• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ри­су­нок 2. Струк­ту­ра про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня пер­со­наль­но­го комп’ютера

Ба­зо­ве ПЗ. Най­ниж­чим рів­нем про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня є ба­зо­ве про­грам­не за­без­пе­чен­ня. Во­но від­по­ві­дає за взає­мо­дію з ба­зо­ви­ми апа­рат­ни­ми за­со­ба­ми. Як пра­ви­ло, ба­зо­ве про­грам­не за­без­пе­чен­ня без­по­се­ред­ньо вхо­дять до скла­ду ба­зо­во­го встат­ку­ван­ня й збе­рі­га­ю­ть­ся в спе­ці­аль­них мік­ро­схе­мах, які на­зи­ва­ю­ть­ся пос­тій­ни­ми за­пам'ятовувальними при­строя­ми (ПЗП - Read Only Mem­ory - ROM). Про­гра­ми й да­ні за­пи­су­ю­ть­ся в мік­ро­схе­ми ПЗП на ета­пі ви­роб­ництва й не мо­жуть бу­ти змі­не­ні в про­це­сі ек­с­п­луа­та­ції. Як­що не­об­хід­но змі­ню­ва­ти склад про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня в ПЗУ під час ек­с­п­луа­та­ції комп'ютера, то­ді за­сто­со­ву­ють за­мість них пе­ре­про­гра­му­валь­ні пос­тій­ні за­пам'ятовувальні при­строї - ППЗП (Erasable and Programmable Read Only Memory - EPROM).

До ПЗП від­но­сить­ся ба­зо­ва сис­те­ма уве­ден­ня - ви­во­ду BIOS (Basic Input Output System) во­на вклю­чає ос­нов­ний на­бір про­грам вво­ду - ви­во­ду, зав­дя­ки яким про­гра­ми біль­ше ви­со­ко­го рів­ня мо­жуть взає­мо­дія­ти з різ­ни­ми при­строя­ми комп'ютера.

BIOS міс­тить та­кож про­гра­ми:

про­гра­му тес­ту­ван­ня апа­рат­них за­со­бів при вклю­чен­ні жив­лен­ня комп'ютера, во­на на­зи­ва­є­ть­ся POST (Power On Self Test);

про­гра­му по­чат­ко­во­го за­ван­таж­ни­ка. Во­на не­об­хід­на для за­ван­та­жен­ня опе­ра­цій­ної сис­те­ми з від­по­від­но­го зо­вніш­ньо­го за­пам'ятовувального при­строю;

про­гра­муSetup яка до­зво­ляє змі­ню­ва­ти(оп­ти­мі­зу­ва­ти) на­строю­ван­ня комп'ютера.

Для збе­рі­ган­ня на­строю­вань па­ра­мет­рів комп'ютера за­сто­со­ву­ють енер­го­за­леж­ну пам'ять CMOS. З нею взає­мо­діє ба­зо­ве про­грам­не за­без­пе­чен­ня. У цій пам'яті збе­рі­га­є­ть­ся ін­фор­ма­ція про по­ка­зан­ня сис­тем­них го­дин, про по­точ­ні под­ро­би­ці кон­фі­гу­ра­ції комп'ютера: кіль­кість ОЗП, ти­пи на­ко­пи­чу­ва­чів і т.д.

На­строю­ван­ня в цій пам'яті змі­ню­ю­ть­ся за до­по­мо­гою про­гра­ми Se­tup.

Сис­тем­не ПЗ. Су­куп­ність про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня сис­тем­но­го рів­ня утво­рю­ють яд­ро опе­ра­цій­ної сис­те­ми комп'ютера.

