• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Ри­су­нок 2. Струк­ту­ра про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня пер­со­наль­но­го комп’ютера

Ба­зо­ве ПЗ. Най­ниж­чим рів­нем про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня є ба­зо­ве про­грам­не за­без­пе­чен­ня. Во­но від­по­ві­дає за взає­мо­дію з ба­зо­ви­ми апа­рат­ни­ми за­со­ба­ми. Як пра­ви­ло, ба­зо­ве про­грам­не за­без­пе­чен­ня без­по­се­ред­ньо вхо­дять до скла­ду ба­зо­во­го встат­ку­ван­ня й збе­рі­га­ю­ть­ся в спе­ці­аль­них мік­ро­схе­мах, які на­зи­ва­ю­ть­ся пос­тій­ни­ми за­пам'ятовувальними при­строя­ми (ПЗП - Read Only Mem­ory - ROM). Про­гра­ми й да­ні за­пи­су­ю­ть­ся в мік­ро­схе­ми ПЗП на ета­пі ви­роб­ництва й не мо­жуть бу­ти змі­не­ні в про­це­сі ек­с­п­луа­та­ції. Як­що не­об­хід­но змі­ню­ва­ти склад про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня в ПЗУ під час ек­с­п­луа­та­ції комп'ютера, то­ді за­сто­со­ву­ють за­мість них пе­ре­про­гра­му­валь­ні пос­тій­ні за­пам'ятовувальні при­строї - ППЗП (Erasable and Programmable Read Only Memory - EPROM).

До ПЗП від­но­сить­ся ба­зо­ва сис­те­ма уве­ден­ня - ви­во­ду BIOS (Basic Input Output System) во­на вклю­чає ос­нов­ний на­бір про­грам вво­ду - ви­во­ду, зав­дя­ки яким про­гра­ми біль­ше ви­со­ко­го рів­ня мо­жуть взає­мо­дія­ти з різ­ни­ми при­строя­ми комп'ютера.

BIOS міс­тить та­кож про­гра­ми:

про­гра­му тес­ту­ван­ня апа­рат­них за­со­бів при вклю­чен­ні жив­лен­ня комп'ютера, во­на на­зи­ва­є­ть­ся POST (Power On Self Test);

про­гра­му по­чат­ко­во­го за­ван­таж­ни­ка. Во­на не­об­хід­на для за­ван­та­жен­ня опе­ра­цій­ної сис­те­ми з від­по­від­но­го зо­вніш­ньо­го за­пам'ятовувального при­строю;

про­гра­муSetup яка до­зво­ляє змі­ню­ва­ти(оп­ти­мі­зу­ва­ти) на­строю­ван­ня комп'ютера.

Для збе­рі­ган­ня на­строю­вань па­ра­мет­рів комп'ютера за­сто­со­ву­ють енер­го­за­леж­ну пам'ять CMOS. З нею взає­мо­діє ба­зо­ве про­грам­не за­без­пе­чен­ня. У цій пам'яті збе­рі­га­є­ть­ся ін­фор­ма­ція про по­ка­зан­ня сис­тем­них го­дин, про по­точ­ні под­ро­би­ці кон­фі­гу­ра­ції комп'ютера: кіль­кість ОЗП, ти­пи на­ко­пи­чу­ва­чів і т.д.

На­строю­ван­ня в цій пам'яті змі­ню­ю­ть­ся за до­по­мо­гою про­гра­ми Se­tup.

Сис­тем­не ПЗ. Су­куп­ність про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня сис­тем­но­го рів­ня утво­рю­ють яд­ро опе­ра­цій­ної сис­те­ми комп'ютера.

