• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

МИСТЕЦТВО СХІДНИХ СЛОВ'ЯН

МИСТЕЦТВО КРИМУ РАННЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

МИСТЕЦТВО ГРЕЦЬКИХ МІСТ-КОЛОНІЙ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я

Яскравий слід у давній культурі України залишило мистецтво грецьких міст-колоній Північного Причорно­мор'я. Херсонес, Феодосія, Пантікапей та інші міста в Криму, Тіра в гирлі Дністра (нині м. Білгород-Дністровський Одеської обл.), Ольвія на Бузькому лимані були значними ремісничими, торговельними и культурними осе­редками. Етапи розвитку мистецтва причорноморських античних полісів відповідають етапам розвитку мистец­тва Давньої Греції.

Провідним видом образотворчого мистецтва Північного Причорномор'я була скульптура, якою прикрашали площі й будівлі міст. Вона мала істин­но громадське значення, втілюючи у прекрасних образах богів, богинь та героїв античний ідеал досконалої, гар­монійно розвиненої людини.

Вагоме місце посідав також мону­ментальний живопис. Різноманітні розписи (портрети, міфологічні сюже­ти, сцени з реального життя) прикра­шали громадські і житлові будівлі, склепи заможних громадян. Високоху­дожні зразки цього мистецтва знайде­но в Керчі. На стіні однієї з поховаль­них споруд-склепів цього міста зобра­жено голову богині Деметри. Сучасно­го глядача вражає висока майстерність виконання, з якою художник написав прекрасне жіноче обличчя з великими виразними очима. Цікавий розпис зберігся на одному із саркофагів: на ньому зображено ху­дожника, який пише портрет у техніці енкаустики. Це підтверджує існуван­ня у Північному Причорномор'ї стан­кового живопису, зокрема портретного жанру, зразки якого до наших днів, на жаль, не дійшли.

Наприкінці античної доби, в I-II ст. н. є., внаслідок великого пересе­лення народів грецькі міста-колонії занепали. В Криму поширилися хрис­тиянська релігія та мистецтво, що прийшли туди з Візантії. Пам'ятки цього періоду – печерні міста Мангуп, Ескі-Кермен, Чуфут-Кале та ін. - вражають гармонійним поєднанням з навколишньою природою. В Херсо­несі та інших містах збереглися за­лишки ранніх християнських хра­мів УІ^_Х ст. їх інтер'єри були пишно оздоблені розписами, скульптурни­ми прикрасами, мозаїчною підло­гою.

У І тис. н. є. Північне Причорно­мор'я було своєрідним містком між Візантією та Близьким Сходом, з одного боку, і слов'янами - з іншого. Саме по ньому нова релігія прокладала собі шлях далі на північ, знайомлячи слов'янські племена з християнським мистецтвом.

Якою ж була культура предків ук­раїнців? До прийняття християнства іони мали багату своєрідну культуру, основу якої становили розвинена мі­фологія, поетичне сприйняття світу, обожнення сил природи, прадавні тра­диції, що сягають часів трипільської культури. Джерелами знань про неї слугують фольклор, народне мистецтво, археологічні знахідки, свідчення ранньосередньовічних авторів.

На думку істориків, найдавніша ар­хеологічна культура, пов'язана безпосередньо з антами, сягає II ст. до н. є. і мас назву зарубинецької (від назви с. Зарубинці на Київщині). Вона дає уявлення про житлове та оборонне будівництво, в якому знайшли подаль­ший розвиток скіфські традиції. Ос­новним будівельним матеріалом було дерево. В його обробленні досягли високої майстерності. Вони володіли різноманітними прийомами різьблення, використовували знаки-символи. Найпоширенішими з-поміж них були так звані солярні знаки (сим­воли Сонця), що дійшли до наших днів. У традиціях українського народ­ного мистецтва вони найбільшою мі­рою збереглися на Гуцульщині.

Високого рівня розвитку досягли наші предки в декоративно-ужитково­му мистецтві: гончарстві, ткацтві, ви­шивці, виготовленні прикрас. Вироби щедро оздоблювалися орнаментами, що, на думку людей, мали оберігати від злих сил.

Мистецтво скульптури у слов'ян мало релігійний характер. У святили­щах та капищах¹ вони ставили стовпо­подібні статуї богів, так звані ідоли, або кумири. Залишки одного з таких святилищ знайдено в Києві поблизу колишнього князівського палацу. Ста­туї виготовляли з дерева або каменю, іноді - з металу.

Як свідчать історичні джерела, піс­ля запровадження християнства ідолів знищували, тому до нашого часу збе­реглася лише незначна кількість пам'яток язичницької слов'янської ' скульптури. Найвідоміша з них так званий Святовит (IX ст.), знайдений у річці Збруч поблизу міста Гусятина на Тернопільщині. У цій статуї відобра­жено цілу систему язичницького світог­ляду, її виконано у вигляді чотири­гранного стовпа заввишки близько З м. На трьох рівнях кожної грані викарбувано зображення, що символізу­ють три світи: вищий (небесний), се­редній (земний) та нижній (підзем­ний). На верхньому рівні зображено образи богів (на думку дослідників, це Мокош, Лада, Перун та Дажбог), на середньому маленькі фігурки людей, що взялися за руки, на нижньому бога, який тримає Землю. Вчені при­пускають, що це Велес. Завершує стовп гостроверха шапка, що об'єднує лики усіх чотирьох богів.

Після запровадження християнства традиції язичницького . мистецтва не зникли безслідно. Вони продовжували існувати поряд із християнським мис­тецтвом. Таке поєднання двох тради­цій дістало назву «двовір'я». Саме в культурному просторі двовір'я упро­довж багатьох століть розвивалося ук­раїнське народне мистецтво, поєдную­чи старе з новим, зберігаючи зв'язок культур.

Переглядів: 3287