Від про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня цьо­го рів­ня ба­га­то в чо­му за­ле­жать ек­с­п­луа­та­цій­ні по­каз­ни­ки всі­єї об­чис­лю­валь­ної сис­те­ми в ці­ло­му. Так, на­прик­лад, при під­клю­чен­ні до об­чис­лю­валь­ної сис­те­ми но­во­го об­лад­нан­ня на сис­тем­но­му рів­ні по­вин­на бу­ти вста­нов­ле­на про­гра­ма, що за­без­пе­чує для ін­ших про­грам взає­мозв'язок із цим ус­тат­ку­ван­ням. Кон­крет­ні про­гра­ми, від­по­ві­даль­ні за взає­мо­дію з кон­крет­ни­ми при­строя­ми, на­зи­ва­ю­ть­ся драй­ве­ра­ми при­стро­їв, во­ни вхо­дять до скла­ду про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня сис­тем­но­го рів­ня.

Ін­ший клас про­грам сис­тем­но­го рів­ня від­по­ві­дає за взає­мо­дію з ко­ри­сту­ва­чем. Зав­дя­ки їм ко­ри­сту­вач одер­жує мож­ли­вість уво­ди­ти да­ні в об­чис­лю­валь­ну сис­те­му й управ­ля­ти ро­бо­тою (ус­та­нов­лю­ва­ти про­гра­ми біль­ше ви­со­ко­го рів­ня). Ці про­грам­ні за­со­би на­зи­ва­ють за­со­ба­ми за­без­пе­чен­ня ко­ри­сту­валь­ни­цько­го ін­тер­фей­су. Від цих про­грам пря­мо за­ле­жить зруч­ність ро­бо­ти з комп'ютером і про­дук­тив­ність пра­ці ко­ри­сту­ва­ча. До цьо­го кла­су про­грам від­но­сять­ся та­кож про­гра­ми що за­без­пе­чу­ють:

· взає­мо­дію між про­грам­ним і апа­рат­ним за­без­пе­чен­ням (апа­рат­но-про­грам­ний ін­тер­фейс);

· взає­мо­дію між різ­ни­ми ви­да­ми про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня (про­грам­ний ін­тер­фейс).

Та­ким чи­ном ос­нов­на функ­ція сис­тем­но­го про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня - по­се­ред­ни­цька і во­на по­ля­гає в за­без­пе­чен­ні дея­ких ви­дів взає­мо­дії (ін­тер­фейс ко­ри­сту­ва­ча, апа­рат­но – про­грам­ний, про­грам­ний). Всі ці про­гра­ми сис­тем­но­го рів­ня від­но­сять­ся до опе­ра­цій­них сис­тем (ОС). Іс­нує кіль­ка сі­мейств ОС, орі­єн­то­ва­них на різ­ні ти­пи мік­ро­про­це­со­рів. Ві­до­ми­ми пред­став­ни­ка­ми цих різ­но­ви­дів є CP/M, MS-DOS, UNIX, LINUX, Ma­cOS,Win­dows. Пер­ша з них ви­ко­ри­ста­ла­ся на ма­ши­нах з 8-роз­ряд­ни­ми мік­ро­про­це­со­ра­ми, дру­га - на 16 - роз­ряд­них, тре­тя - в ос­нов­но­му на 32- роз­ряд­них ма­ши­нах. Про­гра­ми, ство­ре­ні для пев­ної ОС, зви­чай­но не пра­цю­ють під ке­ру­ван­ням ін­ших опе­ра­цій­них сис­тем.

Пер­шою й най­більш про­стою ОС для ПК бу­ла CP/M. Во­на на­да­ва­ла ко­ри­сту­ва­че­ві ли­ше мі­ні­маль­ний, са­мий не­об­хід­ний на­бір за­со­бів для ке­ру­ван­ня ре­сур­са­ми ПК, дос­ту­пу до фай­ло­вої сис­те­ми й ор­га­ні­за­ції діа­ло­гу.