Від про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня цьо­го рів­ня ба­га­то в чо­му за­ле­жать ек­с­п­луа­та­цій­ні по­каз­ни­ки всі­єї об­чис­лю­валь­ної сис­те­ми в ці­ло­му. Так, на­прик­лад, при під­клю­чен­ні до об­чис­лю­валь­ної сис­те­ми но­во­го об­лад­нан­ня на сис­тем­но­му рів­ні по­вин­на бу­ти вста­нов­ле­на про­гра­ма, що за­без­пе­чує для ін­ших про­грам взає­мозв'язок із цим ус­тат­ку­ван­ням. Кон­крет­ні про­гра­ми, від­по­ві­даль­ні за взає­мо­дію з кон­крет­ни­ми при­строя­ми, на­зи­ва­ю­ть­ся драй­ве­ра­ми при­стро­їв, во­ни вхо­дять до скла­ду про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня сис­тем­но­го рів­ня.

Ін­ший клас про­грам сис­тем­но­го рів­ня від­по­ві­дає за взає­мо­дію з ко­ри­сту­ва­чем. Зав­дя­ки їм ко­ри­сту­вач одер­жує мож­ли­вість уво­ди­ти да­ні в об­чис­лю­валь­ну сис­те­му й управ­ля­ти ро­бо­тою (ус­та­нов­лю­ва­ти про­гра­ми біль­ше ви­со­ко­го рів­ня). Ці про­грам­ні за­со­би на­зи­ва­ють за­со­ба­ми за­без­пе­чен­ня ко­ри­сту­валь­ни­цько­го ін­тер­фей­су. Від цих про­грам пря­мо за­ле­жить зруч­ність ро­бо­ти з комп'ютером і про­дук­тив­ність пра­ці ко­ри­сту­ва­ча. До цьо­го кла­су про­грам від­но­сять­ся та­кож про­гра­ми що за­без­пе­чу­ють:

· взає­мо­дію між про­грам­ним і апа­рат­ним за­без­пе­чен­ням (апа­рат­но-про­грам­ний ін­тер­фейс);

· взає­мо­дію між різ­ни­ми ви­да­ми про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня (про­грам­ний ін­тер­фейс).

Та­ким чи­ном ос­нов­на функ­ція сис­тем­но­го про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня - по­се­ред­ни­цька і во­на по­ля­гає в за­без­пе­чен­ні дея­ких ви­дів взає­мо­дії (ін­тер­фейс ко­ри­сту­ва­ча, апа­рат­но – про­грам­ний, про­грам­ний). Всі ці про­гра­ми сис­тем­но­го рів­ня від­но­сять­ся до опе­ра­цій­них сис­тем (ОС). Іс­нує кіль­ка сі­мейств ОС, орі­єн­то­ва­них на різ­ні ти­пи мік­ро­про­це­со­рів. Ві­до­ми­ми пред­став­ни­ка­ми цих різ­но­ви­дів є CP/M, MS-DOS, UNIX, LINUX, Ma­cOS,Win­dows. Пер­ша з них ви­ко­ри­ста­ла­ся на ма­ши­нах з 8-роз­ряд­ни­ми мік­ро­про­це­со­ра­ми, дру­га - на 16 - роз­ряд­них, тре­тя - в ос­нов­но­му на 32- роз­ряд­них ма­ши­нах. Про­гра­ми, ство­ре­ні для пев­ної ОС, зви­чай­но не пра­цю­ють під ке­ру­ван­ням ін­ших опе­ра­цій­них сис­тем.

Пер­шою й най­більш про­стою ОС для ПК бу­ла CP/M. Во­на на­да­ва­ла ко­ри­сту­ва­че­ві ли­ше мі­ні­маль­ний, са­мий не­об­хід­ний на­бір за­со­бів для ке­ру­ван­ня ре­сур­са­ми ПК, дос­ту­пу до фай­ло­вої сис­те­ми й ор­га­ні­за­ції діа­ло­гу.

