Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр

Початок війни 1941-1945 рр. в Україні.

Оцінюючи перемогу, радянська історіографія часто пропускала найважливіший, найтрагічніший період боротьби з фашистами - початковий. В 1941 році українські землі опинилися в епіцентрі військових дій. Німеччина хотіла використати українську територію, перетворити край на аграрно-сировинний придаток рейху, який повинен був "постачати продовольством населення великого рейху на тисячу років наперед", і на плацдарм для наступу фашизму на Схід.

Перший рік війни з 22 червня 1941 року до 22 липня 1942 року привів до повного захоплення німецькими окупантами українських земель. Найсуттєвішими ознаками цього періоду війни на українських землях були:

- відчайдушний опір і величезний героїзм воїнів Червоної армії,

особливо на західних кордонах України. Так, втрати гітлерівської армії за період з 22 червня по ЗО липня 1941 р. (тобто за 39 днів) становили: офіцерів 3292 вбитими і 7964 пораненими,

унтер-офіцерів і рядових - 64778 вбитими і 224364 пораненими; пропало безвісти - 315 офіцерів, 17670 унтер-офіцерів і рядових. Всього втрати становили 318333. (Див.: Брицький 77.77. Україна у Другій світовій війні. - Чернівці, 1995, с. 48);

- справді самовіддана, кровопролитна оборона міст-героїв: Києва

- липень-вересень 1941 р., Одеси - серпень-жовтень 1941 р.;

- евакуація промислових та сільськогосподарських об'єктів, населення України в глибокий тил. На схід було перевезено 550великих заводів і близько 3,5 млн. населення України, 70 вузів, 50 театрів тощо;

- знищувались промислові, транспортні об'єкти, зібраний урожай і запаси продовольства, затоплювались шахти, зруйновані усі 54 домни Донбасу, тобто застосовувалась тактика "спаленої землі";

- після грудневого успіху в битві під Москвою війська Західного і Південного фронтів у січні 1942 р. тимчасово визволили частину Харківщини і Донбасу, але весняний наступ Червоної армії 1942 року провалився, війська зазнали ще одної тяжкої поразки. 22 липня 1942 року після захоплення гітлерівцями м. Свердловська Ворошиловградської області вся територія Української РСР була остаточно окупована;

- перший період війни призвів до величезних військових і цивільних втрат, до прорахунків, помилок політичного і військового керівництва. За перші тижні війни Червона армія втратила 850 тис. воїнів, 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків, тобто половину довоєнного потенціалу.

Характеризуючи фашистський окупаційний режим на території України, необхідно підкреслити, що під ногою фашистського окупанта українські землі перебували від червня 1941 р. до повного його вигнання - жовтня 1944 року.

Вже перші дні окупації показали: ворог прийшов на нашу землю не для визволення від більшовизму чи дарування незалежності. Фашизм мав одну мету - нищення народу і перетворення його на рабів.

Україна була поділена на кілька окремих частин:

1. Дистрикт "Галичина" (Львівська, Станіславська, Тернопільська (за винятком її північних районів) і Дрогобицька обл.), який було приєднано до Краківського генералгубернаторства і означено як територію рейху.

2. Рейхскомісаріат "Україна" у складі 12 областей (Правобережжя, Полтавської і Запорізької), який очолив лютий ворог українства Ерік Кох.

3. Донбас і Слобожанщина передавались у підпорядкування фронтового військового командування.

4. Закарпаття фюрер подарував Угорщині як окрему адміністративну одиницю "Підкарпатська територія".

5. Південні землі між Дністром і Південним Бугом з центром в

Одесі утворили "Трансністрію", яку разом із Північною Буковиною і Бессарабією передали Румунії.

Фашистський окупаційний режим в Україні мав виконати три основні завдання:

1. Забезпечити продовольством, матеріальними і людськими ресурсами потреби фашистської воєнної машини.

2. Фізичне знищення українського населення, депортацію та вивезення на роботу до Німеччини з метою створення "життєвого простору" для арійської раси.

3. Сприяти колонізації значної частини окупованих земель, заселенню цілих районів німецькими переселенцями.

Для реалізації цієї мети окупанти здійснили наступне:

- усі адміністративні одиниці очолювали німецькі комісари, якіспиралися на поліцію безпеки і гестапо. Українцям була заборонена будь-яка політична діяльність. Тільки в генералгубернаторстві з дозволу властей існував Український Центральний Комітет (УЦК) у Кракові, очолюваний Володимиром Кубійовичем. Його діяльність поширювалась в основному на громадську опіку і просвітницьку роботу;

- найбільші підприємства України були поділені між німецькими магнатами. Окупанти нещадно грабували міста і села, перетворювали колгоспи і радгоспи на "общинні господарства", запроваджували в них кріпосний режим;

- під страхом суворої кари запроваджувалась обов'язкова трудова повинність.

- здійснювався шалений наступ на духовне життя поневоленого народу. Окупанти дозволили відкрити в Україні лише початкові школи. Відбувалось повальне пограбування пам'яток історії та культури, національних реліквій.

- вершиною жорстокості окупантів був наказ про "знищення населення більшовицької імперії", в т.ч. України. Планове знищення населення було частиною державної політики третього рейху.

Не менш жорстоким було ставлення окупаційних властей до українців, масові розстріли відбувалися у Києві, Львові, Станіславі та інших містах. В Україні фашисти створили 50 гетто і понад 180 великих концентраційних таборів.

Фашисти примусово вивозили на каторжні роботи в Німеччину жителів України починаючи з 14 років. Страшною і жорстокою була ніч німецької окупації для українців.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Пакт Молотова-Ріббентропа та його наслідки для України.	\|	Рухи опору в Україні проти окупантів в роки Великої Вітчизняної війни.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.