Роз­ши­рен­ня мож­ли­во­стей ОС по­кла­да­ли на при­клад­ні про­гра­ми. До ін­шо­го кла­су від­но­сить­ся MS – DOS. Її час­то роз­гля­да­ють як роз­ви­ток по­пе­ред­ньої сис­те­ми. ОС MS - DOS має роз­ви­не­ні за­со­би дос­ту­пу до всіх апа­рат­них ком­по­нен­тів, гнуч­кою фай­ло­вою сис­те­мою, ос­но­ва­ної на іє­рар­хіч­ній струк­ту­рі ка­та­ло­гів, зруч­ним для ко­ри­сту­ва­чів ко­манд­ною мо­вою. Во­на зруч­на й роз­роб­лю­ва­чам про­грам­них за­со­бів і ко­ри­сту­ва­чам при­клад­них па­ке­тів і про­грам.

З по­ши­рен­ням на рин­ку ПК 32 і 64 роз­ряд­них мік­ро­про­це­со­рів на них ста­ли за­сто­со­ву­ва­ти UNIX. Ця сис­те­ма ши­ро­ко по­ши­ре­на на ма­лих ЕОМ (які біль­ше й мо­гут­ні­ше зви­чай­них ПК). Ця ОС орі­єн­то­ва­на в ос­нов­но­му на ефек­тив­ну під­трим­ку роз­роб­ки про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня й має під­ви­ще­ну стій­кість до збо­їв і по­ми­лок про­грам. Крім то­го, UNIX за­без­пе­чує ре­жим при яко­му ба­га­то ко­ри­сту­ва­чів мо­жуть пра­цю­ва­ти од­но­ра­зо­во. Це дає мож­ли­вість реа­лі­зу­ва­ти багатозадачність на ПК, тоб­то за­пуск де­кіль­кох до­дат­ків па­ра­лель­но. До­дат­ком ОС на­зи­ва­є­ть­ся про­гра­ма яка при­зна­че­на для ро­бо­ти під ке­ру­ван­ням ОС.

В наш час по­чи­на­ють ши­ро­ко впро­ва­джу­ва­ти ОС LINUX. Це без­кош­тов­но роз­по­всю­джу­ва­на сис­те­ма з від­кри­тим про­грам­ним ко­дом. То­му во­на при­дат­на для ко­лек­тив­ної до­роб­ки всім ба­жаю­чим. Во­на та­кож має під­ви­ще­ну стій­кість до збо­їв і ві­рус­них атак.

Та­ким чи­ном, чим мо­гут­ні­ше комп'ютер, тим біль­ше по­туж­на пот­ріб­на опе­ра­цій­на сис­те­ма.

За ме­жа­ми на­шої кра­ї­ни особ­ли­во в США ви­ко­ри­ста­ю­ть­ся ПК: Macintosh, Sun, Apple, Microwax та ін., всі во­ни мо­жу ви­ко­ри­ста­ти ОС UNIX. Це плат­фор­мо­не­за­леж­на сис­те­ма.

В Mac­in­tosh та­кож ви­ко­ри­сто­ву­є­ть­ся ОС Ma­cOS яка на­га­дує ба­га­то в чо­му ОС Win­dows але з'явилася во­на знач­но ра­ні­ше ОС Win­dows.

Ком­па­нія IBM взя­ла на озброєння MS - DOS в 1983 р. і вже в 1983 р. ця ОС зай­ня­ла до­мі­ную­че по­ло­жен­ня на сві­то­во­му рин­ку ПО. А в трав­ні 1990 р. від­бу­ла­ся пре­зен­та­ція Win­dows. Із цьо­го мо­мен­ту ко­манд­ний ря­док в ОС перестав за­сто­со­ву­ва­ти­ся. У цих ОС по­ча­ли за­сто­со­ву­ва­ти ма­ні­пу­ля­тор «ми­ші», гра­фіч­ний ек­ран, а на ньо­му змі­нюю­чи друг дру­га по на­шо­му ба­жан­ню ін­фор­ма­цій­ні об­лас­ті, які на­зи­ва­ють вік­на­ми Windows, тоб­то ста­ли за­сто­со­ву­ва­ти гра­фіч­ний ін­тер­фейс. В наш час ши­ро­ке по­ши­рен­ня одер­жує ОС Win­dows Vista. Але біль­шість ко­ри­сту­ва­чів ко­ри­сту­ю­ть­ся ОС Win­dows XP.