Роз­ши­рен­ня мож­ли­во­стей ОС по­кла­да­ли на при­клад­ні про­гра­ми. До ін­шо­го кла­су від­но­сить­ся MS – DOS. Її час­то роз­гля­да­ють як роз­ви­ток по­пе­ред­ньої сис­те­ми. ОС MS - DOS має роз­ви­не­ні за­со­би дос­ту­пу до всіх апа­рат­них ком­по­нен­тів, гнуч­кою фай­ло­вою сис­те­мою, ос­но­ва­ної на іє­рар­хіч­ній струк­ту­рі ка­та­ло­гів, зруч­ним для ко­ри­сту­ва­чів ко­манд­ною мо­вою. Во­на зруч­на й роз­роб­лю­ва­чам про­грам­них за­со­бів і ко­ри­сту­ва­чам при­клад­них па­ке­тів і про­грам.

З по­ши­рен­ням на рин­ку ПК 32 і 64 роз­ряд­них мік­ро­про­це­со­рів на них ста­ли за­сто­со­ву­ва­ти UNIX. Ця сис­те­ма ши­ро­ко по­ши­ре­на на ма­лих ЕОМ (які біль­ше й мо­гут­ні­ше зви­чай­них ПК). Ця ОС орі­єн­то­ва­на в ос­нов­но­му на ефек­тив­ну під­трим­ку роз­роб­ки про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня й має під­ви­ще­ну стій­кість до збо­їв і по­ми­лок про­грам. Крім то­го, UNIX за­без­пе­чує ре­жим при яко­му ба­га­то ко­ри­сту­ва­чів мо­жуть пра­цю­ва­ти од­но­ра­зо­во. Це дає мож­ли­вість реа­лі­зу­ва­ти багатозадачність на ПК, тоб­то за­пуск де­кіль­кох до­дат­ків па­ра­лель­но. До­дат­ком ОС на­зи­ва­є­ть­ся про­гра­ма яка при­зна­че­на для ро­бо­ти під ке­ру­ван­ням ОС.

В наш час по­чи­на­ють ши­ро­ко впро­ва­джу­ва­ти ОС LINUX. Це без­кош­тов­но роз­по­всю­джу­ва­на сис­те­ма з від­кри­тим про­грам­ним ко­дом. То­му во­на при­дат­на для ко­лек­тив­ної до­роб­ки всім ба­жаю­чим. Во­на та­кож має під­ви­ще­ну стій­кість до збо­їв і ві­рус­них атак.

Та­ким чи­ном, чим мо­гут­ні­ше комп'ютер, тим біль­ше по­туж­на пот­ріб­на опе­ра­цій­на сис­те­ма.

За ме­жа­ми на­шої кра­ї­ни особ­ли­во в США ви­ко­ри­ста­ю­ть­ся ПК: Macintosh, Sun, Apple, Microwax та ін., всі во­ни мо­жу ви­ко­ри­ста­ти ОС UNIX. Це плат­фор­мо­не­за­леж­на сис­те­ма.

В Mac­in­tosh та­кож ви­ко­ри­сто­ву­є­ть­ся ОС Ma­cOS яка на­га­дує ба­га­то в чо­му ОС Win­dows але з'явилася во­на знач­но ра­ні­ше ОС Win­dows.

Ком­па­нія IBM взя­ла на озброєння MS - DOS в 1983 р. і вже в 1983 р. ця ОС зай­ня­ла до­мі­ную­че по­ло­жен­ня на сві­то­во­му рин­ку ПО. А в трав­ні 1990 р. від­бу­ла­ся пре­зен­та­ція Win­dows. Із цьо­го мо­мен­ту ко­манд­ний ря­док в ОС перестав за­сто­со­ву­ва­ти­ся. У цих ОС по­ча­ли за­сто­со­ву­ва­ти ма­ні­пу­ля­тор «ми­ші», гра­фіч­ний ек­ран, а на ньо­му змі­нюю­чи друг дру­га по на­шо­му ба­жан­ню ін­фор­ма­цій­ні об­лас­ті, які на­зи­ва­ють вік­на­ми Windows, тоб­то ста­ли за­сто­со­ву­ва­ти гра­фіч­ний ін­тер­фейс. В наш час ши­ро­ке по­ши­рен­ня одер­жує ОС Win­dows Vista. Але біль­шість ко­ри­сту­ва­чів ко­ри­сту­ю­ть­ся ОС Win­dows XP.

