Адресація.

Режим роботи й система команд ТП.

Можна виділити наступний режим роботи табличного процесора:

 формування електронної таблиці;

 керування обчисленнями;

 режим відображення формул;

 графічний режим;

 робота електронної таблиці як бази даних.

Система команд тісно пов'язана з режимами роботи електронної таблиці. Як правило, команди реалізуються через меню команд або через функціональні клавіші.

Розглянемо докладніше режим роботи електронних таблиць і команди, пов'язані з ними.

1.режим форматування електронних таблиць припускає запам'ятовування й редагування документа. Базові команди формування таблиць можна розбити на дві групи;

 команди, що змінюють уміст кліток (очистити, редагувати, копіювати);

 команди, що змінюють структуру таблиці (видалити, вставити, перемістити).

2.режим керування обчисленнями. Всі обчислення починаються із клітки, розташованої на перетинанні першого рядка й першого стовпця електронної таблиці. Обчислення проводяться в природному порядку, тобто якщо в черговій клітці перебуває формула, що включає адресу ще не обчисленої клітки, то обчислення по цій формулі відкладається доти, поки значення в клітці, від якої залежить формула, не буде визначено.

При кожнім уведенні нового даного в клітку документ перераховує заново- реалізується автоматичне перерахування. У деяких табличних процесорах існує можливість установки ручного перерахування, тобто таблиця перераховується заново тільки при подачі спеціальної команди.

3.режим відображення формулою задає індикацію вмісту кліток на екрані. Звичайно цей режим виключений і на екрані відображається значення, обчислені на підставі вмісту кліток.

4.Графічний режим дає можливість відображати числову інформацію в графічному виді, найчастіше у вигляді діаграм. Команди графічного режиму можна розбити на дві групи:

 Команда опису діаграм (задають дані, які будуть виведені в графічному виді, знають тип діаграм і т.д.);

 Команди висновку діаграм.

5.робота в режимі без даних реалізована в професійних ТП. Можливість шукати й вибирати дані з таблиці дозволяє використати електронну таблицю як нескладна база даних. При роботі з базами даних доводиться мати справа з таким поняттями, як файл, записи, поле даних. В електронних таблицях файлом є сама таблиця, записами- рядка таблиці, полями- клітки таблиці.

Існує певна аналогія між структурою електронної таблиці й структурою оперативної пам'яті ЕОМ. В обох випадках використається принцип адресації для зберігання й пошуку інформації. Різниця полягає в тому , що в ОЗУ найменшою адресуема одиницею є байт, а в таблиці- клітка (осередок). Клітку таблиці можна розглядати як змінну (тобто А1, З5, G10- імена змінних).

Символічні імена змінних є в той же час їхніми адресами в таблиці. Існують різні способи визначення місце розташування клітки: абсолютна адресація й відносна адресація. Абсолютна адресація встановлює адресу клітки незалежно від того з якої клітки таблиці посилаються на дану клітку. Відносна адресація встановлює адресу клітки в таблиці залежно від місця розташування формули, у якій ця адреса використається в якості операнда. За замовчуванням в електронних таблицях діє відносна адресація.

Різниця в способах адресації стає видна при переносі формул шляхом копіювання або при інших перетвореннях таблиці, що приводять до зміни місця розташування формул. Відносні адреси у формулах модифікуються відповідно до їхнього нового місця розташування. Абсолютні ж адреси залишаються незмінними. Для багатьох табличних процесорів як ознака «заморожування» адреси, тобто перетворення його з відносного в абсолютний, використається значок «$». Наприклад, адреси осередку G7 є відносним, а адреса, записана у вигляді $G$7,є абсолютним («заморожений» як по рядку, так і по стовпці).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Середовище ТП	\|	Введення, редагування і форматування даних

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.048 сек.