Всі опе­ра­цій­ні сис­те­ми за­без­пе­чу­ють свій ав­то­ма­тич­ний за­пуск. Для дис­ко­вих ОС у спе­ці­аль­ній (сис­тем­ної) об­лас­ті дис­ка ство­рю­є­ть­ся за­пис про­грам­но­го ко­ду. Звер­тан­ня до цьо­го ко­ду ви­ко­ну­ють про­гра­ми, які знаходяться у ба­зо­вій сис­те­мі вво­ду-ви­снов­ку (BIOS). Ба­зо­ві про­гра­ми, за­вер­шую­чи свою ро­бо­ту, да­ють ко­ман­ду на за­ван­та­жен­ня й ви­ко­нан­ня вмі­сту сис­тем­ної об­лас­ті дис­ка. Таким чином за­без­пе­чу­ють пе­ре­да­чу ке­ру­ван­ня від BIOS до опе­ра­цій­ної сис­те­ми.

Служ­бо­ве ПЗ. Про­грам­не за­без­пе­чен­ня цьо­го рів­ня взає­мо­діє як із про­грам­ним за­без­пе­чен­ням ба­зо­во­го рів­ня, так і із про­грам­ним за­без­пе­чен­ням сис­тем­но­го рів­ня. Ос­нов­не при­зна­чен­ня служ­бо­вих про­грам (їх та­кож на­зи­ва­ють ути­лі­та­ми - ко­рис­ні про­гра­ми) це ав­то­ма­ти­за­ція ро­біт з пе­ре­вір­ки, на­ла­го­джен­ня, на­строю­ван­ня про­грам­них і апа­рат­них за­со­бів (комп'ютерної сис­те­ми). У ба­га­тьох ви­пад­ках во­ни ви­ко­ри­ста­ю­ть­ся для роз­ши­рен­ня або по­ліп­шен­ня функ­цій сис­тем­них про­грам. Дея­кі служ­бо­ві про­гра­ми (як пра­ви­ло, це про­гра­ми об­слу­го­ву­ван­ня) вклю­ча­ють до скла­ду опе­ра­цій­ної сис­те­ми. Але біль­шість служ­бо­вих про­грам є для опе­ра­цій­ної сис­те­ми зов­ніш­ні­ми й слу­жать для роз­ши­рен­ня її функ­цій (на­прик­лад, нор­тов­скі ути­лі­ти).

Служ­бо­ві про­гра­ми, не вклю­че­ні в опе­ра­цій­ні сис­те­ми, час­то від­но­сять до при­клад­но­го рів­ня.

Служ­бо­ві про­грам­ні за­со­би: дис­пет­че­ри фай­лів (фай­ло­ві ме­не­дже­ри - ви­ко­ну­ють опе­ра­ції пов'язані з об­слу­го­ву­ван­ням фай­ло­вої струк­ту­ри: ко­пію­ван­ня, пе­ре­мі­щен­ня фай­лів, ство­рен­ня ка­та­ло­гів, ви­да­лен­ня фай­лів і ка­та­ло­гів, по­шук фай­лів і на­ві­га­ція у фай­ло­вій струк­ту­рі), за­со­би сти­ску да­них (ар­хі­ва­то­ри), за­со­би пе­ре­гля­ду й від­тво­рен­ня, за­со­би ді­аг­но­сти­ки, за­со­би кон­тро­лю (мо­ні­то­рин­гу) - сте­жать за про­це­са­ми що від­бу­ва­ю­ть­ся в комп'ютері, мо­ні­то­ри ус­та­нов­ки (для кон­тро­лю ус­та­нов­ки про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня), за­со­би ко­му­ні­ка­ції (ко­му­ні­ка­цій­ні про­гра­ми), за­со­би за­без­пе­чен­ня комп'ютерної без­пе­ки, за­со­би елек­трон­но­го циф­ро­во­го під­пи­су - для ство­рень клю­чів елек­трон­но­го під­пи­су.