Всі опе­ра­цій­ні сис­те­ми за­без­пе­чу­ють свій ав­то­ма­тич­ний за­пуск. Для дис­ко­вих ОС у спе­ці­аль­ній (сис­тем­ної) об­лас­ті дис­ка ство­рю­є­ть­ся за­пис про­грам­но­го ко­ду. Звер­тан­ня до цьо­го ко­ду ви­ко­ну­ють про­гра­ми, які знаходяться у ба­зо­вій сис­те­мі вво­ду-ви­снов­ку (BIOS). Ба­зо­ві про­гра­ми, за­вер­шую­чи свою ро­бо­ту, да­ють ко­ман­ду на за­ван­та­жен­ня й ви­ко­нан­ня вмі­сту сис­тем­ної об­лас­ті дис­ка. Таким чином за­без­пе­чу­ють пе­ре­да­чу ке­ру­ван­ня від BIOS до опе­ра­цій­ної сис­те­ми.

Служ­бо­ве ПЗ. Про­грам­не за­без­пе­чен­ня цьо­го рів­ня взає­мо­діє як із про­грам­ним за­без­пе­чен­ням ба­зо­во­го рів­ня, так і із про­грам­ним за­без­пе­чен­ням сис­тем­но­го рів­ня. Ос­нов­не при­зна­чен­ня служ­бо­вих про­грам (їх та­кож на­зи­ва­ють ути­лі­та­ми - ко­рис­ні про­гра­ми) це ав­то­ма­ти­за­ція ро­біт з пе­ре­вір­ки, на­ла­го­джен­ня, на­строю­ван­ня про­грам­них і апа­рат­них за­со­бів (комп'ютерної сис­те­ми). У ба­га­тьох ви­пад­ках во­ни ви­ко­ри­ста­ю­ть­ся для роз­ши­рен­ня або по­ліп­шен­ня функ­цій сис­тем­них про­грам. Дея­кі служ­бо­ві про­гра­ми (як пра­ви­ло, це про­гра­ми об­слу­го­ву­ван­ня) вклю­ча­ють до скла­ду опе­ра­цій­ної сис­те­ми. Але біль­шість служ­бо­вих про­грам є для опе­ра­цій­ної сис­те­ми зов­ніш­ні­ми й слу­жать для роз­ши­рен­ня її функ­цій (на­прик­лад, нор­тов­скі ути­лі­ти).

Служ­бо­ві про­гра­ми, не вклю­че­ні в опе­ра­цій­ні сис­те­ми, час­то від­но­сять до при­клад­но­го рів­ня.

Служ­бо­ві про­грам­ні за­со­би: дис­пет­че­ри фай­лів (фай­ло­ві ме­не­дже­ри - ви­ко­ну­ють опе­ра­ції пов'язані з об­слу­го­ву­ван­ням фай­ло­вої струк­ту­ри: ко­пію­ван­ня, пе­ре­мі­щен­ня фай­лів, ство­рен­ня ка­та­ло­гів, ви­да­лен­ня фай­лів і ка­та­ло­гів, по­шук фай­лів і на­ві­га­ція у фай­ло­вій струк­ту­рі), за­со­би сти­ску да­них (ар­хі­ва­то­ри), за­со­би пе­ре­гля­ду й від­тво­рен­ня, за­со­би ді­аг­но­сти­ки, за­со­би кон­тро­лю (мо­ні­то­рин­гу) - сте­жать за про­це­са­ми що від­бу­ва­ю­ть­ся в комп'ютері, мо­ні­то­ри ус­та­нов­ки (для кон­тро­лю ус­та­нов­ки про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня), за­со­би ко­му­ні­ка­ції (ко­му­ні­ка­цій­ні про­гра­ми), за­со­би за­без­пе­чен­ня комп'ютерної без­пе­ки, за­со­би елек­трон­но­го циф­ро­во­го під­пи­су - для ство­рень клю­чів елек­трон­но­го під­пи­су.

