінує в дітей у віці до двох з половиною років. Він частіше виявляється у вчинках, ніж у словах. Образно-рухове мислення переважно використовується при виконанні простих видів діяльності, у практичних ситуаціях.

4.Конкретно-уявне мислення.

Цей тип мислення виникає на подальшій стадій онтогенетичного розвитку особи, але виявити його можна вже в трирічних дітей. Таке мислення пов’язане з вчинками, однак опирається не лише на сприйняття, актуальні в дану мить, але й на творчі та відтворюючі уявлення.

5. Абстрактно-логічне (понятійне) мислення.

Це найвищий в онтогенезі рівень мислення, який з’являється в процесі розвитку особистості найпізніше – під впливом навчання в школі та засвоєння наукових понять, принаймні в кількох галузях знань. Абстрактно-логічне мислення проявляється в умінні висловлювати свої думки за допомогою словесних і числових символів та умовних знаків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.