При­клад­не ПЗ. Про­грам­не за­без­пе­чен­ня при­клад­но­го рів­ня яв­ляє со­бою ком­плекс при­клад­них про­грам, за до­по­мо­гою яких на да­но­му ро­бо­чо­му міс­ці ви­ко­ну­ю­ть­ся кон­крет­ні зав­дан­ня. Спектр цих зав­дань над­зви­чай­но ши­ро­кий - від ви­роб­ни­чих до твор­чих і роз­ва­жаль­но - нав­чаль­них. Про­гра­мі­ста­ми - фа­хів­ця­ми ство­ре­ний ве­ли­чез­ний фонд при­клад­них про­грам для різ­них ви­дів ді­яль­но­сті - для вче­них, кон­ст­рук­то­рів, ін­же­не­рів, еко­но­мі­стів, фі­нан­си­стів, бух­гал­те­рів, ме­не­дже­рів, мар­ке­то­ло­гів, для бан­ків­ської ро­бо­ти, мо­дель­є­рів, ди­зай­не­рів, лі­ка­рів, му­зи­кан­тів, про­фе­сіо­на­лів і ама­то­рів. От­же, між при­клад­ним і сис­тем­ним про­грам­ним за­без­пе­чен­ням іс­нує без­по­се­ред­ній взає­мозв'язок, при­клад­не про­грам­не за­без­пе­чен­ня опи­ра­є­ть­ся на сис­тем­не. То­му уні­вер­саль­ність об­чис­лю­валь­ної сис­те­ми, дос­туп­ність при­клад­но­го про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня й ши­ро­та функ­ціо­наль­них мож­ли­во­стей комп'ютера пря­мо за­ле­жить від ти­пу ви­ко­ри­сто­ву­ва­ної опе­ра­цій­ної сис­те­ми, від то­го, як за­без­пе­чу­є­ть­ся взає­мо­дія «лю­ди­на - про­гра­ма - ус­тат­ку­ван­ня».

До при­клад­них про­граммож­на від­не­сти: тек­сто­ві ре­дак­то­ри, тек­сто­ві про­це­со­ри, гра­фіч­ні ре­дак­то­ри, сис­те­ми ке­ру­ван­ня ба­за­ми да­них, елек­трон­ні таб­ли­ці, сис­те­ми ав­то­ма­ти­зо­ва­но­го про­ек­ту­ван­ня (CAD – сис­те­ми), на­стіль­ні ви­дав­ни­чі сис­те­ми, ек­сперт­ні сис­те­ми (при­зна­че­ні для ана­лі­зу да­них, які знаходяться в ба­зах знань, і ви­да­чі ре­ко­мен­да­цій із за­пи­ту ко­ри­сту­ва­ча), Web – ре­дак­то­ри, брау­зе­ри (ог­ля­дач за­со­бів Web – до­ку­мен­тів), ін­тег­ро­ва­ні сис­те­ми ді­ло­вод­ст­ва, бух­гал­тер­ські сис­те­ми, фі­нан­со­ві ана­лі­тич­ні сис­те­ми. З під­ви­щен­ням рів­ня ПО не тіль­ки роз­ши­рю­ю­ть­ся функ­ціо­наль­ні мож­ли­во­сті й уні­вер­саль­ність об­чис­лю­валь­ної сис­те­ми але й зро­стає її не­за­леж­ність від кон­крет­ної апа­рат­ної кон­фі­гу­ра­ції комп'ютера.