При­клад­не ПЗ. Про­грам­не за­без­пе­чен­ня при­клад­но­го рів­ня яв­ляє со­бою ком­плекс при­клад­них про­грам, за до­по­мо­гою яких на да­но­му ро­бо­чо­му міс­ці ви­ко­ну­ю­ть­ся кон­крет­ні зав­дан­ня. Спектр цих зав­дань над­зви­чай­но ши­ро­кий - від ви­роб­ни­чих до твор­чих і роз­ва­жаль­но - нав­чаль­них. Про­гра­мі­ста­ми - фа­хів­ця­ми ство­ре­ний ве­ли­чез­ний фонд при­клад­них про­грам для різ­них ви­дів ді­яль­но­сті - для вче­них, кон­ст­рук­то­рів, ін­же­не­рів, еко­но­мі­стів, фі­нан­си­стів, бух­гал­те­рів, ме­не­дже­рів, мар­ке­то­ло­гів, для бан­ків­ської ро­бо­ти, мо­дель­є­рів, ди­зай­не­рів, лі­ка­рів, му­зи­кан­тів, про­фе­сіо­на­лів і ама­то­рів. От­же, між при­клад­ним і сис­тем­ним про­грам­ним за­без­пе­чен­ням іс­нує без­по­се­ред­ній взає­мозв'язок, при­клад­не про­грам­не за­без­пе­чен­ня опи­ра­є­ть­ся на сис­тем­не. То­му уні­вер­саль­ність об­чис­лю­валь­ної сис­те­ми, дос­туп­ність при­клад­но­го про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня й ши­ро­та функ­ціо­наль­них мож­ли­во­стей комп'ютера пря­мо за­ле­жить від ти­пу ви­ко­ри­сто­ву­ва­ної опе­ра­цій­ної сис­те­ми, від то­го, як за­без­пе­чу­є­ть­ся взає­мо­дія «лю­ди­на - про­гра­ма - ус­тат­ку­ван­ня».

До при­клад­них про­граммож­на від­не­сти: тек­сто­ві ре­дак­то­ри, тек­сто­ві про­це­со­ри, гра­фіч­ні ре­дак­то­ри, сис­те­ми ке­ру­ван­ня ба­за­ми да­них, елек­трон­ні таб­ли­ці, сис­те­ми ав­то­ма­ти­зо­ва­но­го про­ек­ту­ван­ня (CAD – сис­те­ми), на­стіль­ні ви­дав­ни­чі сис­те­ми, ек­сперт­ні сис­те­ми (при­зна­че­ні для ана­лі­зу да­них, які знаходяться в ба­зах знань, і ви­да­чі ре­ко­мен­да­цій із за­пи­ту ко­ри­сту­ва­ча), Web – ре­дак­то­ри, брау­зе­ри (ог­ля­дач за­со­бів Web – до­ку­мен­тів), ін­тег­ро­ва­ні сис­те­ми ді­ло­вод­ст­ва, бух­гал­тер­ські сис­те­ми, фі­нан­со­ві ана­лі­тич­ні сис­те­ми. З під­ви­щен­ням рів­ня ПО не тіль­ки роз­ши­рю­ю­ть­ся функ­ціо­наль­ні мож­ли­во­сті й уні­вер­саль­ність об­чис­лю­валь­ної сис­те­ми але й зро­стає її не­за­леж­ність від кон­крет­ної апа­рат­ної кон­фі­гу­ра­ції комп'ютера.