Ін­ст­ру­мен­таль­ні про­грам­ні за­со­би.До ок­ре­мої ка­те­го­рії про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня мож­на від­не­сти ін­ст­ру­мен­таль­ні про­грам­ні за­со­би, при­зна­че­ні для ство­рен­ня са­мо­го про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня. З їх­ньою до­по­мо­гою не про­сто на­ко­пи­чу­ю­ть­ся й ор­га­ні­зу­ю­ть­ся да­ні, а ство­рю­ю­ть­ся що ви­ко­ну­ю­ть­ся, ут­ри­мую­чі, на­сам­пе­ред ко­ди ко­манд про­це­со­ра, про­грам­ні мо­ду­лі й сис­те­ми. До ін­ст­ру­мен­таль­них про­грам­них за­со­бів від­но­сять­ся: спе­ці­аль­ні тек­сто­ві ре­дак­то­ри, ре­дак­то­ри зв'язків, на­ла­го­джу­ва­чі, оп­ти­мі­за­то­ри. Але в пер­шу чер­гу, це транс­ля­то­ри комп'ютерних мов про­гра­му­ван­ня. Транс­ля­то­ри це про­гра­ми пе­ре­кла­да­чі, які пе­ре­во­дять про­гра­ми з мов про­гра­му­ван­ня в ма­шин­ні ко­ди. За до­по­мо­гою мо­ви про­гра­му­ван­ня ство­рю­є­ть­ся не го­то­ва про­гра­ма, а тіль­ки її текст, що реа­лі­зує роз­роб­ле­ний ал­го­ритм (ал­го­ритм – точ­но пев­ний опис спо­со­бу рі­шен­ня зав­дань у ви­гля­ді кін­це­вої (за ча­сом) пос­лі­дов­но­сті дій). Щоб одер­жа­ти пра­цюю­чу про­гра­му, тре­ба цей текст або ав­то­ма­тич­но пе­ре­вес­ти в ма­шин­ний код (для цьо­го є про­гра­ми – ком­пі­ля­то­ри) і по­тім ви­ко­ри­ста­ти цю про­гра­му ок­ре­мо від ви­хід­но­го тек­сту, або від­ра­зу ви­ко­ну­ва­ти ко­ман­ди мо­ви, за­зна­че­ні в тек­сті про­гра­ми (цим за­йма­ю­ть­ся про­гра­ми – ін­тер­пре­та­то­ри). Ін­тер­пре­та­тор по чер­зі ана­лі­зує кож­ний опе­ра­тор з тек­сту про­гра­ми. Як­що ви­яв­ля­є­ть­ся син­так­сич­на по­мил­ка, то ви­ко­нан­ня про­гра­ми при­пи­ня­є­ть­ся, і ви­да­є­ть­ся від­по­від­не по­ві­дом­лен­ня. Пра­виль­ний опе­ра­тор від­ра­зу ви­ко­ну­є­ть­ся. Тіль­ки пі­сля то­го як по­точ­ний опе­ра­тор ус­піш­но ви­ко­на­ний, ін­тер­пре­та­тор пе­ре­йде до ана­лі­зу й до ви­ко­нан­ня на­ступ­но­го. Як­що той са­мий опе­ра­тор по­ви­нен ви­ко­ну­ва­ти­ся в про­гра­мі ба­га­то­ра­зо­во, ін­тер­пре­та­тор що­раз бу­де ви­ко­ну­ва­ти йо­го так, на­чеб­то зу­ст­рів упер­ше. То­му про­гра­ми, у яких пот­ріб­но здій­сни­ти ве­ли­кий об­сяг по­вто­рю­ва­них об­чис­лень, бу­де пра­цю­ва­ти по­віль­но. Ін­тер­пре­та­тор не ство­рює ма­шин­ний код, що ви­ко­ну­є­ть­ся, всі­єї про­гра­ми. І з ма­ши­ни на ма­ши­ну про­гра­ма пе­ре­но­сить­ся у ви­гля­ді тек­сто­во­го фай­лу ( комп'ютерною мо­вою). Для ви­ко­нан­ня та­кої про­гра­ми на ін­шо­му комп'ютері там та­кож по­ви­нен бу­ти вста­нов­ле­ний ін­тер­пре­та­тор ці­єї ж комп'ютерної мо­ви.

Ком­пі­ля­то­ри пов­ні­стю об­роб­ля­ють весь текст про­гра­ми (ви­хід­ний код). Во­ни пе­ре­гля­да­ють йо­го в по­шу­ках син­так­сич­них по­ми­лок (іно­ді кіль­ка ра­зів), ви­ко­ну­ють пев­ний зна­чен­нє­вий ана­ліз і по­тім ав­то­ма­тич­но пе­ре­во­дять (транс­лю­ють) на ма­шин­ну мо­ву (ге­не­ру­ють ма­шин­ний код). При цьо­му мо­же ви­роб­ля­ти­ся оп­ти­мі­за­ція про­гра­ми, що до­зво­ляє під­ви­щи­ти швид­ко­дію про­гра­ми. Та­ка про­гра­ма мо­же бу­ти пе­ре­не­се­на на ін­ший комп'ютер, для ньо­го вже не пот­ріб­ний транс­ля­тор.

Ос­нов­ний не­до­лік ком­пі­ля­то­рів - біль­ша тру­до­мі­ст­кість ви­прав­лен­ня по­мил­ки. За до­по­мо­гою ін­тер­пре­та­то­ра, на­впа­ки, при­пус­ти­мо в будь-який мо­мент при­пи­ни­ти ро­бо­ту про­гра­ми, до­слі­джу­ва­ти вміст пам'яті, ор­га­ні­зу­ва­ти діа­лог з ко­ри­сту­ва­чем, ви­ко­на­ти як за­вгод­но склад­не пе­ре­тво­рен­ня да­них і при цьо­му пос­тій­но кон­тро­лю­ва­ти стан нав­ко­лиш­ньої про­грам­но - апа­рат­но­го се­ре­до­ви­ща, зав­дя­ки чо­му до­ся­га­є­ть­ся ви­со­ка на­дій­ність ро­бо­ти. Ін­тер­пре­та­тор при ви­ко­нан­ні кож­но­го опе­ра­то­ра пе­ре­ві­ряє без­ліч ха­рак­те­ри­стик опе­ра­цій­ної сис­те­ми й при не­об­хід­но­сті мак­си­маль­но док­лад­но ін­фор­мує роз­роб­лю­ва­ча про ви­ник­лі про­бле­ми. У су­час­них сис­те­мах про­гра­му­ван­ня пе­ре­мі­ша­ні тех­но­ло­гії й ком­пі­ля­ції, і ін­тер­пре­та­ції. У про­це­сі на­ла­го­джен­ня про­гра­ма мо­же ви­ко­ну­ва­ти­ся по кро­ках, а ре­зуль­тую­чий код не обов'язково бу­де ма­шин­ним. Він на­віть мо­же бу­ти ви­хід­ним ко­дом на ін­шій мо­ві про­гра­му­ван­ня, що по­тім мо­же бу­ти від­ком­пі­льо­ва­ний ін­шим ком­пі­ля­то­ром у ма­шин­ний код.

Ре­жим ін­тер­пре­та­ції при­ско­рює й спро­щує на­ла­го­джен­ня, а при ком­пі­ля­ції ство­рю­є­ть­ся швид­кий і ефек­тив­ний код, що ви­ко­ну­є­ть­ся.