Ін­ст­ру­мен­таль­ні про­грам­ні за­со­би.До ок­ре­мої ка­те­го­рії про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня мож­на від­не­сти ін­ст­ру­мен­таль­ні про­грам­ні за­со­би, при­зна­че­ні для ство­рен­ня са­мо­го про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня. З їх­ньою до­по­мо­гою не про­сто на­ко­пи­чу­ю­ть­ся й ор­га­ні­зу­ю­ть­ся да­ні, а ство­рю­ю­ть­ся що ви­ко­ну­ю­ть­ся, ут­ри­мую­чі, на­сам­пе­ред ко­ди ко­манд про­це­со­ра, про­грам­ні мо­ду­лі й сис­те­ми. До ін­ст­ру­мен­таль­них про­грам­них за­со­бів від­но­сять­ся: спе­ці­аль­ні тек­сто­ві ре­дак­то­ри, ре­дак­то­ри зв'язків, на­ла­го­джу­ва­чі, оп­ти­мі­за­то­ри. Але в пер­шу чер­гу, це транс­ля­то­ри комп'ютерних мов про­гра­му­ван­ня. Транс­ля­то­ри це про­гра­ми пе­ре­кла­да­чі, які пе­ре­во­дять про­гра­ми з мов про­гра­му­ван­ня в ма­шин­ні ко­ди. За до­по­мо­гою мо­ви про­гра­му­ван­ня ство­рю­є­ть­ся не го­то­ва про­гра­ма, а тіль­ки її текст, що реа­лі­зує роз­роб­ле­ний ал­го­ритм (ал­го­ритм – точ­но пев­ний опис спо­со­бу рі­шен­ня зав­дань у ви­гля­ді кін­це­вої (за ча­сом) пос­лі­дов­но­сті дій). Щоб одер­жа­ти пра­цюю­чу про­гра­му, тре­ба цей текст або ав­то­ма­тич­но пе­ре­вес­ти в ма­шин­ний код (для цьо­го є про­гра­ми – ком­пі­ля­то­ри) і по­тім ви­ко­ри­ста­ти цю про­гра­му ок­ре­мо від ви­хід­но­го тек­сту, або від­ра­зу ви­ко­ну­ва­ти ко­ман­ди мо­ви, за­зна­че­ні в тек­сті про­гра­ми (цим за­йма­ю­ть­ся про­гра­ми – ін­тер­пре­та­то­ри). Ін­тер­пре­та­тор по чер­зі ана­лі­зує кож­ний опе­ра­тор з тек­сту про­гра­ми. Як­що ви­яв­ля­є­ть­ся син­так­сич­на по­мил­ка, то ви­ко­нан­ня про­гра­ми при­пи­ня­є­ть­ся, і ви­да­є­ть­ся від­по­від­не по­ві­дом­лен­ня. Пра­виль­ний опе­ра­тор від­ра­зу ви­ко­ну­є­ть­ся. Тіль­ки пі­сля то­го як по­точ­ний опе­ра­тор ус­піш­но ви­ко­на­ний, ін­тер­пре­та­тор пе­ре­йде до ана­лі­зу й до ви­ко­нан­ня на­ступ­но­го. Як­що той са­мий опе­ра­тор по­ви­нен ви­ко­ну­ва­ти­ся в про­гра­мі ба­га­то­ра­зо­во, ін­тер­пре­та­тор що­раз бу­де ви­ко­ну­ва­ти йо­го так, на­чеб­то зу­ст­рів упер­ше. То­му про­гра­ми, у яких пот­ріб­но здій­сни­ти ве­ли­кий об­сяг по­вто­рю­ва­них об­чис­лень, бу­де пра­цю­ва­ти по­віль­но. Ін­тер­пре­та­тор не ство­рює ма­шин­ний код, що ви­ко­ну­є­ть­ся, всі­єї про­гра­ми. І з ма­ши­ни на ма­ши­ну про­гра­ма пе­ре­но­сить­ся у ви­гля­ді тек­сто­во­го фай­лу ( комп'ютерною мо­вою). Для ви­ко­нан­ня та­кої про­гра­ми на ін­шо­му комп'ютері там та­кож по­ви­нен бу­ти вста­нов­ле­ний ін­тер­пре­та­тор ці­єї ж комп'ютерної мо­ви.

Ком­пі­ля­то­ри пов­ні­стю об­роб­ля­ють весь текст про­гра­ми (ви­хід­ний код). Во­ни пе­ре­гля­да­ють йо­го в по­шу­ках син­так­сич­них по­ми­лок (іно­ді кіль­ка ра­зів), ви­ко­ну­ють пев­ний зна­чен­нє­вий ана­ліз і по­тім ав­то­ма­тич­но пе­ре­во­дять (транс­лю­ють) на ма­шин­ну мо­ву (ге­не­ру­ють ма­шин­ний код). При цьо­му мо­же ви­роб­ля­ти­ся оп­ти­мі­за­ція про­гра­ми, що до­зво­ляє під­ви­щи­ти швид­ко­дію про­гра­ми. Та­ка про­гра­ма мо­же бу­ти пе­ре­не­се­на на ін­ший комп'ютер, для ньо­го вже не пот­ріб­ний транс­ля­тор.

Ос­нов­ний не­до­лік ком­пі­ля­то­рів - біль­ша тру­до­мі­ст­кість ви­прав­лен­ня по­мил­ки. За до­по­мо­гою ін­тер­пре­та­то­ра, на­впа­ки, при­пус­ти­мо в будь-який мо­мент при­пи­ни­ти ро­бо­ту про­гра­ми, до­слі­джу­ва­ти вміст пам'яті, ор­га­ні­зу­ва­ти діа­лог з ко­ри­сту­ва­чем, ви­ко­на­ти як за­вгод­но склад­не пе­ре­тво­рен­ня да­них і при цьо­му пос­тій­но кон­тро­лю­ва­ти стан нав­ко­лиш­ньої про­грам­но - апа­рат­но­го се­ре­до­ви­ща, зав­дя­ки чо­му до­ся­га­є­ть­ся ви­со­ка на­дій­ність ро­бо­ти. Ін­тер­пре­та­тор при ви­ко­нан­ні кож­но­го опе­ра­то­ра пе­ре­ві­ряє без­ліч ха­рак­те­ри­стик опе­ра­цій­ної сис­те­ми й при не­об­хід­но­сті мак­си­маль­но док­лад­но ін­фор­мує роз­роб­лю­ва­ча про ви­ник­лі про­бле­ми. У су­час­них сис­те­мах про­гра­му­ван­ня пе­ре­мі­ша­ні тех­но­ло­гії й ком­пі­ля­ції, і ін­тер­пре­та­ції. У про­це­сі на­ла­го­джен­ня про­гра­ма мо­же ви­ко­ну­ва­ти­ся по кро­ках, а ре­зуль­тую­чий код не обов'язково бу­де ма­шин­ним. Він на­віть мо­же бу­ти ви­хід­ним ко­дом на ін­шій мо­ві про­гра­му­ван­ня, що по­тім мо­же бу­ти від­ком­пі­льо­ва­ний ін­шим ком­пі­ля­то­ром у ма­шин­ний код.

Ре­жим ін­тер­пре­та­ції при­ско­рює й спро­щує на­ла­го­джен­ня, а при ком­пі­ля­ції ство­рю­є­ть­ся швид­кий і ефек­тив­ний код, що ви­ко­ну­є­ть­ся.