Ін­тег­ро­ва­ні сис­те­ми за­со­бів про­гра­му­ван­ня. Для ство­рен­ня про­гра­ми що ви­ко­ну­є­ть­ся, як пра­ви­ло пот­ріб­но: тек­сто­вий ре­дак­тор, ком­пі­ля­тор, ре­дак­тор зв'язків, біб­ліо­те­ки функ­цій. За до­по­мо­гою тек­сто­во­го ре­дак­то­ра ство­рю­ю­ть­ся про­гра­ми на об­ра­ній комп'ютерній мо­ві. Ви­ко­ри­ста­ю­ть­ся, як пра­ви­ло, спе­ціа­лі­зо­ва­ні ре­дак­то­ри, орі­єн­то­ва­ні на кон­крет­ну мо­ву про­гра­му­ван­ня. По­діб­ні ре­дак­то­ри ство­ре­ні для всіх мов про­гра­му­ван­ня, во­ни до­зво­ля­ють пе­ре­ві­ря­ти син­так­сис про­гра­ми під час її уве­ден­ня. При збе­ре­жен­ні на дис­ку ство­рю­є­ть­ся файл зі стан­дарт­ним для мо­ви про­гра­му­ван­ня роз­ши­рен­ням (на­прик­лад, .bas, .pas). Ви­хід­ний текст про­гра­ми за до­по­мо­гою ком­пі­ля­тор пе­ре­во­дить­ся на ма­шин­ну мо­ву. Як­що є по­мил­ка, то ре­зуль­тую­чий код про­гра­ми ство­ре­ний не бу­де. На цьо­му ета­пі вже мож­ли­ве одер­жан­ня го­то­вої про­гра­ми, але най­час­ті­ше в ній не ви­ста­чає дея­ких ком­по­нен­тів, то­му ком­пі­ля­тор зви­чай­но ви­дає про­між­ний об'єктний код (двій­ко­вий файл, роз­ши­рен­ня OBJ).

Ви­хід­ний текст ве­ли­кої про­гра­ми скла­да­є­ть­ся, як пра­ви­ло, з де­кіль­кох мо­ду­лів (фай­лів з ви­хід­ни­ми тек­ста­ми), то­му що збе­рі­га­ти всі тек­сти в од­но­му фай­лі не­зруч­но - у них склад­но орі­єн­ту­ва­ти­ся. Кож­ний мо­дуль ком­пі­лю­є­ть­ся в ок­ре­мий файл із об'єктним ко­дом. По­тім їх тре­ба об'єднати в од­не ці­ле. Крім то­го, до них тре­ба до­да­ти ма­шин­ний код під­про­грам, що реа­лі­зу­ють стан­дарт­ні різ­ні функ­ції (на­прик­лад, ма­те­ма­тич­ні). Та­кі функ­ції втри­му­ю­ть­ся в біб­ліо­те­ках (у фай­лах з роз­ши­рен­ням .LIB), які пос­тав­ляю­ть­ся ра­зом з ком­пі­ля­то­ром. Зге­не­ро­ва­ний код мо­ду­лів і під­клю­че­ні до ньо­го стан­дарт­ні функ­ції тре­ба не про­сто об'єднати в од­не ці­ле, а ви­ко­на­ти об'єднання з ура­ху­ван­ням ви­мог опе­ра­цій­ної сис­те­ми, тоб­то одер­жа­ти на ви­хо­ді про­гра­му, що від­по­ві­дає пев­но­му фор­ма­ту. Об'єктний код об­роб­ля­є­ть­ся спе­ці­аль­ною про­гра­мою - ре­дак­то­ром зв'язків що ви­ко­нує зв'язування об'єктних мо­ду­лів і ма­шин­но­го ко­ду стан­дарт­них функ­цій, зна­хо­дя­чи їх у біб­ліо­те­ках, і фор­мує на ви­хо­ді пра­це­здат­ний до­да­ток - ви­ко­нав­чий код для кон­крет­ної плат­фор­ми. Код, щови­ко­ну­є­ть­ся - це за­кін­че­на про­гра­ма, яку мож­на за­пус­ти­ти на будь-яко­му су­міс­но­му комп'ютері, де вста­нов­ле­на опе­ра­цій­на сис­те­ма, для якої ця про­гра­ма ство­рю­ва­ла­ся. Як пра­ви­ло, під­сум­ко­вий файл має роз­ши­рен­ня .exe або .com.

Читайте також:

1. Багаторівнева пам’ять комп’ютера
2. Комп’ютера
3. Комп’ютерні (пам'ять комп’ютера, диски та дискети).
4. Магістрально-модульний принцип побудови персонального комп’ютера
5. Простий зв’язок між двома комп’ютерами
6. Ри­су­нок 5.Вік­но про­гра­ми Про­від­ник

Переглядів: 1095