Ін­тег­ро­ва­ні сис­те­ми за­со­бів про­гра­му­ван­ня. Для ство­рен­ня про­гра­ми що ви­ко­ну­є­ть­ся, як пра­ви­ло пот­ріб­но: тек­сто­вий ре­дак­тор, ком­пі­ля­тор, ре­дак­тор зв'язків, біб­ліо­те­ки функ­цій. За до­по­мо­гою тек­сто­во­го ре­дак­то­ра ство­рю­ю­ть­ся про­гра­ми на об­ра­ній комп'ютерній мо­ві. Ви­ко­ри­ста­ю­ть­ся, як пра­ви­ло, спе­ціа­лі­зо­ва­ні ре­дак­то­ри, орі­єн­то­ва­ні на кон­крет­ну мо­ву про­гра­му­ван­ня. По­діб­ні ре­дак­то­ри ство­ре­ні для всіх мов про­гра­му­ван­ня, во­ни до­зво­ля­ють пе­ре­ві­ря­ти син­так­сис про­гра­ми під час її уве­ден­ня. При збе­ре­жен­ні на дис­ку ство­рю­є­ть­ся файл зі стан­дарт­ним для мо­ви про­гра­му­ван­ня роз­ши­рен­ням (на­прик­лад, .bas, .pas). Ви­хід­ний текст про­гра­ми за до­по­мо­гою ком­пі­ля­тор пе­ре­во­дить­ся на ма­шин­ну мо­ву. Як­що є по­мил­ка, то ре­зуль­тую­чий код про­гра­ми ство­ре­ний не бу­де. На цьо­му ета­пі вже мож­ли­ве одер­жан­ня го­то­вої про­гра­ми, але най­час­ті­ше в ній не ви­ста­чає дея­ких ком­по­нен­тів, то­му ком­пі­ля­тор зви­чай­но ви­дає про­між­ний об'єктний код (двій­ко­вий файл, роз­ши­рен­ня OBJ).

Ви­хід­ний текст ве­ли­кої про­гра­ми скла­да­є­ть­ся, як пра­ви­ло, з де­кіль­кох мо­ду­лів (фай­лів з ви­хід­ни­ми тек­ста­ми), то­му що збе­рі­га­ти всі тек­сти в од­но­му фай­лі не­зруч­но - у них склад­но орі­єн­ту­ва­ти­ся. Кож­ний мо­дуль ком­пі­лю­є­ть­ся в ок­ре­мий файл із об'єктним ко­дом. По­тім їх тре­ба об'єднати в од­не ці­ле. Крім то­го, до них тре­ба до­да­ти ма­шин­ний код під­про­грам, що реа­лі­зу­ють стан­дарт­ні різ­ні функ­ції (на­прик­лад, ма­те­ма­тич­ні). Та­кі функ­ції втри­му­ю­ть­ся в біб­ліо­те­ках (у фай­лах з роз­ши­рен­ням .LIB), які пос­тав­ляю­ть­ся ра­зом з ком­пі­ля­то­ром. Зге­не­ро­ва­ний код мо­ду­лів і під­клю­че­ні до ньо­го стан­дарт­ні функ­ції тре­ба не про­сто об'єднати в од­не ці­ле, а ви­ко­на­ти об'єднання з ура­ху­ван­ням ви­мог опе­ра­цій­ної сис­те­ми, тоб­то одер­жа­ти на ви­хо­ді про­гра­му, що від­по­ві­дає пев­но­му фор­ма­ту. Об'єктний код об­роб­ля­є­ть­ся спе­ці­аль­ною про­гра­мою - ре­дак­то­ром зв'язків що ви­ко­нує зв'язування об'єктних мо­ду­лів і ма­шин­но­го ко­ду стан­дарт­них функ­цій, зна­хо­дя­чи їх у біб­ліо­те­ках, і фор­мує на ви­хо­ді пра­це­здат­ний до­да­ток - ви­ко­нав­чий код для кон­крет­ної плат­фор­ми. Код, щови­ко­ну­є­ть­ся - це за­кін­че­на про­гра­ма, яку мож­на за­пус­ти­ти на будь-яко­му су­міс­но­му комп'ютері, де вста­нов­ле­на опе­ра­цій­на сис­те­ма, для якої ця про­гра­ма ство­рю­ва­ла­ся. Як пра­ви­ло, під­сум­ко­вий файл має роз­ши­рен­ня .exe або .com.

Читайте також:

1. Багаторівнева пам’ять комп’ютера
2. Комп’ютера
3. Комп’ютерні (пам'ять комп’ютера, диски та дискети).
4. Магістрально-модульний принцип побудови персонального комп’ютера
5. Простий зв’язок між двома комп’ютерами
6. Ри­су­нок 5.Вік­но про­гра­ми Про­від­ник

Переглядів: 1056